Крим минулого року відвідало 5 мільйонів туристів. (Євгена ТИМЧЕНКА.)
...Весняний Крим вражає. Не стільки вічнозеленими рослинами й свіжим морським повітрям, скільки... величезною кількістю сміття й запущено-брудними генделиками на березі моря. Влітку це все якось не впадає в очі (може, просто не хочеться того бачити...). Нині ж особливо соромно стає за курортну гордість країни. Зате приватних маєтків у «золотій» курортній зоні щороку дедалі більшає. І ціни на кримський відпочинок перманентно ростуть. За даними експертів, цього літа вартість путівок знову збільшиться — у середньому на 15 відсотків. Як пояснює міністр туризму й курортів Криму Олександр Таряник, це — не забаганка кримчан, а наслідок подорожчання енергоносіїв, продуктів харчування, які складають близько 40 відсотків собівартості путівки.
Минулого року склад традиційних відпочивальників Криму дещо змінився: приїхало менше росіян, ніж звичайно (а вони разом із білорусами складають 42-43 відсотки всіх гостей півострова) — минулоріч їх завітало на 6-7 відсотків менше. Натомість більше стали відвідувати Крим іноземці з Європи та Азії. Східні ж сусіди не їхали так активно з різних причин — це і атиреклама російських ЗМІ (повідомлення про використані шприци на пляжах Криму, політичну напругу й неприязність до росіян) з метою повернути співгромадян на вітчизняні курорти; не завжди правильна політика України у сфері туризму; «одвічна» проблема кримського сервісу тощо. Нині туроператори та місцева влада мають сприятливі прогнози щодо нового курортного сезону й потенційної завантаженості пансіонатів (якщо, звісно, ситуація в державі суттєво не зміниться — все ж деяка пересторога у місцевих туроператорів таки є). До того ж, кажуть, росіяни все одно приїдуть: навіть попри подорожчання, Крим дешевший, ніж Краснодарський край і Сочі.
Інша проблема літнього сезону в АРК — загроза пташиного грипу, яка може реально вплинути на популярність регіону. Зокрема, серед тих же іноземців. Однак Олександр Таряник переконує, що місцева влада, санітарно-епідеміологічні служби зроблять усе можливе, аби не допустити поширення хвороби.
У 70—80-х роках минулого сторіччя Крим був однією з найпопулярніших радянських здравниць. Щороку тут відпочивало до 10 мільйонів туристів. Тоді Крим був цілорічним курортом, про що сьогодні доводиться лише мріяти. Нині ж протягом року на півострів приїжджають відпочивати близько 5 мільйонів відпочивальників і це, можна сказати, за існуючих засобів розміщення доволі непоганий показник. Та й за радянських часів сервісом та умовами проживання особливо не переймалися. І зараз ситуація не з найкращих — будівництво нових готелів і пансіонатів йде повільно. Втім тривожним видається інший факт: за словами першого заступника міністра курортів та туризму Криму Марини Слєсарєвої, із 5 мільйонів минулорічних відпочивальників лише 1 мільйон 200 тисяч зробили це «організовано». Усі інші — так звані дикуни.
Інша проблема — ухиляння від сплати податків. За словами Марини Слєсарєвої, приблизно 70 відсотків усіх підприємців, які працюють у туристичній та готельній сфері Криму, — «тіньовики». Особливо це стосується власників так званих міні-готелів та пансіонатів. Тут дуже поширена така практика: будується величезний маєток, який згодом позиціонується як приватна садиба. Але щоліта в ньому мешкають сотні відпочивальників, а власники вілли — підпільні підприємці, зрозуміло, не сплачують жодних податків за проживання такої «родини». За світло, газ, воду інші комунальні послуги ці готельєри-тіньовики платять, як побутові споживачі, тобто за значно нижчими, ніж для здравниць, тарифами. А найголовніше — вони стають реальними конкурентами для санаторіїв, які працюють цілком легально: адже, не здійснюючи відрахуваннь до бюджету, мають змогу демпінгувати ціни. А все тому, каже пані Марина, що дотепер не існує чіткої законодавчої бази, яка б регулювала роботу приватних готелів та малих пансіонатів. Більше того — в українському законодавстві немає навіть поняття «приватний пансіонат». Тому Кабмін мусить якнайшвидше, кажуть у Криму, затвердити положення про такі пансіонати — кримчани його вже давно розробили й неодноразово намагалися «пробити» у Києві. На жаль, поки безрезультатно.
