Без медсестри лікареві і ні туди і ні сюди.
Лікарня — не найприємніше місце для проведення часу, особливо якщо пацієнтові цілий день треба ходити на уколи, прогрівання чи перев'язки. Втім перебування на лікарняному ліжку може викликати й позитивні емоції — якщо тобі дійсно пощастить із медсестрою, і в неї будуть веселий характер і «легка» рука. Вона не заходить, а залітає до палати, щиро цікавиться самопочуттям кожного пацієнта, весело щебече у відповідь, і за цими розмовами ти навіть не помічаєш, як тоненька голочка проколює шкіру і ліки починають перетікати зі шприца у твоє тіло. Навіть болючий вітамінний укол (той, кому кололи групу В1, В6 і В12, чудово розуміє, про що я) дивовижним чином не викликає бажання заритися головою у подушку і розридатися від болю.
Досвідчена сестра зробить усе, аби хворий не боявся лягти під крапельницю: новачкові порадить нагріти пляшечку з фізрозчином на батареї («Ой, якщо холодна рідина піде по венах, відчуття будуть не з приємних»), із першої спроби влучить у вену, а не водитиме голкою під шкірою, налагодить крапельницю, щоб у пацієнта не паморочилася голова («погано? То ми зменшимо швидкість, трошки довше будете лежати»), розповість, як треба вигрівати синці від внутрішньовенних ін'єкцій («компрес із горілки на ніч прикладеш, і все як рукою зніме, тільки розведи спирт водою, а то шкіру попечеш»), уважно вислухає скарги пацієнта і дасть цінну пораду.
Добре, коли тобі робить уколи чи перев'язку саме такий фахівець — науковці довели, що позитивні емоції, які переживає людина, прискорюють процес одужання і збільшують ефективність процедур. Негатив же, навпаки, може звести нанівець усе лікування, і не дай тобі Боже потрапити до рук медпрацівника, який не любить свою роботу, постійно гримає на «цих клятих нитиків», формально виконує обов'язки і ставиться до тебе по-людськи тільки після «щирої подяки», матеріалізованої в грошах чи продуктах. А таких працівників, на жаль, у наших лікарнях вистачає...
«Доки влада не повернеться обличчям до медсестри, не розбереться в її проблемах, не забезпечить нормальні умови роботи й гідну зарплату, доти буде страждати український пацієнт, — розповідає голова Асоціації медичних працівників Світлана Мартинюк-Гресь. — На роботу медсестрою зараз беруть будь-кого, хто має медичну освіту, аби хоч кимось закрити чергування. Головна медсестра лікувального закладу не має змоги відібрати професіоналів, оскільки тямущий спеціаліст не зголоситься працювати за таку мізерну зарплату, а обсяг роботи дуже великий. Так, маніпуляційна медсестра може поставити за одне чергування 40-50 крапельниць, працівниця хірургічного відділення — зробити 30 перев'язок. І не забувайте, що їй треба підготувати все необхідне для уколу чи перев'язки, прибрати в операційній чи перев'язочній, продезiнфікувати приміщення, простерилізувати інструменти, плюс ведення медичної документації, спілкування з родичами хворих. І все це — за ставку 360 чи 380 гривень, якої навіть на виживання не вистачить, тому медсестри змушені підробляти в інших організаціях...»
І як тут не згадати про медсестер, які працюють за кордоном? У більшості країн світу їхня зарплата є погодинною. Скажімо, початкова оплата праці медичної сестри в американських клініках становить 19—20 доларів за годину (близько 40 тисяч доларів на рік), а досвідчена працівниця отримує вже 28 доларів за годину. Якщо чергування припадає на нічну зміну чи на вихідні дні, оплата збільшується на 5—6 доларів за годину. При цьому в українському онкологічному відділенні одна медсестра обслуговує 40—60 пацієнтів за зміну, а в Італії чи у Штатах — лише 5—6 пацієнтів! Відчуваєте різницю?
