Година Годунко

21.03.2006

Ігор КОРОЛЬОВ

Ольга Капранова підтвердила свій клас у вправах з булавами. (Фото Олександра ПРИХОДЬКА.)

Українська столиця уже вчотирнадцяте зібрала зірок художньої гімнастики. Цього березня грації прагнули приїхати до Києва ще й тому, що «Кубок Дерюгіних—Нафтогаз», у рамках якого відбувався другий етап серії «Гран-прі», мав дати відповідь на запитання, як вплинули нові правила на програми гімнасток та... суддів. На початку місяця у Москві, де відбувався перший етап, дуже часто виникали непорозуміння. Оскільки за «бортом» нових віянь не хотів залишатися ніхто, то в київському Палаці спорту ми побачили представниць аж 28 країн. І без сумніву, всі учасниці та їхні тренери запам'ятають київський килим надовго, адже він відкрив очі на більшість питань.

Відверто кажучи, відсутність Аліни Кабаєвої могла засмутити передусім тінейджерів, охочих до обожнювання кумирів. «Шефиня» російської художньої гімнастики Ірина Вінер стверджувала, що Аліна повернулася, аби перемагати, але фахівці дивляться на це трохи інакше. Нагадаємо, що домашній етап Кабаєва справді виграла, але після Москви технічний комітет Міжнародної федерації звернув увагу росіян на те, що всі (!) програми їхніх «художниць» порушують встановлений за новими правилами ліміт на кількість елементів — у наших конкуренток їх було по 20—22 замість 18. Крім того, не залишилося непоміченим, що судді у Москві не лише звикали до ребусів нових правил, а й ігнорували старі вимоги. У вправі зі стрічкою Сесіна й Кабаєва не виконали чимало обов'язкових елементiв та втрачали предмет (це означає зняття мінімум 0,3 бала). Проте такі помилки не вплинули на їхні оцінки, через що наша Наталя Годунко, яка не припустилася жодної помилки, стала третьою після росіянок. Зрозуміло, якщо пані Вінер вказала своїм дівчатам на помилки в програмах, а до виїзду в Київ залишалося обмаль часу, то відмова Кабаєвої і Сесіної від участі в нашому етапі «Гран-прі» була вимушеним «стратегічним» кроком. Натомість до нас приїхала їхня співвітчизниця, абсолютна чемпіонка світу минулого року Ольга Капранова. Її присутність укупі зі срібною призеркою того ж таки чемпіонату Ганною Безсоновою та ще однією українкою Годунко давала всі рейтингові підстави назвати цей «Кубок Дерюгіних» «малим чемпіонатом світу».

Переповнений зал нагороджував оплесками успішні знахідки представниць різних країн. Хіба можна було не помітити дива, які на рівні циркового ілюзіону «витворяє» з м'ячем білоруска Інна Жукова? Або деякі піруети нашої юної Галини Ширкіної, які не виконує більше ніхто з суперниць? Альбіна та Ірина Дерюгіни мали бажання, крім традиційно високого рівня організації, продемонструвати прихильникам цього виду спорту, що суддівство в них може бути чесним і прозорим. Якщо у Жукової і зросла якість програм і їй вдалося уникнути великих помилок, то й третє місце в «абсолюті» від неї ніде не ділося. А Ольга Капранова втратила предмети (скакалку та стрічку) — відтак стала лише четвертою, при тому що була кращою у вправі з м'ячем. З цієї ж причини Аня Безсонова другий рік поспіль поступилася своїй подрузі по команді Наталці Годунко.

«Гімнастки помітно прогресують в оволодінні новими правилами — на нашому турнірі вони виглядають значно сміливішими і виразнішими. Наталя у багатоборстві взагалі виступила без очевидних помилок, у Ані ж було пару дрібних помилок, але найголовніше — перемогла українка», — констатувала «мама української художньої гімнастики» Альбіна Дерюгіна.

В апогеї «Кубка Дерюгіних», коли в неділю розігрувалися місця в окремих вправах у залік серії «Гран-прі», виникло бажання: дай Боже, щоб усюди було таке «домашнє» суддівство, як у Києві. Ні в кого не виникло сумнівів у рішеннях трьох суддівських бригад (перша оцінює технічні елементи, друга — артистизм, третя — виконання вправи). Оплески глядачів підтвердили, що їм подобається високий рівень росіянки Капранової, яка перемогла у вправах з булавами. А Наталка Годунко завжди підтверджує, що фізична «база» та техніка володіння предметом укупі з азартом і схильністю до ризику багато що вирішують — у неї «золоті» очки за скакалку і стрічку. Щоправда, «плюси» Годунко інколи обертаються й проти неї, як цього разу, коли у Наталі зірвався м'яч. Але без помилок не буває перемог, особливо в сучасній художній гімнастиці.

Київський турнір показав, що гнучкістю і роботою ніг володіють сьогодні чимало гімнасток, тому після скорочення кількості елементів з 30 до 18 у одній вправі у прихильників цього виду спорту з'явився шанс побачити у майбутньому складні, але яскраві артистичні виступи, що завжди було фірмовою маркою української школи. І дуже доречно, що після завершення змагань «двигуну» цих подій і тенденцій Ірині Дерюгіній присвоїли звання заслуженого працівника фізичної культури і спорту.

Особливо варто відзначити, що турнір став змістовною відповіддю на закид тієї ж Ірини Вінер, мовляв, в українців «за двома лідерами — пустеля». Юні Галина Ширкіна та Ірина Ковальчук посіли 8-ме та 10-те місця в багатоборстві. Крім того, у нас виступало шестеро 15-річних дівчат, які готуються до «гімназіади» і молодіжних ігор. Виступали дуже впевнено і сміливо, продемонструвавши високий рівень володіння предметом і музикальність. Неабиякий досвід набули дівчата і з нашої національної збірної у групових вправах.

Схоже, що в нас традиційними стануть й інші офіційні змагання з художньої гімнастики. Скажімо, президент технічного комітету Європейського гімнастичного союзу Хайді Брунедер заявила: «Я дуже рада знову зустрітися з тими, хто організував чемпіонат Європи 2004 року. Він закарбувався у моїй пам'яті лише з найкращого боку, тож я запропонувала президенту Української федерації гімнастики Віктору Коржу провести у вас ще один такий форум, бо ви на це здатні».