Сьогодні питання атомної енергетики перейшло зі сфери серйозної державної проблеми в розряд спекуляційних тем, на яких заробляється політичний капітал, часто шулерським способом. Низка політиків використовує у своїх виборчих кампаніях антиядерну риторику, однак не враховує, а точніше, замовчує той факт, що незалежно від того, побудують в Україні АЕС чи ні, нові атомні енергоблоки поблизу українських кордонів усе одно з'являться.

Мала ГЕС у селі Петрашівці Ямпільського району, запущена в перших числах березня, стала вже третьою «електрівнею» на річці Мурафі, яка дає струм в енергосистему країни. Із колишньої низки гідроелектростанцій на цій правій притоці Дністра, експлуатацію яких припинили на межі 60—70-х років, вижила одна-єдина — в селі з поетичною назвою Скалопіль, а решту просто занехаяли.

Фахівців обласного підприємства «Полтававодоканал» знають у багатьох містах України передовсім завдяки «Спруту» й «Зигзагу» — їхнім винаходам, які дозволяють відключати водопостачання та водовідведення в окремо взятих квартирах злісних неплатників за користування згаданими благами цивілізації.

3 березня на столичному майдані Незалежності представники зелених спробували себе в ролі вуличних блазнів, лякаючи перехожих сценками з жахливого ядерного майбутнього.

Акція була здійснена в рамках протесту Партії зелених проти розвитку атомної енергетики в Україні, зокрема будівництва сховища відпрацьованого ядерного палива (БСВЯП) українських АЕС.