М'якушка для селянина

      Минулого тижня на «гучному» передвиборчому агітаційному зібранні у Полтаві, яке через потужні динаміки та «вуличний» екран транслювали ледь не на весь центр міста, народний депутат України, колишній аграрний міністр, а сьогодні, певно, відповідальний за пропагандистське «окормлювання» сільського електорату у Партії регіонів Віктор Слаута повідомив чергову «сенсацію»: «Сьогодні я мав розмову з міністром сільського господарства Росії Олексієм Гордєєвим, і він сказав: три підприємства ми запускаємо, і молоко, молочна продукція іде в Росію». За словами екс-міністра, до числа тих трьох «щасливчиків» потрапили заводи у Пирятині (Полтавська область), Ромнах (Сумська) і Мені (Чернігівська). Він переконаний у тому, що «ці перші, а через день і так далі будуть інші», загалом же «приниження нашої з вами гідності закінчиться через 23 дні», тобто... за день до парламентських виборів.

      За таких обставин важко не згадати про те, що той же таки пан Слаута останні кілька тижнів на Полтавщині буквально не «злазить» із телевізійних екранів і шпальт місцевих газет. У проплачених агітаційних телепередачах і друкованих матеріалах головний аграрій країни часів уряду Віктора Януковича наполегливо втовкмачує селянам постулат про особливу роль рідної йому Партії регіонів та її лідера у вирішенні проблем постачання української молочної продукції до Росії. Мовляв, це тільки після того, як розчулений бідами селян Запорізької області провідник «регіоналів» просто звідти по мобільному зателефонував голові «дружньої» партії «Єдина Росія» Борису Гризлову, зачинену наглухо перед нашими виробниками браму в білокам'яній почали піднімати.

      Для переконливості по обласному телебаченню продемонстрували відзнятий у Москві ролик. Перед телекамерами у явно постановочних позах в оточенні одного з чільників «Єдиної Росії», міністра сільського господарства Гордєєва (того самого, котрий раптово «хворів», «брав відпустку» чи просто відмикав телефон і фактично ховався від свого українського колеги) та головного ветеринара Російської Федерації стояли троє наших «богатирів» — сам пан Слаута і ще двоє нардепів-«регіоналів». Під схвальні погляди останніх російські державні чиновники на всі заставки шпетили українську владу і водночас вихваляли найбільших дбайливців про український народ, який «страдаєт», — Гризлова і Януковича. Мовляв, це тільки після їхніх особистих телефонних домовленостей у Москві заворушилися й вирішили пожаліти бідолашних українців, направивши у сусідню країну комісію ветеринарів, щоб, зрештою, усунути молочні тромби в наших взаєминах.

      При цьому слова «Партія регіонів» і «Янукович» з уст галузевих російських високопосадовців чомусь злітали частіше, ніж «молоко», «сир» чи «м'ясо», про які нібито ж ішлося на так званих «переговорах»... Від перегляду згаданих «веселих картинок» складалося враження, що й аграрний міністр, і головний ветеринар Росії насправді працюють піарниками української Партії регіонів та її лідера. За ступенем цинізму зафіксоване телекамерами дійство можна було порівняти хіба що з сумнозвісними телепроповідями Володимира Путіна напередодні минулих президентських виборів в Україні. Не лише тому, що деінде практично неможливо навіть уявити публічного демонстрування подібної зневаги до сусідньої держави та її народу з боку «старших братів» у присутності неабияк потішених із цього повпредів тієї держави і народу — депутатів парламенту.

      Ще сумніше інше. Передовсім те, що і розрекламовані «міжпартійні» молочні домовленості у Москві, й попередній та подальший розвиток подій довкола заборони ввезення української продукції в Росію, і гучні сьогоднішні реляції «регіоналів» вкотре засвідчують: все оте «кіно» має винятково політичний передвиборчий сценарій, розписаний заздалегідь. Єдина його мета — напередодні виборів до парламенту і органів місцевого самоврядування «насолити» політичним силам, які репрезентують нинішню українську владу, і допомогти її опонентам у гарячкових спробах реваншуватися за поразку на виборах президентських. Причому насолити будь-якою ціною, в тому числі й за рахунок страждань обох народів, пересічних українців і росіян (останні ж також далеко не в захопленні від різкого подорожчання та дефіциту молокопродуктів).

      Адже хто-хто, а колишній аграрний міністр добре знає про те, що, скажімо, смачна і якісна продукція Пирятинського сирзаводу, як і багатьох інших «споріднених» українських підприємств, давно сертифікована на російському ринку. А значить, і всі візити сюди іноземних ветеринарних комісій — ні що інше, як затягування часу аж до парламентських виборів в Україні. Так само, як тягли його отим майже місячним переховуванням від українських фахівців та урядовців їхніх російських колег. Останні ж бо «вилікувалися» й згадали про українське молоко тільки після телефонного дзвінка Януковича та приїзду до Москви трьох його «партайгеносе», котрі не мали жодних повноважень для переговорів із російськими урядовцями.

      Напрошується також питання: чому, розтягуючи «графік», росіяни з «регіоналами» «облагодіяли» підприємства передусім у Центрі й на Півночі України? Чи не тому, що на Заході та Сході набагато стійкіший електорат, який давно визначився зі своїми політичними симпатіями?

      Однак сподівання на те, що полтавського, сумського чи чернігівського селянина вдасться провести на м'якушці, вмоченій у брудне політичне «молоко», видаються марними. Згадаймо хоча б результати минулих президентських виборів, на яких тих же селян намагалися забамбулити ще бруднішими агітками і ведверто купити «пенсіями від Януковича»... На сьогоднішні галасливі запевнення вітчизняних і зарубіжних «іміджмейкерів» про те, нібито тільки Віктору Федоровичу вдається розчищати політичні загати на шляху українського молока до Росії, наш мудрий селянин має своє, зустрічне запитання. А чи постали б ті шлагбауми перед ним узагалі, якби не було в нас через кілька тижнів парламентських виборів і не виникало у різношерстих «друзів України» непереборного бажання пропхнути відторнутих селянином політиків якщо не у двері, то бодай у вікно?