Небесна квітка з українськими пелюстками

      Людство, коли об'єднується, здатне робити неперевершені справи. Що й підтвердив унікальний рекорд з парашутизму, який було встановлено в небі Таїланду 8 лютого — саме там на честь короля-іменинника ціла армія парашутистів встановила світове досягнення у класі «Великі формації», що в англійській транскрипції називається 400Way. Наскільки це унікально, напевно, важко зрозуміти «земним» людям. Та уявіть собі, що 400 професіональних парашутистів із 39 країн світу спромоглися взятися за руки в небі, падаючи у вільному падінні зі швидкістю близько 200 кілометрів за годину! Приємно, що в цій інтернаціональній «Уорлд тім» після тижня тренувань опинилися й двоє українців — Олег Мартиновський та Андрій Поцелуєнко. Ще один — Юрій Чернишов взяв участь у встановленні рекорду у масовому десанті, коли одночасно з літаків вистрибнуло 960 парашутистів.

      Після повернення з Таїланду президент Федерації парашутного спорту України Олег Мартиновський розповів «УМ» про це унікальне екстремальне дійство.

      — Ми йшли до цього знаменного дня два роки, — каже пан Мартиновський. — 21 січня, коли нас проводжали в Україні, ми обіцяли, що потрапимо до кола обраних для рекорду людей і дотрималися слова. У Таїланд ми прибули на запрошення короля цієї країни та оргкомітету рекордів світу. Відзначу відверто, що цього разу нам пощастило з погодними умовами — під час усіх спроб було ясне небо. Умови на військовій базі були чудовими, і команда працювала достатньо злагоджено. Ми спромоглися за 11 стрибків пройти від тренувань до встановлення найбільшого досягнення. До цього часу рекорд становив 357 чоловік, які зібрали «Велику формацію» у 2004 році.

      Під час нашого стрибка спочатку зібралося 271, а з другої спроби 399 осіб — ще один парашутист буквально на секунду не встиг вкластися у встановлений часовий ліміт. Після цього зібралися капітани секторів і вирішили довести, що це було невипадково. У підсумку — уперше в історії рекорд було побито двічі на день. Ми зробили формацію Way400 і тримали її майже п'ять секунд!

      — Розкажіть, у яких умовах було встановлено це досягнення?

      — Температура повітря в Таїланді в ці дні була 30—35 градусів тепла, а на висоті 7200—7600 метрів — 3—5 градусів морозу. Звичайно, організатори це врахували, як і перепад тиску, а одна з американських фірм розробила спеціальний шолом, який надавав можливість дихати чистим киснем на висоті та мав радіозв'язок.

      Тренувальний процес напередодні «десантування» в Таїланді тривав у багатьох країнах — від США до Росії. Ми готувалися з росіянами, оскільки брали участь у створенні формації в російському (червоному) секторі. Серйозну увагу приділяли питанням безпеки, заради якої було створено відповідну комп'ютерну модель з відповідними розрахунками.

      Весь процес знімали 14 парашутистів-операторів, які й фіксували процес захвату за руки. Зауважу також, що учасники рекорду, які стрибали з п'яти транспортних літаків С130 «Геркулес» королівських ВПС Таїланду, мали на створення «небесної фігури» лише 118 секунд вільного падіння, щоб створити за цей час формацію обсягом з футбольне поле, яка за формою нагадує квітку.

      Усе це було присвячено 60-річчю правління короля Таїланду та відкриттю нового суперсучасного терміналу в аеропорту Бангкока. Відповідно, місцева правляча еліта взяла на себе всі клопоти з забезпечення процесу підготовки і встановлення рекорду. Зауважу лише, що не кожна країна, по-перше, піде на такі авіаційні витрати, а, по-друге, дозволить громадянські акції на військових базах.

      — Чи важко було вам потрапити у рекордний стрибок? Адже відбір був, вочевидь, досить жорстким?

      — Нам було дуже приємно бачити прапор України серед стягів багатьох держав, як і те, що на загальних зборах на українців особливо звернули увагу як на нових членів команди. Звичайно, у спілкуванні з росіянами не обходилося без  взаємних жартів на «газові» теми тощо. Але ми працювали як єдина команда, бо нам потрібно було складати один зі складних секторів. На базі зібралося дуже багато чемпіонів світу і рекордсменів і було у перші дні чимало зіткнень і пригод у повітрі, коли «аси» прагнули показати свою індивідуальність. Поки не зрозуміли, що для успішної формації перш за все потрібна згуртованість.

      Бажаючих взяти участь у встановленні рекорду справді було кілька тисяч, люди вибували через травми чи жорсткий відбір з точки зору дотримання правил безпеки. Дуже приємно, що ми цей відбір з Андрієм Поцелуєнком успішно подолали. Вразив і десант у кількості 960 чоловік, які були одягнуті у сині та жовті комбінезони — особисті кольори королеви Таїланду та нашого прапора. Жоден з учасників раніше у такому десанті участі не брав — довелося задіяти 14 (!) літаків. А це технічно не так просто. Та й сам стрибок досить небезпечний через загрозу зіткнень, тому там усі прискіпливо вивчали свій маневр.

      — Чи має рекорд у «Великих формаціях» шанс ще збільшитися і чи здатна його принаймні повторити будь-яка національна федерація лише власними зусиллями?

      — Унікальність подій у Таїланді в тому й полягає, що з точки зору безпеки «Великі формації» мають обмеження. Це стосується й висоти, на яку літаки можуть злетіти з таким масовим десантом, кількості  літаків, які можуть рухатися за наближеним курсом та безпечною тривалістю вільного падіння парашутистів. До розкриття парашута у спортсмена є не більше 120 секунд. Звичайно, за пару років буде зроблено спробу створити формацію з 450 чоловік, але ще більше — проблематично.

      Щодо національних можливостей, то для прикладу: США мають рекорд «формації» усього зi 150 парашутистів, Німеччина — зі 120. До того ж не кожне національне міністерство оборони дає дозвіл на такі тренування і рекорди. Ми упродовж трьох років готувалися до створення класичної формації з 50 спортсменів і спробуємо встановити цей національний рекорд на честь 15-річчя незалежності України. Це стало можливим завдяки тому, що позитивно змінилося ставлення до нашого виду спорту в профільному відомстві, де нашим куратором є Мирослав Дутчак. Крім того, структурна реорганізація федерації дозволила вирішити питання з фінансуванням наших недешевих заходів.

      — А ще, подейкують,  ви зами-слили якусь унікальну для нашої країни «трубу», яка дозволить з оптимізмом дивитися у майбутнє вітчизняного парашутного спорту?

      — Під час відкриття Олімпіади в Турині ви, можливо, бачили, як літали завдяки «трубі» парашутисти. Але ця чотириметрова аеродинамічна труба існує переважно для атракціонів. Ми ж у Вишгороді плануємо побудувати потужний спортивний центр із парашутного спорту зі спортінтернатом та власним проектом аеродинамічної труби. Це абсолютно вітчизняна розробка. На сьогодні професійна «труба» є у Франції, дві — в Англії, а вартість її оцінюється десь у 5,5 млн. доларів. А практика доводить: хто має таку конструкцію, той і диктує «моду» в нашому спорті на міжнародній арені. Зараз взаєморозуміння з багатьма інстанціями, тож думаю, що наступного року в нас з'явиться свій центр iз власною аеродинамічною трубою. І це буде суттєвим проривом у підготовці вітчизняних парашутистів.