D. Lemma iз заокеанським гостем.
Ви могли чути D.Lemm-у цього року на «Таврійських іграх», майдані Незалежності, Європейській площі й бачити на музичних каналах. Як це часто буває, музикантів з освітою у групі немає: Марія Li'lM — слідчий-криміналіст, Master — мікробіолог, а JayB — економіст. Цими днями група приймає в гостях американського діджея, піарщика та хітмейкера R1CKONE. Він був причетний (на Заході над одним хітом працює більше десяти людей, тому визначити, яку саме партію хто прописував — важко, це називається — «брав участь») до творчості Джастіна Тімберлейка, альбому The Black Eyed Peas — Elephunk, а зараз уже записав шість треків для сольного проекту їхньої солістки Fergie. Про знайомство з R1CKONE, саму групу та музичний напрям, у якому вони грають, «УМ» розповідають усі учасники разом зі своїм гостем.
Master: — Нам завжди подобалося танцювати, і з цього все почалося. Ми вчили дітей танцювати брейк-данс у будинку дитячої творчості, і в залі познайомилися з дівчатами. Якось вони почули, як ми пародіювали якийсь модний тоді хіт, і запропонували зробити разом пробний проект, почало непогано виходити. Так потроху і назбирали за кілька років на альбом, який називається «Це наше».
«УМ»: — Ну так, у житті ви розмовляєте російською, мова r&b — англійська, а альбом назвали «Це наше», причому заспівали українською.
Master: — У цьому, мабуть, і є його фішка. Ми живемо в Україні, і вирішили, що треба зробити перший україномовний r&b-проект. Але ми свідомі того, що, працюючи з українською, далі нашої країни ми цей продукт не просунемо, тобто у планах, звичайно, є і російськомовні пісні, і англомовні, які ми зараз пишемо з R1CKONE. Скажімо, зробимо нову версію пісні «Дів4ина»: D. Lemma співатиме те ж, а він начитає свої слова. А ще йому дуже подобається пісня «Десь на землі...», він каже, що в Америці «врубає» її в машині на повну гучність і, хоча не розуміє слів, щось там наспівує.
JayB : — Я познайомився з R1CKONE в Німеччині, куди з концертом приїжджали The Black Eyed Peas. Як він каже, просто опинився в потрібному місці в потрібний час: він був за сценою, а коли організатори виходили, я встиг передати йому наш демо-запис, так і потоваришували.
«УМ»: — А чому вибрали саме таку назву?
Li'lM: — Тому що всі ми — дуже різні люди, і кожен вносить свою лепту в спільний проект, тобто наша творчість — це взаємопроникнення, обмін ідеями. Тобто кожна пісня — це у нас дилема, та й сама назва так виникла: «Як же нам назватися?», «Ми ніколи не придумаємо...», «Якась дилема...», «Дилема?», «Дилема!».
JayB : — А ще, по-моєму, група зі схожою назвою уже є у США, тому вирішили візуально її змінити, поставивши крапку — D. Lemma. Крім того, в цю «дірочку» саме вміщається діамантовий «камінчик» — r&b-шний символ.
«УМ»: Зазвичай, r&b — це не тільки музика, а стиль життя. От і у вас — сережки під діаманти, пояси з власними іменами на пряжках, обрамлені стразами...
JayB : — R&b — це дорого, смачно, те, що не набридає. Ти можеш сидіти і, на відміну від музично-танцювальних віянь останніх років, під які треба було дригатися, просто насолоджуєшся, і тебе от так у ритм качає (показує, як качає. — Авт.). І подобається ця музика в комплексі: і ритм, ці ломані біти, і те, як це заспівано — не попсово, коли пісня просто проходить повз вуха, а зі змінами вокалу, манери та інтонації. От, наприклад, зараз (ми сидимо в одному з київських кафе-ресторанів. — Авт.) грає просто «туц-туц» і подивися — всі займаються своїми справами, подекуди цей «иц-иц» навіть набридає своєю нав'язливістю в багатьох громадських закладах. А от якби зараз увімкнули r&b, половина з присутніх точно би почала хитати головою, або в такт — ногою.
«УМ»: — ...крім того, як прийнято вважати, наприклад, в Америці, r&b-виконавці отримують більше за інших...
JayB : — Так, деколи ж розшифровують ще як rich&beaty («багатство і краса»). Коли мені говорять r&b, я уявляю собі діаманти. Зараз на Заході, особливо в Америці, це те, що диктує моду: це все — реклама, стиль одягу, поведінка... До нас воно, бачиш, доходить потрошку. І згодом, звичайно, буде масовішим, бо потенційних слухачів в Україні багато — всі ті, в кого вже вуха отак (намагається скрутити вуха в трубочку. — Авт.) скручуються від набридливого попу.
