Наймолодша українська поп-співачка Аліна Гросу вчиться у елітному ліцеї. (Фото Євгена КОЛЕСНИКА.)
Про те, як вчиться юна зірочка, розповіла її класний керівник, 33-річна Ольга Козловська, яка викладає в ліцеї українську мову. Ольга Петрівна красива, стильно одягнена, мало нагадує вчительку зі звичайної школи.
— У нас усе на найвищому рівні, — розповідає пані Ольга. — І діти в нас особливi. Для батьків важливо, аби їхні діти не стали здобиччю недобрих людей. Тому територію школи охороняють, для дітей організовано «розвозку» на мікроавтобусах після уроків. Школярі не залишаються без нагляду ні до уроків, які тривають до самого вечора, ні після. Щоправда, не всі заняття — уроки в класичному розумінні. Діти просяться в ліцей і в суботу, настільки тут їх зуміли зацікавити.
Ми проходимо коридором і завертаємо у комп'ютерний клас. Парти в ньому стоять уздовж стін по периметру. На кожному робочому місці — надсучасний монітор, різні дитячі штучки. Скоро тут має розпочатися урок української мови.
— У нас навчаються діти з дуже відомих в Україні сімей, — продовжує розповідь вчителька. — Одначе з мого класу найвідоміша широкому загалу саме Аліна. Вона взагалі дівчинка унiкальна. До третього класу не вчилася в школі, а мала домашню вчительку, яка їздила з нею на гастролі. Тому коли Аліна прийшла в клас, вона не знала, як прийнято поводитися на уроці. Наприклад, не вміла сидіти за партою, вставала і ходила по класу під час уроку. А ще коли вчителька, яка була в них переді мною в молодших класах, щось запитувала в учнів, то Аліна підстрибувала, бігла до вчительки й випалювала на ходу відповідь. Вона дуже жвава, весела, цікава, і вчиться тільки на відмінно. Буває, вона і зараз підбігає до мене на уроці, аби я спитала тільки її.
Незважаючи на розкутість, Аліна старанна і дуже вимоглива до себе. Мені подобається в цій дитині те, що вона має, мов стержень у собі, кредо: все, чого не знаю, — маю вивчити, все, чого не можу здолати, — здолаю. Мабуть, то виховання. Але й у самої Аліни сила волі така, що не в кожної дорослої людини трапляється.
Аліна дуже переймається своєю популярністю. Коли ми з класом кудись виїздимо, її всюди впізнають, а дівчинка борониться тим, що вдає, буцімто вона тільки схожа на юну співачку. Навіть вигадала «псевдонім», щоб приховатися за ним перед однолітками.
З коридору лунає мила музика. У цьому ліцеї саме такий «дзвоник» оповіщає дітей про початок та кінець уроку. До класу почали заходити діти, зовсім не схожі на звичайних дітлахів iз наших середніх шкіл. Чистенькі, в дорогому одязі з «ненашинськими» зачісками. А головне — очі. В них очі незакомплексованих дітей, сміливих, впевнених у собі. Мабуть, саме очі переконали мене, що таким має бути нове, європейське, покоління української молоді. І що варто докласти будь-яких зусиль, щоб й інші наші діти були такi, а не «зашуганi совдепи».
Серед ліцеїстів зайшла й Аліна Гросу. Вона звично глянула на мого фотографа з його дорогою камерою і попрямувала до своєї парти. Всі діти чемно привіталися російською мовою і цивілізовано-культурно сіли за парти.
Учителька посадила мене за вільну парту, і я виконувала завдання разом з усіма. У цей час Ольга Петрівна стояла поруч і розповідала, як їй вдається утримувати в класі дисципліну під час уроку.
— У нас дуже розумна система стосунків із дітьми та їхніми батьками. Діє своя система пояснювальних записок і штрафів у «грандиках» — нашій шкільній валюті. Десять пояснювальних записок на одного учня за порушення правил — і батьки можуть забирати свого школяра до простої школи.
Потім Ольга Петрівна пояснювала новий матеріал. Вона ходила від парти до парти, а не стояла біля дошки з крейдою, розписуючи щось там про апостроф. На моніторах учнів з'являлися схеми, правила, приклади в анімаційному вигляді, і навіть сам «апостроф» розповідав дітям про себе.
