З грудня починаючи, трапляються фрази: «У виборчий період суспільство перебуває в такому, сказати б, ненормальному стані, що йому до лампочки рівень розвитку шоу-бізнесу в країні», або «Альбом-кліп-сингл будемо видавати тільки в квітні, не раніше, зараз же вибори». Чому на три місяці музична країна перетворюється на сплячу красуню в летаргійному сні і наші думки переважно тільки зудять довкола «а за кого він буде співати? Як не буде, значить, не запросили, не популярний!» або «О, знову продалися, сьогодні — таким, завтра — не таким!». Говорити з самими музикантами на теми нетривалих взаємозв'язків шоу-бізнесу і політики важко — з усього видно: їм це неприємно, й воліли б творити у спокої свої шедеври. Тобто, з одного боку, «продаватися» їх змушують обставини: і хліб без масла не так смачно, як хліб з ікрою, і на наступний кліп треба яку тисячу приберегти... А з іншого — вони свідомо ходять по колу: співаючи зараз за кандидата N, який подекуди таки отримує можливість вплинути на кризову ситуацію, але цього не робить (щоправда декому, за умови вдалого «вибору» політичного кандидата, може, і перепаде якийсь «заслужений» чи «народний») — вони співатимуть за нього, чи когось схожого і на наступних виборах. Очевидно, якби музичний ринок країни був на відповідному рівні, і музиканти заробляли з продажу альбомів чи власних концертних турів, то схожі політичні «заказухи» канули б у Лету.
І якщо нашестя різних митців із підтримкою найкращого у світі кандидата до міста Z частково вгамовує потреби слухачів — багато різних виконавців, ще й на халяву — але стовідсотково, не формує їхні виборчі симпатії, то з еволюцією загального музичного стану, тугувато. На тему, як впливають вибори на музичний ринок України, ми спілкувалися з українськими музикантами.
Вокаліст гурту «Мотор-ролла» Сергій (Сєня) Присяжний: «За кілька років завдяки «шаровим концертам» на чиюсь підтримку, фактично було зруйновано концертний ринок країни для виконавців середнього рівня. І музикантів насправді немає у чому звинувачувати, тому що такий спосіб заробітку грошей на сьогодні чи не єдиний. Виконавці змушені когось підтримувати, а дехто взагалі примудряється вранці співати за одних, а ввечері — за інших. Потім ці гроші майже всі вкладають у власну творчість, то ж я впевнений, що найближчим часом, одразу після виборів, ми побачимо багато якісних кліпів, нових альбомів, словом сплеск в українській музиці.
З іншого боку (висновуючи з власних спостережень, а також слів компетентних людей, які досліджували цю тему), «шарові концерти» ніяк не впливають на рейтинги політичних сил. Я зараз уявляю тих людей, які відвідують ці виступи: сьогодні — одні, завтра — інші. Тобто, в першу чергу, це просто концерт, за який, найважливіше, не треба платити гроші. У рамках громадської акції «Не будь байдужим», участь у якій я беру, ми постійно наголошуємо, що не представляємо інтереси жодної політичної сили, а тільки ставимо політичні акценти, щоб політики звернули увагу на інтереси народу. І саме зараз, коли йде «бойня» за електорат, ми вирішили тимчасово згорнути цю акцію. Продовжимо тільки після виборів, причому причиною не є участь в оплачуваних концертах за політичні партії деяких учасників «Не будь байдужим», це було спільне рішення, а також бажання спонсорів — зараз немає грунту для акцій такого штибу.
Тому «Мотор-ролла» зараз залягла на дно і працює над створенням нового альбому. Плануємо видати його на початку вересня, але тільки тому, що ми минулого року вже один випустили, і, як на мене, це нормальна практика — по платівці щороку, та й не встигаємо акумулювати купу ідей для повноцінного CD. І сингли з нового альбому теж з'являться тільки після виборів — медіапростір зайнятий політичними матеріалами, пробитися туди з якимсь синглом доволі важко, та й не потрібно — потенційні слухачі просто не звернуть увагу, зрештою, не розважатися треба, а розібратися в нюансах політичних партій».
Вокаліст гурту «Бум бокс» Андрій «Графіт» Хливнюк: «Я думаю, що музичний ринок країни ніяк не залежить від політики. Мені, наприклад, вибори нічим не заважають, ми далі готуємо україномовний альбом, який вийде однозначно цього року. Концертний графік не надто змінився, от приїхали зі Львова, тепер — у Хмельницький, потім у Москву. Нам пропонували співати на підтримку певних політичних сил, але ми відмовилися — не влаштували умови. Хто розумніший чи прагматичніший — погоджується. Тобто той, хто хоче — шукає можливість, хто ні — причину, можна назвати масу причин, які впливають на будь-що, а хто взагалі не користується популярністю і не отримав жодних пропозицій, той критикує можливість співати на безкоштовних майданчиках. От назвіть мені хоча б когось, хто свого часу не співав, або не продовжує це робити на чиюсь підтримку, і не обов'язково це повинні бути політичні угруповання, але також, наприклад, відомі концерни тощо.
