Позавчора ввечері (у вранішні години понеділка за київським часом) у Голлівуді відбулася 78-ма церемонія вручення «Оскарів» — найпрестижніших кінематографічних нагород США та світу. Після традиційного проходження червоним килимом зірки зайняли всі 3400 місць театру «Кодак». Відтак на сцені шириною 34 та глибиною 18 метрів розпочалося барвисте видовище з посмішками й сльозами переможців, які підіймалися на сцену отримати почесну статуетку та виголосити промову. Впродовж вечора глядачі прослухали «вживу» п'ять композицій, які змагаються за «Оскар» в категорії «Краща пісня, написана спеціально для фільму». Найбільше завів зал реп про сутенерів із купою танцівників та напівголих дівок на сцені; його автори й отримали «золотого чоловічка».
Кому виписують «оскарів»
Варто ще раз нагадати про засади визначення переможців. Близько шести тисяч членів Американської академії кіно проголосували до 28 лютого. У спеціалізованих категоріях (операторська робота, звук чи монтаж) переможців визначають не всі члени академії, а лише фахівці відповідного профілю. 1 березня до роботи взялися двоє фахівців аудиторської компанії «Прайсвотерхауз Купер», які впродовж трьох діб повинні були відкрити всі конверти з бюлетенями та підрахувати кількість голосів за кожного номінанта у кожній категорії і визначити переможців. На час підрахунку бюлетенів двох «лічильників» зачиняють у таємному приміщеннi, яке вони не мають права залишати до закінчення роботи. Ці двоє поміщають по дві картки з прізвищами переможців у два окремі конверти і запечатують їх. Потім два комплекти з 24 конвертами (за кількістю категорій) у кожному кладуть у два окремі портфелі.
Уранці 5 березня кожен із двох портфелів був переданий двом спеціально навченим особам, які на двох машинах без жодних розпізнавальних знаків, двома різними маршрутами у різний час доставили їх до театру «Кодак» та розмістили до початку церемонії у спеціальному сейфі. Лише двоє «лічильників» є єдиними у світі людьми, які знали, чиї прізвища та назви фільмів містилася на кожній картці, поки конверти не були відкриті на пишній сцені «Кодака».
Підстрілена Бйорк і мокрі трусики
«Тамадою» вечора «Оскарів», який цього року тривав відносно недовго — три з половиною години включно з паузами на рекламу, — вперше був Джон Стюарт, нью-йоркський інтелектуал та ліберал за переконаннями. У США він відомий передусім як гуморист, актор, автор та ведучий двох популярних телепрограм: «Шоу Джона Стюарта» та «Щоденне шоу» (десять нагород «Еммі» впродовж останніх п'яти років). Але, як видно, навіть людина з таким досвідом не витримала тягаря відповідальності. Стюарт був скутим і явно хвилювався, тому домашні жартівливі заготовки звучали непереконливо. Не викликав нарікань і був зрозумілий усіма, мабуть, лише один його жарт: «Серед нас немає Бйорк, бо її по дорозі підстрелив Дік Чейні». Це натяк на те, що на одну з попередніх церемоній ісландська співачка, яка номінувалася на «Оскара» за роль у фільмі «Та, що танцює у темряві», прибула у сукні у вигляді лебедя, тоді як віце-президент США нещодавно на полюванні підстрелив свого приятеля. Крім того, були жарти про євреїв та «трусики, які сьогодні змокріють у всіх». Схоже, що Стюарт виступав у ролі господаря оскарівського шоу вперше і востаннє.
