Феномен Людмили Жукової

      Людмила Жукова — біоенергетик зі світовим ім'ям. У Швеції вона занесена до енциклопедії як видатна цілителька, Всесвітнім біографічним інститутом (США, Північна Каліфорнія) включена до міжнародного довідника «Хто є хто серед ділових жінок і жінок-професіоналів-2002», їй присвоєно диплом «Професійна і ділова жінка» і пам'ятний знак iз визнанням досягнень пані Жукової. Вона — член Української федерації сприяння охороні здоров'я, лауреат міжнародних нагород «Золотий Меркурій», «Європейський Знак якості», ордену «Святої Софії», міжнародної нагороди імені Сократа, академік Української Академії наук, професор, директор медцентру «Енергетика», єдина жінка з України і Європи, яка відзначена Зіркою королеви Вікторїї «За честь, гідність і доблесть».

      Про Людмилу, про дар біоенерготерапевта ми не раз писали на сторінках нашої газети. Її здатність діагностувати і лікувати людей дійсно унікальна. Багато хвороб підкоряються Жуковій, серед них такі як гастрит, холецистит, гіпертонія, інсульти та ін. Велика кількість позитивних результатів лікування хворих, проведених Людмилою Жуковою, підтверджені клінічними аналізами, зробленими до і після лікування.

      Цього разу з Людмилою Петрівною ми зустрілися у неї вдома. В розмові брав участь Володимир Юрійович Горчаков, доктор біологічних наук, друг, колега пані Людмили. За чаєм ми розмовляли про діяльність Людмили Петрівни, як вона повертає здоров'я людям, більшість з яких вже мало не втратили надію на одужання, про стан медицини в нашій країні...

      — Людмило Петрівно, вас називають матір'ю-героїнею, адже з вашою допомогою народжено 47 дітей.

      — Так, 47 жінок, яким ставили діагноз «безпліддя», після мого лікування народили малюків. Одна з цих жінок мала раніше кілька гінекологічних операцій. Я працювала з нею півтора року. Нарешті жінка завагітніла. Народився хлопчик Ілля. Я у нього хрещена мати. Про народження Іллюші і завідувач пологового відділення, і головний лікар говорили як про диво, яке не могло трапитись. Не могла вона завагітніти і виносити дитину, говорили вони. Та після тривалого, складного лікування це диво все ж сталося. А ще був такий випадок: звернулася до мене мати малюка, народженого після мого лікування. Йому було тоді півтора місяця. «Ортопед, — каже вона, — виявив у дитини накладання підмізинного і вказівного пальців ніг на середній. Рекомендує операцію». Виявилося, що у хлопчика так само розміщені пальчики ніг, як в усіх членів моєї родини по жіночій лінії! Ось так у нашій сім'ї з'явився чоловік, його так і називають — «маленький Жуков». І це не дивно, адже для того, щоб ця дитина народилася, я віддала його матері частинку себе. Так, хрещеників у мене багато.

      — Ви підтримуєте з ними стосунки?

      — Звичайно, мені не байдужа їхня доля, їхнє здоров'я. Я постійно спілкуюся з ними, з їхніми батьками. Великими зусиллями вдається прибрати причину безпліддя у матерів. Народжуються чудові малюки. Та буває і таке, що протягом першого місяця після народження дитина захворіє, і лікарі встановлюють помилковий діагноз, згідно з яким починають її лікувати. Особливо боляче спостерігати таку ситуацію в нашому суспільстві, де замість того, щоб вдосконалювати здоров'я нації, навпаки, втрачаються ті традиції в медицині, які були набуті протягом багатьох років. На сеанси приводять дітей, яких лікували від різноманітних захворювань, аж до нежитю, антибіотиками, забуваючи при цьому хоча б призначати антигістаміни. Це призводить до втрати слуху у дітей, дисбактеріозу кишковика, інших важких  наслідків. Існує ще проблема — з'явилось багато сумнівних препаратів. Є лікарі , які призначають їх людям, переслідуючи винятково матеріальну зацікавленість, тобто отримують свій процент від проданих препаратів. Не переймаючись тим, чи підходить цей препарат пацієнту, чи не існує протипоказань до нього. Результат — жахливий, а причина страшна — безвідповідальність лікарів. Я вважаю, що потрібно бити на сполох, дуже сподіваюсь, що наше медичне керівництво зверне нарешті на це увагу. Адже доля суспільства залежить від здоров'я громадян.