Стосовно передвиборчого періоду, то ефірного часу вистачає і музикантам, і політикам. Хтось прикривається виборами, бо немає кліпу, щоб запустити його в ротацію, хтось, власне, задіяний у виборчих концертах і немає часу займатися промо, а третій взагалі не переймається: запропонували — добре, ні — то ні».
Олександр Пономарьов: «З одного боку, промоможливості для альбому у передвиборчий період доволі обмежені. Але з іншого — ті, хто любить музику, стежить за музичним життям незалежно від виборів. Промо мого нового альбому відбувалося у багатьох ЗМІ та в інтернеті. Також планується і тур, але якраз у передвиборчий період він не доречний. «Я люблю тільки тебе» ми разом з партнерами планували видати до Дня закоханих. Але потім ми вирішили навмисне презентувати цю роботу на день пізніше, щоб не надавати словам кохання якогось офіційного і штучного забарвлення. Вони мають звучати не лише 14 лютого чи 8 Березня, але, і це гарний привід, щоб їх сказати — тобто в передвиборчий період трапляються свята, про які варто говорити, незалежно від політики. «Політичні» пропозиції мені надходили, але не хочу в це втягуватись. А заробляти гроші я й без цього вмію. На увагу журналістів не скаржуся. Свою громадянську позицію в останню неділю березня, звичайно, висловлю. Але з концертами навряд чи виступатиму. Пономарьов, нагадую, не підтримує політичні сили. Я підтримую конкретних людей, які мені не байдужі. Ви знаєте, що серед моїх друзів і Віталій Кличко, і Олександр Богуцький, і Ольга Герасим'юк... Вони в різних політичних блоках, але всі вони залишаються моїми друзями. Якщо потрібно буде — для них я заспіваю.
Загалом, вибори — це, звичайно, хороша нагода для багатьох музикантів заробити на запис альбому, зйомку кліпу і т.д. Проте їхня ж участь у безкоштовних концертах потім може їм завадити у подальшій гастрольній діяльності, я маю на увазі концерти «на касу». Ще я думаю, що передвиборчі концерти — це вчорашній день. Сьогодні потрібні концептуальні проекти, безперечно за участю відомих публічних людей. Але за той час, що залишився до виборів, навряд чи хтось зробить поступ у цьому напрямі».
Ще однією виконавицею, яка збирається видати альбом у розпал політичних баталій, за анонсами, повинна стати Наталка Могилевська. Напередодні вона презентувала україномовну пісню «Відірватись від землі», або, як її вже охрестили «Авіалінії»: «Я не хочу, щоб хтось подумав, наче ми підписали рекламний контракт з авіакомпанією. Це просто пісня!» —жартує Наталя.
«УМ» намагалася зв'язатися з співачкою, її коментар був би особливо цікавим, зважаючи на голосні заяви Могилевської під час виборів-2004, але Наталка була в закордонній поїздці. Позицію Наталки в двох словах пояснив її директор Олег. Він сказав, що майбутній альбом команда планувала видати вже давно, і навіть не думала якимось чином залежати від парламентських виборів. «Насправді це дурниці, ніколи вибори не впливали на випуск альбому, тільки якщо артист не був зайнятий на передвиборчих концертах». Чи буде зайнятою на передвиборчих концертах Могилевська, невідомо — такі теми команда співачки не коментує.
Позицію рекордингових компаній, які також зацікавлені в розвитку музичного ринку, не залежно від політичного стану країни, для «УМ» коментує директор відділу «маркетинг і артисти» компанії MOON RECORDS та «Містерія звуку-Україна» Андрій Гулик: «Ситуація дуже проста: музикантів так цікавлять вибори, тому що вони за кілька концертів отримують більше, ніж за річний продаж успішного альбому. Якщо говорити про цифри, то в середньому для артиста середнього рівня гонорар за один виступ на такому замовному концерті на сьогодні становить 10—15 тисяч, і приблизно 10 тисяч у середньому за продаж альбому. Тобто якщо б країна давала музикантам заробити, так би мовити, не продаючись на виборах, то й ці концерти б своє віджили, ніхто, крім молодих виконавців, не погоджувався би брати в них участь. Хочу також зауважити, що якби музиканти виступали лише на закритих майданчиках із платним входом, то за свій виступ вони б, в більшості випадків, отримували менше грошей.
Звичайно, передвиборчий період певним чином позначається на музикантах, на їхній працездатності, а в даному випадку ще й накладка виходить із «несприятливим» зимовим періодом. Рейтинги свідчать, що найвдаліший час для видавання альбомів — осінь, а от взимку продаж падає, і вже в березні ситуація покращується.
На російських чи західних виконавців ці зміни не надто впливають. Наша компанія, в принципі, не зменшуючи темпів, випускає приблизно два альбоми в день».
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
