Наша сила — Іван і Людмила

14.03.2006

Андрій ФОМЕНКО

Вигравши забiг на 1500 м, буковинець Iван Гешко отримав СМС вiд гурту «ВВ»: «Слава Українi! Кенiйцям — кiнець!».

Перед від'їздом українців на світову першість до Москви державний тренер Валерій Александров пообіцяв Юрію Павленку, що в Росії наші спортсмени спробують зачепитися за дві «медальки» бодай якого-небудь гатунку. Цікаво, що перед цим «спортивний» міністр спочатку відправив Александрова у відставку, але, розібравшись у ситуації, поновив на державній службі.

Чесно кажучи, беручи до уваги лише одну нагороду, та й то неочікувану, на літньому чемпіонаті світу в Гельсінкі, заява тренера виглядала доволі сміливою. Але українські майстри «королеви спорту», як величають легку атлетику, проявили себе повною мірою, привізши до Києва дві медалі найвищої проби — п'ятиборки Людмили Блонської та стаєра Івана Гешка. Якщо ще згадати про нереалізовані шанси стрибунів у висоту... Та про все по-порядку.

Золота українська чверть американського пирога

У п'ятницю, перший із трьох змагальних днів, у Москві розігрували чотири комплекти нагород. Iз самого ранку увагу на себе звернула наша п'ятиборка Людмила Блонська. Вона влітку повернулася у великий спорт після дворічної дискваліфікації, тому для більшості фахівців була темною конячкою. Після того як 28-річна броварчанка виграла перший вид програми — забіг на 60 м, вона, як потім сама сказала, відчула в собі сили боротися за медаль найвищого гатунку. Ставши другою у стрибках у висоту і першою — в довжину, Люда трохи здала позиції у штовханні ядра (п'яте місце), але лідерства не втратила. В останньому виді — бігу на 800 м — для збереження першого місця Блонській потрібно було не програти суперницям дуже багато, з чим вона холоднокровно впоралася — четверте місце.

Знесилена дівчина впала на фініші, а підвівшись, радісно піднесла руки догори. У всіх видах програми українка перевищила свої кращі результати цього сезону, а у двох — навіть особисті досягнення за всю кар'єру. Переповнена емоціями Людмила в розмові з українськими журналістами сказала: «Я краще виступаю влітку, тому особливо рада, що довела всім і собі, що можу гідно виступати і взимку, тим паче після народження другої дитини».

«Золото» Блонської стало сотою медаллю української легкої атлетики на чемпіонатах світу, Європи й Олімпійських іграх. (Велике інтерв'ю з нашою героїнею читайте в п'ятничному номері «УМ»).

У цей же день ми разом із Жанною Блок сподівалися на диво. Наша спринтерка ввійшла до вирішального забігу на 60 м із власним кращим результатом сезону. Але його повторення у фіналі й підсумкове шосте місце не задовольнили 33-річну ветеранку, нині — фактично мешканку США. Після фінішу Жанна довго лежала на доріжці, а на прохання поспілкуватися з українськими ЗМІ навіть не підняла голови...

У п'ятницю три золоті нагороди, крім Блонської, отримали відразу троє американців, представники інших держав нам лише заздрили. Символічно, що ввечері приємного для нас дня фуршет для акул пера, які з'їхалися до Москви, відбувся в одному з найпрестижніших готелів міста з «нашою» назвою — «Україна». Вітчизняні журналісти завдяки медалі Блонської відчували себе на коні й жартома казали росіянам, аби ті почувалися як удома.

Продовження бенкету

Урочисте відкриття змагань організатори вирішили провести фактично посередині чемпіонату — вдень у суботу. Яскраве лазерне шоу із залученням великої кількості виконавців тривало 50 хвилин, після чого відбулася церемонія нагородження п'ятиборок. Золоту медаль на шию Блонській повісив член МОК і президент НОК України Сергій Бубка. А призерів спринтерського забігу на 60 м у чоловіків нагороджував дворазовий олімпійський чемпіон, президент Федерації легкої атлетики України Валерій Борзов.

Цього дня медальні надії українців були пов'язані з Андрієм Соколовським та Іваном Гешком. Стрибун у висоту не зумів підкорити планку на висоті 2,30 м, хоча до цього долав усі перепони з першої спроби. Засмучений Соколовський ще довго хитав головою — не міг повірити, що, маючи в сезоні результат 2,36 м, можна зупинитися за 10 см до цього показника. Після срібного для себе чемпіонату світу-2001 вінничанин уже на трьох світових форумах не може піднятися на п'єдестал, хоча всі підстави для цього має.

І от останній наш шанс суботи. Коли бігуни на 1500 м вийшли на старт, згадалися слова Гешка, сказані напередодні, про «не стовідсоткову готовність». На початку року хлопець із буковинського містечка Кіцмань підвернув ногу на тренуванні просто неба й пропустив три тижні підготовки. Але забіг пішов за сценарієм українця у зручному для нього доволі невисокому темпі. Головні Іванові конкуренти з Кенії подій не форсували, а на останньому колі метрів за 150 до фінішу в атаку пішов Гешко. І під рев залу виграв свій перший титул чемпіона світу, на фініші пославши всьому світу поцілунок! Одне з перших СМС-привітань на адресу героя прийшло від... гурту «ВВ» й було лаконічним: «Слава Україні, кінець кенійцям»...