      — Це дійсно велика проблема, — долучається до розмови Володимир Юрійович. Я хочу сказати, що людина сама повинна нести відповідальність за своє здоров'я і здоров'я своїх близьких. Зараз цю відповідальність намагаються перекласти на плечі лікарів. А у Людмили Петрівни є унікальна методика навчання прийомам біоенергетики. Вона дуже проста. Кожен може її освоїти, варто лише не лінуватись, а поставити собі за мету навчитися покращувати самопочуття не за допомогою таблеток чи інших препаратів, а завдяки можливостям власного організму. Збережуться при цьому і час, і гроші.

      — Людмило Петрівно, розкажіть про цю методику.

      — Я навчаю своїх пацієнтів, яким чином допомагати собі не пігулками, які іноді коштують досить дорого, а вилучати зі світу, що оточує нас, саме той енергетичний згусток, який допоможе в даний момент. І коли у пацієнта з'являється поколювання в пальцях, він починає довіряти собі. А це дуже важливо. Однією з моїх пацієнток є сімдесятирічна бабуся, в якої був ревматоїдний артрит. Як вона дякувала нам, коли після лікування знову відчула радість руху. Вона розповідала потім, як навчилася допомагати собі сама. « Я вигадала собі , — каже вона, — валянки жовтого кольору, за зразком надутої кульки. Кожного ранку, перш ніж встати на ноги, я уявляю, що взуваю ці валянки і, закриваючи очі, «прислухаюся»: відчуваю я їх чи ні? Після таких процедур біль проходить». Ми щасливі, бо вона насамперед повірила в себе. Тепер має змогу біоенергетичним шляхом покращувати собі здоров'я. Адже здоров'я людини повинно бути на першому плані не тільки в роботі лікаря, але й в усій державі в цілому.

      — Людмила Петрівна навчає прийомів біоенергетики не тільки дорослих, а в першу чергу дітей, — бере слово Володимир Горчаков. —Це унікальна методика. В її основі — те, що в ранньому віці діти найсприйнятливіші до будь-якого виду навчання. Діти щиріші за дорослих, вони можуть розкритися. Причому в дитячому віці, коли людина більше схильна до добра, вірогідність розвитку позитивної енергії більша, ніж негативної.

       —  Методику навчання дітей прийомам біоенергетики я описала в книзі «Біоенергетика — медицина майбутнього», яка розійшлася досить великим тиражем, — продовжує пані Людмила. Дана методика — це результат 28 років кропіткої роботи в галузі вивчення біоенергетичної здатності людини. Для дітей вона дуже проста. Бо грунтується на ігрових, простих і доступних психотехнічних прийомах, ефективність яких підтвердило життя. Це робота з пластиліном, олівцями, кольоровим папером — сім кольорів веселки. Не потрібно вигадувати нічого нового, а навчати користуватися тим, що дала нам природа. Розвиватися в гармонії і з собою, і природою. Найкориснішим для кожної дитини є вміння захищатися від хвороб. Ось цьому і присвячена моя програма роботi з дітьми. Я вважаю, що навіть поверхове знайомство з програмою дає змогу припускати, що ця програма дозволить розбудити приховані можливості багатьох людей.

      —  Чи означає це, що у вашій практиці з'явилися нові методи лікування?

      —  Я постійно працюю над собою, перечитую все, що стосується людського біополя, випромінювань, рефлексотерапії. Знайомлюся із новітніми розробками і дослідженнями у сфері медицини, астрофізики, невидимих енергій. Вивчаю релігії і давні науки, знаходжу нові методи для відновлення організму, подолання недугів. Випробувавши їх на собі, поступово починаю лікувати цими методами пацієнтів. Зараз багато працюю очима, не торкаючись руками. Очима супроводжую енергетичні потоки в організмі людини. Знаю, як правильно ввести цей потік у хворий орган. Пацієнт відчуває в цьому місці тепло. Намагаюсь навчити своїх учнів цього методу. Але поки що це виходить у декількох моїх учнів, і найкраще у моєї дочки, Аліни Войтенко, з якою ми працюємо разом.

      — А ви, Володимире Юрійовичу, завжди вірили у надзвичайні здібності Людмили Петрівни?

      — До моменту знайомства з пані Людмилою мої уявлення про предмет екстрасенсорики грунтувалися на літературних джерелах, а всі попередні контакти з людьми, якi володіли цим феноменом, мене не могли переконати в його існуванні. Заради експерименту Людмила Петрівна запропонувала мені: «Хочете, я візьму в руки який-небудь ваш внутрішній орган?» Пропозиція страшнувата , але я погодився. Жукова написала на листочку паперу назву того органу, що вона збиралася «витягати» з мене. Потім почалося дійство. Через хвилину я відчув досить суттєвi поколювання в лівій нирці. Відразу сказав про свої відчуття. Людмила Петрівна показала мені запис: «ліва нирка». А потім додала: «Сядьте, як сиділи, я «вставлю» вашу нирку на місце». Звичайно, демонстрація цього феномена дозволила остаточно переконатися у тому, що людина нескінченна в просторі і не тільки у вигляді інформації про себе, а й у здатності впливати на інші матеріальні тіла.