На повному серйозі
Цьогорічна церемонія була особливою з огляду на те, що блокбастери для підлітків були відсунуті на другий план більш зрілими стрічками так званого незалежного кіно. Досить сказати, що жоден із п'яти фільмів («Зіткнення», «Мюнхен», «На добраніч і щасти», «Горбата гора» та «Капоте»), які змагалися у категорії «Кращий фільм року», не має традиційного голлівудського хепі-енду. Моральний неспокій в американському суспільстві, викликаний війною в Іраку й економічними, соціальними та екологічними проблемами, поступово знаходить своє віддзеркалення на кіноекрані. У стрічці «Зіткнення» йдеться про культурні та расові суперечності у такому етнічному тиглі, яким є Лос-Анджелес. Стрічка Стівена Спілберга «Мюнхен» про Олімпіаду-1972 — це пошук відповідей на питання про джерела тероризму. У фільмі Джорджа Клуні «На добраніч і щасти» проводяться цілком зрозумілі та чіткі паралелі між добою маккартизму 50-х років та роками правління президента Буша. «Горбата гора» режисера Енга Лі є спробою розвінчати традиційну американську міфологію, яку десятиліттями вибудовували навколо ковбоїв (серед них, виявляється, повно геїв). У фільмі «Капоте» йдеться про використання злочину для здобуття письменницької слави.
О диво, кіно США знову стає цікавим не лише з огляду на видовищність. Виявляється, що сите та безтурботне життя не сприяє розвитку мистецтва. Попередній спалах соціальної заангажованості американського кінематографа спостерігався у 70-х роках і після закінчення В'єтнамської війни. Сумний висновок: війна в Іраку має принаймні один позитивний аспект — вона посприяла пробудженню Голлівуду. Кінокритики жартують, що цього року «червоний килим» перед театром «Кодак» більше асоціювався не з гламуром, а з революцією.
Дешевше, ще дешевше...
На відміну від попередніх років, цього разу домінували низькобюджетні стрічки. Схоже, що доба «Титаніків», «Гладіаторів», «Олександрів» та «Володарів перснів», на зйомки яких витрачалися по сотні й більше мільйонів доларів, відходить у минуле. Помпезний «Кінг Конг», якого зняв постановник «Володарів перснів», новозеландський режисер Пітер Джексон, задовольнився трьома «Оскарами» у другорядних технічних категоріях. А стрічка «Зіткнення», яка перемогла у категорії «Кращий фільм року», її сценарист, режисер та продюсер в одній особі Пол Хаггіс зняв за сім мільйонів доларів, які зібрав з незалежних спонсорських джерел. Інші цьогорічні претенденти на нагороди також мали подібний більш, ніж скромний (за американськими мірками) бюджет.
Показово, що два фільми метра Голлівуду Стівена Спілберга — «Війна світів» та «Мюнхен», — які значилися серед номінантів, не отримали жодного «Оскара».
Цього року не було ситуації (як у випадку з Титаніком» чи третьою частиною «Володаря перснів»), за якої «переможець забирає все». Окрім «Кінг Конга», ще три фільми здобули по три «Оскари»: «Горбата гора», «Зіткнення» та «Мемуари гейші». Дванадцять картин отримали по одному «Оскару».
Коректність і несподіваність
Певною несподіванкою і навіть сенсацією стало те, що переможцем у категорії «Кращий фільм року» став фільм «Зіткнення», хоча незаперечним фаворитом вважалася «Горбата гора». Ймовірно, кіноакадеміків під час голосування охопило побоювання, що, віддавши лаври першості стрічці на тему гомосексуалізму серед ковбоїв, вони заріжуть одну з останніх «священних корів» Голлівуду. На церемонії для приколу навіть було продемонстровано добірку кадрів із відомих ковбойських фільмів, які під враженням геївської теми «Горбатої гори» набули несподіваного сумнівного гомосексуального забарвлення. Таке до появи стрічки Енга Лі і на думку не могло спасти.