На ставлення держави до вітчизняного туризму в працівників галузі нарікань чимало. «Поки Україна не зрозуміє, що туризм — галузь економіки, покращення справ годі чекати, — каже Олександр Таряник. — Туреччина, Єгипет це розуміють. Ми поки що, на жаль, ні». Відтак припадають пилом перспективні проекти-програми, так і не втілені в життя. Зокрема, державна програма «Морський берег Криму», розрахована на 2006-2016 роки, прийнята урядом України. Результатом її реалізації мало б стати створення в Криму потужної лікувально-оздоровчої бази, десяти висококласних готелів, пансіонатів, міні-готелів iз розвиненою сферою послуг. Мета «Морського берега Криму» задекларована так: розширити рамки курортного сезону, збільшити число відпочиваючих до 8-10 мільйонів людей на рік і збільшити прибутки рекреаційної галузі в 4 рази. За попередніми оцінками, прибуток України від реалізації вищеназваної програми складе від 75 до 100 мільярдів доларів США, а надходження до бюджету — близько 11 мільярдів. Зокрема, тільки від проведення інвентаризації і грошової оцінки земель на морському узбережжі (близько 15 тисяч квадратних кілометрів) планувалося отримати близько 24 мільярдів доларів США.
За словами Олександра Таряника, приплив інвестицій до Криму не такий потужний, як хотілося б. Ситуацію міг би кардинально змінити закон про захист інвестицій — його поки що немає. «Саме тоді, коли у Крим прийде приватний капітал, можна буде говорити й про покращення сервісу, рівня обслуговування», — переконаний міністр. Додайте до того серйозні проблеми з інфраструктурою Криму — на ній просто неможливо будувати якісні готелі.
Ще одна дуже серйозна загроза — розбазарювання кримських земель. «Ось подивімося на Туреччину. Там зважуються на сміливі кроки. Ми ж чекаємо, доки всю кримську землю розберуть під котеджі, — каже Олександр Таряник. — Сьогодні в Україні є лише два курортні регіони — Бердянськ і Саки. Ялта — не курорт, Алушта — не курорт. Чому? А тому, що це — статус землі, від якого залежить — матимуть право її продавати чи ні». Тим часом на привабливому південному березі Криму ростуть котеджі як гриби після дощу. «Процес виділення землі вічний, бо закони дозволяють це робити», — резюмує пан Таряник.
На дорогій кримській землі чимало охочих підзаробити. Так, у Сімеїзі, у наближених до моря ділянках сотка коштує 20-30 тисяч доларів. Рішення про землевідведення, як відомо, приймає місцева влада. Вигідність такої місії очевидна: під час цьогорічних виборів у Сімеїзі на посаду селищного депутата конкурс — 10 осіб на місце. Але при цьому селище вимирає, інфраструктура нікудишня. У людей немає роботи — усе, що вони зароблять протягом літа, проїдають узимку. Багатоповерхівки стоять напівпорожні — більшість квартир викупили заможні курортники.
«Земля роздається хаотично і так само хаотично забудовується, — розповідає колишній секретар Ялтинської міськради Володимир Сулковський, — район не має генплану. І в покращенні ситуації місцева влада не зацікавлена». Відтак у цьому регіоні, незважаючи на зсуви грунту, без належних досліджень зводяться приватні будинки — вони насуваються на сусідні оселі й разом тріщать по швах. Біля одного з таких помешкань були й ми. «От скажіть, якби тут провели геодезичне дослідження, чи дозволив би хтось будуватися? Ніколи в житті!», — каже Володимир Сулковський. Бездумне розбазарювання землі призводить до того, що в Криму з'являються проблемні зони, де вихід до моря перекритий приватними садибами — відтак вони можуть стати мертвими з туристичної точки зору ділянками. Проблемними, на думку пана Володимира, вже є території у Ялті, Сімеїзі, Алупці.
Ще один тамтешній «головний біль» — непрозорість процесу продажу землі. Об'єкти, які могли б за умови відповідних інвестицій стати окрасою Криму, продають людям, котрі насправді не збираються нічого змінювати. Як приклад — на березі моря у тому ж таки Сімеїзі стоїть покинутий корпус санаторію. Невже ніхто не захотів придбати й довести до пуття такий ласий шмат? Звісно, такі знайшлися. Кажуть, один відомий, нині опозиційний, політик кілька років тому придбав цей об'єкт за 5 мільйонів, але нічого тут не робить — чекає, доки ця земля коштуватиме 100 мільйонів.