      — Тобто в той момент, коли вам «витягли» нирку, ви повірили?

      — Було проведено ще багато різних експериментів, які змусили мене змінити позицію скептика і зрозуміти, що феномен Жукової — реальність.

      — Розкажіть про ці експерименти.

      — В основі методу лікування Жуковою онкологічних хворих лежить те, що вона вбиває ракові клітини шляхом біоенергетичного впливу. Для того, щоб перевірити можливість Жукової впливати на біологічні об'єкти, були розпочаті експерименти в Інституті ім. Богомольця з вивчення її впливу на ізольовані клітини. Однією з характеристик живої клітини є мембранний потенціал. Його наявність свідчить, що клітина жива. Як тільки мембранний потенціал зникає, клітина гине. Під час експерименту в лабораторних умовах було завдання вбити ізольовану клітину, що була в спеціальній камері. Після того як Жукова 2—3 хвилини впливала на клітину за допомогою рук, шляхом електрофізіологічного дослідження всі присутні помітили, як мембранний потенціал став зникати. Клітина загинула. В іншому випадку того ж експерименту, коли було завдання поліпшити стан ізольованої в лабораторних умовах клітини, було відзначене наростання мембранного потенціалу.

      — Ці експерименти говорять про те, — доповнює пані Людмила, — що біоенергетика не має перешкод. Для неї не існує ні кам'яних стін, ні відстаней, нічого.

      — Отже, ви можете проводити лікування на відстані, наприклад, по телефону? Які хвороби долаються при такому лікуванні?

      — Лікуванню по телефону піддаються як легкі, так і дуже складні захворювання. Був у моїй практиці такий випадок. Я перебувала в Києві. Подзвонила моя знайома з Відня. Там в одній з лікарень лежав її чоловік. Діагноз — інфаркт міокарда. Хворий перебував у реанімації. Його з'єднали зі мною. Усе, що він міг робити, — це тримати однiєю рукою слухавку і сказати кілька слів. Цих слів виявилося досить, щоб був установлений польовий інформаційний контакт із хворим. Діагностику я проводила протягом декількох хвилин. Лікування тривало протягом п'яти днів, по півгодини. Через деякий час хворий подзвонив і повідомив, що в нього щойно був професор і не зміг знайти слідів інфаркту і терміново призначив повторне обстеження. Через день його виписали з лікарні.

      —  Які ваші плани на майбутнє?

      —  Дуже сподіваюся, що з'явиться свій центр. Ціни на нерухомість і її оренду зростають непомірно. Мені не вдається купити приміщення. А місцева влада не зацікавлена посприяти у цій справі. Хоча в 2004 році мер Києва підписав клопотання наших пацієнтів на виділення 100 кв. м для нашого центру. Та, на жаль, далі підпису справа не пішла. Виходить, що справді «у своїй вітчизні пророка нема», і навіть забули саме слово «пророк». Навіть моє приватне помешкання під загрозою. Я живу в чудовому будинку в центрі столиці. Нещодавно нам довели до відома, що будинок ставиться на реконструкцію. Так, будинок потрібно приводити в порядок. Але ж який вихід знайшла міська влада? Віддати будинок інвестору, а людей відправити в інші, віддалені від центру міста, райони. Звичайно, там теж живуть люди, але якщо я живу в центрі, я і хочу тут жити. Крім мене, в будинку живе ще 20 сімей. Ми звертались у мерію, до керівництва району, судові органи, для того, щоб наші інтереси були дотримані. Проте складається враження, що нікого не цікавить, що буде з людьми. Уявляєте, як це впливає на стан здоров'я? І мого в тому числі, а моє здоров'я — це здоров'я моїх пацієнтів. Та я не занепадаю духом. Я всім кажу: буде добре — буде здорово! Головне вірити — і збудеться все, до чого прагнеш. Я вітаю усіх жінок України зі святом 8 Березня і бажаю їм здоров'я, успіхів, благополуччя в їхніх сім'ях.

      Адреса центру нетрадиційної медицини «Енергетика»: м. Київ, вул. Марини Раскової,13, оф. 604. Тел.: (044) 454-85-06, 8 (067) 466-28-25.

Сайт: http://www.is.svitonline.com/phenomen/

E-mail: [email protected]

Тетяна МАКАРЧУК.