(До розмови приєднується R1CKONE)
«УМ»: — Хотілося б почути вашу думку стосовно розвитку нових течій в українській музиці та паралелі зі США.
R1CKONE: — Справді, r&b в Україні поки немає, тобто, може, і є, але не на поверхні. Його публічній появі можуть посприяти тільки радіостанції, тому що, якщо вони крутитимуть цю музику частіше, вона буде затребуваною. Тому що насправді радіо диктує, моду, і r&b там зараз 10 відсотків.
«УМ»: — Чи справді в Америці найрейтинговіші радіостанції крутять у переважній більшості r&b, як про це розповідають у інтернеті та іноземних ЗМІ?
R1CKONE: — Так. Звичайно, якісний поп чи рок — це теж популярно, але відсоток музики r&b в ефірах радіо сягає 70 відсотків. Відтак ті, хто з цією музикою працює, справді отримують більше, тому що в залежності від лейблу, з яким виконавець укладає контракт, він отримує прибуток з кожної проданої платівки. А якщо зараз цей стиль є дуже популярним, то і прибутки r&b-виконавців ростуть. Це ціла індустрія, яка виливається звідусіль, це — наче катастрофа.
JayB : — Звідси я, наприклад, роблю висновок, що слов'янського r&b як явища не існує. До того як познайомитися з якимись музичними теоретиками, піар-менеджерами й іншими працівниками цієї кухні, ми просто робили музику, яка нам подобалася, а вже потім хтось із них сказав, що от, це — перше r&b у країні. Причому навіть зараз важко конкретно з'ясувати, який це напрям. Наприклад, радіостанції беруть у ротацію тільки дві пісні — «Згадаю день» і «Десь на землі...», вважаючи все інше глибоким андеграундом, а знайомі, навпаки, вважають ці пісні попсою, а інші — цікавими.
Master: — Але ж насправді ми не єдині, хто працює з r&b, просто, нам вдалося трохи засвітитися.
«УМ»: — Чому це не вдається тоді іншим?
Master: — Тому що треба усвідомити, що в будь-якому альбомі повинно бути кілька попсових пісень, які б сподобалися більшості, а решта — заглиблення у сам стиль.
«УМ»: — Ще ж можна який цікавий, бажано нетиповий, дует зробити, у Вас — пісня «Літо» з Олегом Скрипкою.
JayB : — Ти знаєш, у результаті в альбомі цієї версії немає. Почалося з того, що його зацікавила пісня «Думи мої», яка була в нашому репертуарі на слова Шевченка. Він десь знайшов мій номер телефону, я навіть не повірив, подумав, що хтось розігрує... (усміхається. — Авт.) Олег прийшов до нас на студію і трохи співпрацював із нашим саунд-продюсером Віктором Strannik'oм, і ми якось вирішили записати спільну пісню. На думку Скрипки, це мав бути або жорсткий рок, або стовідсотковий хіп-хоп. Але ж треба розуміти, що в нашій країні такий формат не візьме жодна радіостанція, тому запропонували сьогоднішній варіант, на що він відповів: «Я вам наспіваю, а ви вже зводьте його докупи, як захочете». Ми так і зробили, а через три місяці подзвонив Олег і сказав: «Я не хочу, щоб ця попса грала в ефірі». На тому ми і розійшлися...
«УМ»: А чи співпрацюєте з іншими українськими гуртами, які виступають у подібному до вашого стилі, на зразок «ТНМК», «Тартак», які завжди охоче допомагають початківцям?
JayB : — Якось не особливо. Хотілось би організувати якийсь спільний проект, подібно до того, як, наприклад, у Штатах заспівали проти терористичних актів... Але мені видається, що українські зірки трохи зверхні, «ви ще молоді, що ви тут робите?».
«УМ»: — Добрий день! Так Положинський же цілий альбом записав з невідомими гуртами, проект для них зробив...
JayB : — Ну він такий... дивний трохи. Каже, що я його пародіюю, і зовнішньо теж схожий...
«УМ»: — Більше року українську дівчину з псевдонімом Yo-лкa, яка теж працює з r&b, запросили в Росію, і вже трохи згодом відео крутилися по MTV, і вона брала участь у телевізійних ток-шоу.
JayB : — Так, ми про це думали, але з українським нічого туди сунутися, тому ми назвали альбом «Це наше» і тут з ним залишилися. Звісно, якщо запросять виступати, то ми туди поїдемо, а так — ні. У нас тут власна студія, родини, справи.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