Комп'ютерні забави вчителька придумує сама. А потім, використовуючи цікаві завдання чи запитання з мови й літератури, проводить тестування з вивченої теми. Таким чином вона розробляє сучасні форми уроків: уроки-практикуми, уроки-пошуки, уроки-мандрівки, уроки-панорами, уроки мовного тренінгу. Найкраще це робити саме з допомогою сучасних технологій.
Більшість дітей з ліцею «Гранд» не мають змоги чути українську мову поза школою, адже коло їхніх знайомств обмежене багатим світом їхніх батьків. Тому часто вчителі в ліцеї мають навчати дітей від азів. Крім того, тут чимало учнів узагалі не з України, і, можливо, їм наша мова ніколи й не знадобиться, саме тому треба викладати предмет так, щоб дітей це захопило, зацікавило, не залишило байдужими.
Аудиторія, в якій проходив урок української, — це тематичний комп'ютерний зал. В інших навчальних класах також є комп'ютери. Загалом на 160 ліцеїстів припадає 60 комп'ютерів. А ще є клас, подібний до кінотеатру, з величезним екраном на цілу стіну. Вчитель подає новий матеріал, ілюструючи розповідь короткими фільмами, рухомими фігурками на моніторі, цікавим озвученням. Це приваблює дітей, вони активні, для них українська мова після такого уроку — це справді й нарешті — круто!
У ліцеї також запроваджено електронний журнал, створений у програмі «Ексель». Програма передбачає функцію прогнозування середньої оцінки кожного учня на кінець семестру.
Учителька увімкнула музику на своєму комп'ютері й запропонувала дітям підвестися на розминку. Провести розминку захотілося Аліні Гросу, бо це була саме її пісня. Діти схопилися і кілька хвилин завзято танцювали, підспівуючи разом з Аліною. Ольга Петрівна пояснила, що релакси в ліцеї обов'язкові навіть в одинадцятому класі. А діти радісно сприймають такі правила.
— Мушу визнати, що затвердженою в Міносвіті програмою з літератури змусити полюбити українську мову таких дітей просто неможливо, — зізнається вчитель. Вона роздала завдання дітворі й, підійшовши до мене, продовжує цей «відкритий урок» для преси. — Вони відверто не розуміють багатьох речей з минулого нашого народу, з кріпацько-панських часів, які натхненно оспівували в українській радянській літературі й які, за інерцією, ніби просочилися в наш час. Цим дітям більш зрозумілий не Микола Джеря, а персонаж з епопеї Толкієна «Володар кілець». І я мушу враховувати те, що без занурення в їхній, сучасний світ не досягти мені успіху. Тому й вигадую анімаційних апострофів, які літають монітором і змушують дітвору наздоганяти їх, а отже, й учити українську мову. У старших класах потрібно складати серйозніші програми, їх не обдуриш забавками, їм потрібно запропонувати інтелектуальні ребуси, кросворди, схеми — ледве не широкоформатні фільми.
У цей момент в Аліни Гросу задзвонив телефон — її викликали на зйомки кліпу. Вона підняла руку й сказала, що по неї приїхав водій-охоронець, і вона мусить йти. Ольга Петрівна цілком нормально це сприйняла. Дівчинка вибігла, попрощавшись на ходу.
— Її викликають кілька разів на день, — пояснила класний керівник. — Ми до цього звикли. То в неї прес-конференція, то репетиція, то концерт. Особливо часто це траплялося перед святами.
Цікаво, що Аліна, крім того, що співає, також складає вірші. Ольга Петрівна допомагає дітям розвинути і ці таланти. Вона розробила завдання, де до слів можна віднайти рими, синоніми. До слів, які виникають на екранах, діти добирають співзвучні рядочки. Якщо рима підібрана правильно — вона залишається, якщо ж ні — рядочок зникає. Такі тренування дають свої результати — коли в «Гранді» проходив предметний тиждень з математики, Аліна Гросу читала свої вірші українською мовою на математичну тему.
У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>
Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>
Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>
Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>
Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>
Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>