Кіноакадеміки вирішили дотриматися засад політкоректності ще в одному випадку. Цього року особлива увага була прикута до категорії «Кращий закордонний неангломовний фільм», оскільки одним з п'яти номінованих на нагороду фільмів у цій категорії був палестинський трилер «Рай тепер». Цього року ця стрічка вже була відзначена «Золотим глобусом» (другою за рангом після «Оскара» кінонагородою США) як кращий закордонний фільм на екранах США 2005 року. Галас здійнявся з огляду на сильне політичне тло картини, в якій йдеться про двох палестинців, котрих відряджають до Тель-Авіва із завданням здійснити самовбивчий теракт у міському автобусі. Фільм знятий у палестинському місті Наблус на Західному березі Йордану. Режисер, палестинець Хані Абу-Ассад, засуджує єврейську окупацію палестинських земель та закликає політиків світу прискорити створення палестинської держави. Як не дивно, продюсером цієї суперечливої стрічки є ізраїльський єврей Амір Харель. Він наполягає, що в ній йдеться лише про відчайдушне життя та жахливий вибір, який доведеться зробити двом молодим героям фільму. Але в Ізраїлі та, частково, у США вважають, що стрічка є виправданням тероризму. У Землі обітованій було навіть зібрано 33 тисячі підписів iз вимогою до Американської кіноакадемії анулювати номінацію «Раю...». За таких обставин академіки вирішили не дражнити гусей і більшістю голосів присудили «Оскар» у цій категорії політично більш нейтральній стрічці з Південної Африки «Цоці» — про хлопчика, який вступив у боротьбу з гангстерами.
ПЕРЕМОЖЦІ
Фільм року: «Зіткнення» (продюсери Пол Хаггіс і Кеті Шульман)
Режисура: Енг Лі («Горбата гора»)
Актор у головній ролі: Філіпп Сеймур Хоффман («Капоте»)
Актор у ролі другого плану: Джордж Клуні («Сиріана»)
Акторка у головній ролі: Різ Уїзерспун («Пройти по межі»)
Акторка у другоплановій ролі: Рейчел Вейц («Відданий садівник»)
Адаптований сценарій: Ларрі Макмертрі та Діана Оссана («Горбата гора»)
Оригінальний сценарій: Пол Хаггіс і Боббі Мореско («Зіткнення»);
Анімаційний повнометражний фільм: «Уоллес і Громіт у Проклятті кролика-перевертня») британських режисерів Ніка Парка та Стіва Бокса
Закордонний неангломовний фільм: «Цоці» (ПАР)
Художня постановка: художник-постановник Джон Мірі та декораторка Кейті Спенсер («Мемуари гейші»)
Повнометражний документальний фільм: «Марш пінгвінів» французьких режисерів Люка Жаке та Іва Дарондо
Костюми: Колін Етвуд («Мемуари гейші»)
Короткометражний документальний фільм: «Нота тріумфу: Золотий вік Нормана Корвіна» режисерів Корінн Маррінан та Еріка Сімонсона
Монтаж: Х'юз Уїнборн («Зіткнення»)
Грим: Говард Бергер і Тамі Лейн («Хроніки Нарнії: лев, чаклунка і шафа»)
Оригінальна музика для кіно: Густаво Сантаолалья («Горбата гора»)
Пісня до фільму: It's Hard Out Here for a Pimp («Тут важко займатися сутенерством», автор — Джордан Х'юстон) з фільму «Укради і продай»
Короткометражний анімаційний фільм: «Місяць і син: Уявна розмова» режисерів Джона Кейнмейкера та Пеггі Штерн
Короткометражний ігровий фільм: «Шестизарядний револьвер» ірландського режисера Мартіна Макдонага
Монтаж звуку: Майк Хопкінс та Етан Ван дер Рін («Кінг Конг»)
Звукові ефекти: Крістофер Бойз, Майкл Семанік, Майкл Хеджес та Хаммонд Пік («Кінг Конг»);
Візуальні ефекти (спецефекти): Джо Леттері, Браян Ван'т Хал та Крістіан Рівз («Кінг Конг»).
За життєвий внесок у мистецтво кіно: Роберт Олтмен (досі він п'ять разів номінувався на «Оскара», але щоразу кіноакадемія обходила режисера увагою).