Є відмінності і в нормативній базі, за якою медсестри працюють у нас та за кордоном. На відміну від українських медзакладів, у яких лікарів можна побачити в повному складі зранку і щонайменше до обіду, в американських ця категорія медичних працівників перебуває у стаціонарних відділеннях не більше як годину-дві на добу, а то й раз на тиждень. Їхня роль зводиться до консультації хворого, проведення хірургічних операцій та призначення обстежень та лікування. А ось виконувати ці призначення й доглядати за хворими має палатна медсестра. Вона весь час спілкується з хворим, робить йому перев'язки, ін'єкції, ставить крапельниці, дає ліки, стежить за показниками моніторів, які фіксують найголовніші процеси життєдіяльності організму, веде документацію. Практично кожна медсестра має портативний комп'ютер, з яким заходить в палату до хворого, на місці заносячи до електронної картки всі необхідні дані.
В Україні ж, за словами Світлани Мартинюк-Гресь, медсестра не має права самостійно виконувати процедури без присутності лікаря: «Беремо для прикладу внутрішньовенні крапельні ін'єкції. За законом, сестра може тільки допомагати лікареві: готувати розчин, подавати систему. Але покажіть мені лікаря, який сам ставить крапельниці! Сестра не має права зробити перев'язку, а на практиці маємо зовсім іншу картину...»
За словами Світлани Мартинюк-Гресь, наші медсестри, які протягом десятків років працюють у лікарнях, особливо у «важких» відділеннях (онкологічному, хірургічному, реанімаційному тощо), вже до 40 років заробляють собі цілий букет професійних хвороб: «Це і вегето-судинна дистонія, спричинена добовими чергуваннями, і серцево-судинні хвороби, й остеохондроз — наслідок великого фізичного навантаження, яке лягає на сестринські плечі (працівниці хірургічних відділень практично носять на собі пацієнтів до операційної). Мало того, зараз пішла тенденція до підвищення алергізації медперсоналу. Працюючи з хлормісткими дезiнфікуючими засобами, жінки цілий день перебувають в екологічно небезпечному середовищі й заробляють собі алергію, яка за законом навіть не належить до професійних захворювань. Вчені довели — організм медсестри зношується набагато швидше, ніж у лікаря. А ви дивуєтесь, чому персонал йде з роботи, і в лікарнях велика плинність кадрів...»
Протистояння навколо можливої ліквідації Вінницького обласного протитуберкульозного диспансеру №2 відбувається у кількамісячному вимірі. Працівники диспансеру просять передати з обласної комунальної власності у міську цілісний майновий комплекс, щоб і майно, і приміщення залишились на місці, а колектив працював там і надалі. Вони згодні на реорганізацію чи оптимізацію, аби лише тубдиспансер не ліквідували. >>
До 30% антибіотиків орального застосування продаються у США за неправильно виписаними рецептами. Помилкова діагностика на невідповідний рецепт на антибіотики є головною причиною виникнення резистентної стійкості мікроорганізмів на антибіотики, випливає з дослідження, результати якого подані в «Журналі Американської медичної асоціації» (Journal of the American Medical Association). >>
Кліщі вже прокинулися, активізувалися і готові атакувати. Під прицілом їхніх укусів — не лише любителі влаштовувати пікніки в лісі, а й ті, хто звик просто прогулюватися в міському парку чи сквері. Лікарі звертаються увагу, що з кожним роком кількість людей, яких покусали кліщі в місті, зростає. >>
«Хворіти сьогодні особливо дорого, навіть не враховуючи вартості ліків, на звичайний похід у поліклініку зараз потрібно викласти мінімум 300 гривень», — такими враженнями діляться між собою українці в бесідах те-а-тет, такими повідомленнями нині завантажена чи не вся інтернет-мережа. >>
Улюблений вітчизняний спосіб заговорити тему: спростовувати неіснуюче або почати планувати давно існуюче. Триває п’ятий рік експерименту з реформи охорони здоров’я у пілотних регіонах країни: на Вінниччині, Дніпропетровщині, Донецькій області (там зараз не на часі) та Києві. І що ж маємо реально? >>
