«Дітей врятувала загартованість»,

      Прикро, що історії про матерів-зозуль у нашій країні не рідкість і що дуже часто через байдужiсть i забудькуватiсть батьків гинуть діти. Двом братикам — п'ятирічному Сашку та трирічному Мишку — із Городні, що на Чернігівщині, теж не пощастило з батьками. Але принаймні їм вдалося дивом врятуватися. Сашко і Мишко на довгих три доби стали в'язнями власного будинку. Їхня мати, 25-річна Галина (назвемо її так), пішла до сестри в сусіднє село відзначати свято. За словами жінки, повернутися додому вона збиралася того ж дня, дітей же залишила на свого співмешканця (до речі, будинок належить йому). Чоловік же стверджує, що, в свою чергу, доручив доглянути за хлопчиками рідній сестрі. Як там усе було насправді, ніхто не знає, проте факт залишається фактом — діти майже чотири дні провели в зачиненій холодній хаті без світла, їжі й майже без води. Таке сьогоднi не те що пережити — уявити важко. Жахіття для дітлахів скінчилося, можна сказати, випадково — на будинок прийшов глянути потенційний покупець (співмешканець Галини збирався продати дім) і побачив у вікні двох заплаканих малюків. Кинувся до сусідів, разом викликали міліцію, «швидку». І дітей звільнили.

      Стан хлопчиків після тривалого ув'язнення описати важко. «Діти сиділи на дерев'яному ослінчику, тісно притулившись одне до одного, — розповідає Тамара Шемець, дільничний педіатр, яка увійшла до будинку разом із правоохоронцями, — невмиті, недоглянуті, босі, у якихось стареньких светриках і штанцях, одягнутих на голе тіло. Вони куталися в дитячу ковдрочку, намагаючись зігрітися. У хаті було дуже холодно — не більше 5-6 градусів тепла. А як вони нам зраділи! Ми стали їх збирати, і старший братик побіг до відра з водою — хотів напитися. Ми придивилися, а та вода уже вкрилася пліснявою, тому Саші пити її не дозволили. Хоча хлопчики, очевидно, весь час пили саме з цього відра, бо іншої води в домі не було. Не знайшли ми в хаті й ніякої їжі...» Коли хлопчиків привезли до лікарні, перш за все хотіли їх помити. Однак роздягатися малюки боялися. Виявилося, що дітей навіть не привчили до горщика... Взагалі і Саша, і Мишко недостатньо розвинуті для свого віку. Меншому на вигляд років півтора, старшому — чотири. Вони майже не вміють говорити — Саша знає лише найпростіші слова, Мишко вимовляє окремі склади. Видно, що дітьми ніхто не займається. А найстрашніше, що до випробувань на кшталт ув'язнення братики... звикли. «Якби в подібній ситуації опинилися діти з нормальної сім'ї, наслідки могли б бути досить плачевними, — говорить Тамара Шемець. — Ці ж братики просто загартовані, бо мати й раніше залишала їх самих на тривалий час. Ця загартованість і врятувала дітей. У Саші, незважаючи на сильне переохолодження, серйозних ускладнень ми не виявили. Мишко мав обмороження ніжок першого ступеню, але зараз він почувається нормально».

      Це правда. Обоє хлопчиків (зараз вони живуть в обласному притулку для неповнолітніх) досить швидко оговталися від пережитого. Вони жваві, привітні й ще не розуміють, що саме з ними трапилось. Розуміємо ми, дорослі, і від того важко на душі. Дуже переживає через те, що сталося, начальник Городнянської служби у справах неповнолітніх Станіслав Лущик, адже сім'я хлопчиків давно перебуває на обліку в службі як неблагополучна, а отже, й лихо, здавалось би, можна було попередити. З іншого боку, контролювати кожен крок Сашиної й Мишкової мами працівники служби теж не могли. Та й сама Галина, яку вже попереджали про відповідальність за невиконання материнських обов'язків, дуже щиро запевнила Станіслава Івановича, що виправиться і доглядатиме за дітьми як належить. Їй повірили, бо малюкам потрібна мати. А ось вони їй, схоже, потрібні були лише заради грошей, які жінка одержувала як мати-одиначка. Будучи безробітною, вона й ці копійки витрачала на горілку — для себе й свого співмешканця.

      Взагалі про Галину можна багато чого розповісти. Наприклад, те, що, окрім Саші й Мишка, в неї було ще двоє дітей — доньок. Чому було? Бо однієї з них уже немає серед живих. 1,5-річна дитина померла від пневмонії — внаслідок переохолодження (!) років три тому. Друга дівчинка (їй зараз чотири роки) живе зі своїм батьком, колишнім чоловіком Галини, на прохання якого в березні минулого року її позбавили материнських прав на доньку. До речі, після того, що сталося із Сашком та Мишком, цей чоловік знайшов хлопчиків у лікарні. Хоч він і не є їхнім батьком, а все ж навідався до дітей, приніс їм гостинці. Рідна ж, із дозволу сказати, мати жодного разу до синів не прийшла... За інформацією прокуратури області, проти жінки порушено кримінальну справу за ст. 166 КК України — це злісне невиконання обов'язків з догляду за дитиною, яке спричинило тяжкі наслідки. За словами начальника відділу захисту прав і свобод неповнолітніх Чернігівської обласної прокуратури Надії Шевкун, у даному випадку є всі підстави для притягнення жінки до кримінальної відповідальності. Зараз Галина десь переховується, напевно, сподіваючись уникнути покарання. Та відповідати за скоєне все одно доведеться.

Валентина ЄВТУШЕНКО,

      P.S. Аналогічний випадок трапився в селі Неданчичі Ріпкинського району. Нещодавно жителька цього села пішла на роботу, залишивши вдома двох дітей, хлопчиків 2001 і 2002 років народження. Оскільки в хаті було дуже холодно (замерзла навіть вода у мисці), мамина безвідповідальність мало не коштувала малюкам життя. На щастя, сусіди, знаючи, що в будинку можуть бути діти, вчасно забили на сполох. Однак переохолодження не минуло для хлопчиків безслідно: молодшому лікарі поставили діагноз «обмороження пальців ніг І ступеня», старшому — «гостре респіраторне інфекційне захворювання». Як і в городнянському випадку, проти матері цих дітей порушено кримінальну справу за ст. 166 КК України.