І все ж говорити про те, що все погано, буде нечесно. У Криму плекають амбітні проекти і, якщо їх втілити, цілком можливі суттєві зміни. Найбільш глобальний серед них — зробити Крим цілорічним курортом (турецька Анталія, наприклад, вже над цим працює). У кримчан є всі можливості для цього. Перш за все, лікувально-мінеральні ресурси. Наразі в Криму відомі 26 покладів лікувальної грязі, понад 100 джерел мінеральних вод різноманітного хімічного складу. За умови нормального сервісу й прийнятних цін люди із задоволенням їхатимуть лікуватися і відпочивати взимку — це підтверджує досвід того ж таки Трускавця. Один із напрямів, на які можна опиратися, говорячи про цілорічний курортний сезон, це оздоровичй туризм: SPA-комплекси, різноманітні омолоджуючі процедури. Такі речі користуються шаленою популярністю на Заході, в Україні даний напрям лише розвивається. У Криму, за підрахунками фахівців, необхідно звести щонайменше 200 критих басейнів, десятки SPA-центрів. Два таких, до речі, цьогоріч відкрилися у Ялті. Там клієнтам пропонують різноманітні масажі (спортивний, антицелюлітний, шведський (у чотири руки), пінний і навіть шоколадний), гідротерапію (крижані обгортування, циркулярні та контрастні душі), аквафітнес, грязелікування, фітотерапію абощо. У Криму таке задоволення значно дешевше, ніж за кордоном, тому їдуть відпочивати й поліпшувати здоров'я сюди чимало іноземців.
Популярні також серед німців, австрійців, турків, угорців, поляків і кримські лікувально-оздоровчі комплекси. Зокрема, в одному з таких у Ялті регулярно відпочивають і проходять програми схуднення закордонні гості. Медична база дозволяє лікувати найрізноманітніші захворювання і навіть робити унікальні міні-операції, скажімо, проти хропіння.
До речі, про привабливість Криму свідчить і той факт, що сюди з кожним роком збільшується потік туристів не лише з Європи, а й Азії. Зокрема, за словами генерального представника авіакомпанії UM Air в Криму Ярослава Агафонова, вже з 4 травня відкривається новий авіарейс, який зв'яже столицю Криму з Ташкентом. На черзі нові авіарейси між Сімферополем та столицею Іорданії Амманом, а також столицею Казахстану Астаною. До речі, казахи особливо зацікавилися відпочинком у Криму. За словами директора турфірми «Тур Етно» Андрія Пилова, цього року очікується приїзд кількох груп на відпочинок у Крим. Кримські турфірми вперше цього року поїхали й на туристичну виставку до Алмати. Щонайменше вдвічі зросте турпотік із Польщі — до чартерного рейсу з Катовіце цього літа додається ще й Варшава.
Перспективними є також розвиток дайвінгу та альпінізму в Криму, але поки що ці речі залишаються на рівні аматорства й потребують насамперед розробки грамотної нормативно-законодавчої бази.
Ще одна мрія фахівців туризму і готельєрів — покращити сервіс і обслуговування. Директор турфірми «ПАН Укрейн» Олена Шаповалова каже, що серед місцевого населення важко знайти хороших офіціантів чи покоївок. Кажуть, все тому, що місцеві мешканці не вміють і не хочуть працювати — їх ніхто не вчив, вони не звикли до цього. Тому підприємець, скажімо, із Запоріжжя, починаючи бізнес у Криму, везе навчений персонал із собою — це дуже поширена практика. Звісно, простіше було б виховувати спеціалістів на місці. Тому й говорять туроператори про необхідність створення у Криму школи готельного менеджменту.
Ще одна кримська біда — сміття. За словами Олександра Таряника, міністерство щороку проводить соціологічне опитування серед відпочиваючих у Криму: мовляв, що вам сподобалося, що необхідно покращити? І кожна друга відповідь стосується саме бруду. «Коли мене питають, яка моя найбільша мрія як міністра Криму по курортах і туризму, не роздумуючи кажу: побудувати сміттєпереробний завод», — запевняє Олександр Таряник.
Ще кілька амбітних задумів стосуються розв'язання транспортних проблем. Зокрема, хочуть кримчани відкрити додаткові аеропорти (один аеропорт у Сімферополі не завжди задовольняє потреби туристів) — тим більше, що в Криму є чимало колишніх військових аеродромів, їх можна було б переобладнати. А ще — побудувати окружну залізничну лінію уздовж кримського узбережжя.
Спектр пропозицій туристичного ринку Криму на літній сезон 2006 року — більш ніж достатній. Аби були гроші. Це засвідчила й XV Міжнародна туристична виставка «Крим. Курорти. Туризм-2006», що пройшла нещодавно в Ялті, — в ній взяло участь 450 компаній та фірм.
Ціни, чесно кажучи, кусаються. У чи не найдешевшому ялтинському пансіонаті доба в «гарячий» сезон (липень-вересень) обійдеться у 200 гривень на людину. Доба у двомісному стандартному номері в непоганому ялтинському готелі може коштувати в цей період десь 315 гривень — і це хороша ціна! Місце в котеджах під Ялтою — 100 гривень. Це без харчування і зручностей. Чи не найдорожчий новий готель у Ялті пропонує добу в липні із повним пансіоном у шикарному номері «усього» за... 7370 гривень. У іншому, чотиризірковому, ялтинському готелі в сезон найдешевший двомісний номер коштує 1095 гривень на добу.