Заключним номером суботньої програми були стрибки з жердиною серед жінок, за якими уважно стежив Сергій Бубка. Росіянка Олена Ісінбаєва пропускала висоту за висотою, лежачи біля сектора й ховаючи очі під кепкою. А потім очікувано легко перемогла, випередивши полячку Анну Роговську і свою співвітчизницю Світлану Феофанову. Спроби Олени на прохання публіки штурмувати світовий рекорд (4,93 м) успіхом не увінчалися.

Українка Наталка Кущ, котра, як і Ісінбаєва, тренується в Донецьку, зупинилася у кваліфікації на скромній висоті 4,35, хоча в нинішньому сезоні встановила рекорд України — 4,51.

Сага про повернутий ніс

Від кількох спортсменів довелося почути, що встановлена в спорткомплексі «Олімпійський» надсучасна доріжка трохи пружинить, оскільки вона розташована на висоті кількох сантиметрів над поверхнею підлоги. Можливо, саме це не дозволило нашому Віктору Ястребову потрапити до фіналу у стрибках потрійним. Представник столичного регіону не дотягнув до кваліфікаційного нормативу шість сантиметрів, повторивши власне досягнення цієї зими (16,89 м).

Натомість його колега, 25-річна Олександра Стадник, гідно виступила у фіналі: посіла сьоме місце, але покращила при цьому власне досягнення (14,34 м). Після змагань життєрадісна черкащанка виказала жаль, що 3 см не дотягнула до шостого місця.

Іншого, а саме досвіду, забракло Костянтину Васюкову з Донеччини. На завершальних метрах півфінального забігу 25-річний українець повернув голову, аби подивитися, на якій же позиції він фінішує, — виявилося, четвертим у своїй вісімці. Васюков показав такий самий час, як і француз Поньон із попереднього забігу, але за фотофінішем Костя програв 0,003 секунди! Як виявилося, підвів його саме отой поворот голови. Якби він дивився прямо, то за рахунок носа фінішував би на 5-6 тисячних раніше й потрапив би до фіналу.

Невдало виступив у півфіналі на 60 м із бар'єрами Сергій Демидюк. Показавши другий час на старті, киянин збився з ритму і був лише сьомим із невтішним як для себе часом.

У бігу на 3000 м Тетяна Головченко і Тетяна Кривобок уже на середині дистанції відстали від лідерів. У підсумку сумчанка й донеччанка фінішували на 9-й та 11-й позиціях.

Розчарування на закуску

Недільний ранок у засніженій Москві вийшов не надто приємним для наших естафетних четвірок. Якщо у жіночому забігу ми фінішували останніми, як кажуть, «без питань», то у наших чоловіків був реальний шанс «зачепитися» за фінал. Уже на першому етапі Михайла Книша доволі безцеремонно намагався виштовхнути з доріжки представник Ямайки, але вінничанин утримався на ногах. А на останньому відрізку вже іспанець ліктями жорстко потіснив Олексія Рачковського. Молодий житомирський атлет ледь встояв, та вимушено здав позиції і фінішував лише четвертим. Український квартет суттєво покращив національний рекорд, але до фінальної шістки не пробився.

У секторі для стрибків iз жердиною відверто розчарував Денис Юрченко. Напередодні у кваліфікації він підкорив 5,70 м, а позавчора «зарубав» усі три спроби на висоті 5,60, не зумівши знайти потрібний розбіг і точку відштовхування. Найприкріше для донеччанина полягало в тому, що цього скромного результату вистачило б для потрапляння на п'єдестал!

Не треба бути тонким психологом, щоб побачити: стрибунка у висоту Віта Стьопіна була дуже незадоволена своїм сьомим місцем. Напередодні вона зізналася, що почувається не дуже добре й раділа б повторенню кращого власного результату сезону — 199 см. Та її виступ у фіналі вийшов нерівним, проблеми розпочалися вже на висоті 184 см. Усе ж до своїх кваліфікаційних 196 см досвідчена миколаївка таки піднялася, але далі — зась. А чемпіонкою в рідних стінах стала Олена Слесаренко, утерши носа хорватці Влашич, яка збиралася в Москві штурмувати світовий рекорд.

Ірина Ліщинська грамотно провела фінальний забіг на 1500 м. Завдяки фінішному спурту досвідчена донеччанка обігнала двох суперниць і посіла п'яте місце, покращивши свій результат цієї зими майже на дві секунди (4.07,82).

Останньою визначною подією вечора став сьомий титул чемпіонки світу на дистанції 800 м Марії Мутоли.

У командному заліку першість, як і два роки тому в Будапешті, з 18 медалями (8+5+5) виграли росіяни. Далі розташувалася команда США (7+4+2), а Україна поділила третє-четверте місця з Ефіопією (2+0+0).

Москва—Київ.

Редакція дякує туристичній агенції MIBS Travel Ukraine за сприяння у висвітленні чемпіонату з місця подій.