У «гарячий» сезон в Алушті для повного комфорту можна зняти віллу на 5—6 спальних кімнат (без харчування) за 10 206 гривень на добу. Але тут ще можна знайти в липні пансіонат за 115—130 гривень на добу з харчуванням. У травні у цих санаторіях ви зможете відпочити за 90—100 гривень. Є й дешевші варіанти — 50—80. Але це буде будиночок без зручностей і харчування.
Вихідні у Місхорі влітку можна провести у фінському будиночку — з харчуванням це обійдеться у 79 доларів із людини. У Євпаторії — дешевше. Тут можна відпочити у санаторії, в липні-серпні, за 125 гривень на добу (на дитину це коштуватиме 95 гривень). Можна також поселитися у Євпаторії і за 85-90 гривень на добу — тоді ваш номер буде лише з рукомийником, а зручності чекатимуть у коридорі. У Судаку в пристойному туристичному комплексі липнева доба обійдеться у звичайному номері в 170 гривень. У Гаспрі за 80—85 гривень на добу можна поселитися без харчування і зручностей у номері. У Саках стандартна двомісна кімната зі зручностями коштує в середньому 200 гривень — із харчуванням і лікуванням. Можна знайти і за 120 гривень на добу, але вже без лікування.
Є цікаві, проте недешеві пропозиції для дітей. Зокрема, в Судаку діє навчальний дитячо-підлітковий центр підводного плавання. 16 днів проживання, харчування і навчання коштують 2000 гривень. Літній дитячо-молодіжний тур, де можна обирати свою програму, розраховану на 16 днів, — це і дайвінг з інструктором, спелеологія, альпінізм, пейнтбол, кінний туризм, морський табір (для драйверів), лісовий табір (для спелеологів), пішохідний туризм — коштує 400 доларів.
Загалом же туристам пропонують чимало цікавого — вертолітні, кінні прогулянки, козацькі забави, вечори біля вогнища з гітарами... Заанонсовані деякими готельєрами на травневі свята навіть і такі культмасові заходи: колгоспна вечірка «Ура, товариші!», піонерська вечірка та дискотека у стилі 80-х. Словом, готуйте грошики!
Київ—Ялта—Сімеїз—Київ.
P. S. Дякуємо за сприяння у пiдготовцi матеріалу Національній туристичній організації України, Асоціації журналістів «Туристичний прес-клуб України», страховій групі «ТАС», компаніям UM Air та «ПАН Укрейн».
Перше, що вражає того, кому пощастить поспiлкуватися з панi Есрою Шакар — її пристойне володiння українською мовою. Усе стане зрозумiлим, якщо скажу, що панi Шакар вiсiм рокiв працювала в посольствi Туреччини в Українi i офiцiйна її посада — аташе з питань культури, туризму та iнформацiї посольства Турецької Республiки в Українi. >>
Туризм поєднує в собі і пізнання світу, і спорт, і відпочинок. Отже, може задовольнити смаки й уподобання кожного небайдужого до мандрів. Зважаючи на ветеранський вік більшості учасників нашої подорожі-керівнику групи Володимиру Дімітрюку майже 63, дещо менше Володимиру Грипасю й Олегу Дубині, і лише Михайла Квартюка та Ольгу Давидову можна вважати молодими, — ми мали б обрати останнє. >>
Мандрівники, які найбільше цікавляться давніми фортецями та палацами, серед найпривабливіших для себе регіонів однозначно назвуть Тернопілля. Адже за кількістю старовинних замків ця область займає перше місце в державі (тут зосереджено більше третини всіх українських оборонних споруд або їх руїн — 34). >>
Відомий російський мандрівник, засновник туристичного «Форуму Вінського» Сергій Вінський отримав відмову при спробі в’їхати в Україну. Скандал? Не без того. Формальною причиною видворення Вінського одразу по прибуттю із Москви в аеропорт «Жуляни» стала «не підтверджена мета перебування на території України». >>
Після того, як припинила роботу авіакомпанія «Wizz Air Україна», у наших мандрівників помітно звузилося поле для маневру — вже не так просто знайти дешеві варіанти мандрівок у Європу. Доводиться або платити більше, або пересідати на автобуси, або шукати точки вильоту в сусідніх країнах — Польщі, Словаччині, Молдові тощо. Але, як виявилося, припинення діяльності «Wizz Air Україна» не є остаточним. >>
Красиво жити хочуть терористи не лише «ДНР». У другому за кількістю населення місті Іраку — Мосул, яке торік перейшло під контроль джихадистів із терористичного угруповання «Ісламська держава Іраку та Леванту», на початку травня відкрився після реконструкції розкішний готель Waritheen (стара назва — Ninawa International Hotel). >>
