Як я ходила на олімпіаду

02.03.2006
Як я ходила на олімпіаду

«Ну що, нічого не знаєш?». Олімпіада може стати випробуванням не лише ваших знань, а й нервів.

      Більшість людей зранку у вихідний мають можливість поспати подовше, мені ж довелося пхатися на чергову олімпіаду. Цього разу районного рівня з правознавства. Напередодні провела вечір за підручниками, вночі — подушка з підручників (а якщо і дійсно це щось дасть?)...

      Йшла не для того, щоб зробити приємне своєму вчителю і не для того, щоб захищати так звану честь школи (для більшості однолітків ці слова стали вже давно порожнім звуком). Просто хотілося довести, що знаю предмет, особливо після того, як вчитель iз права висловив свої сумніви щодо моїх можливостей.

      Мороз. Чекаємо на зупинці свого викладача. Звичайно, не дочекалися, тому вирішили добиратися самі. На місці нашу веселу компанію розігнали по різних кабінетах. За «тюремника», особу, яка мала за нами наглядати (очевидно, слідкувати, щоб ніхто не списував), була тітка, яка всім своїм виглядом показувала, до якого їй місця ми, олімпіада і все на світі. Потім до кабінету влетів страшний вусатий дядько і, замість того щоб привітатися, почав кричати. То він так просив відкласти сумки і повідключати мобілки.

      На завдання чекали десь півгодини. Тим часом виявилося, що «тюремник» наш напідпитку, тож ця олімпіада стала не тільки випробуванням знань, а й нервів та нюху. Той самий вусатий дядько нарешті приніс завдання. Виявились вони дещо незвичними, ми такого не вчили. Але що поробиш? Це ж олімпіада. Писала, поки не виявила, що то завдання для наступного класу. Вирішила спитати, чи нема тут якоїсь помилки, на що «наглядачка» відповіла: «А ты что, ничего не знаешь?» Мабуть, дуже їй цього хотілося. Тож я сказала, що знаю абсолютно все. Зрештою, вусатий дядько таки приніс потрібне завдання.

      Більшість із нашої компанії проти російської мови як другої державної. Нас цілком задовольняє те, що єдиною державною мовою є українська. Але виявилося, що самі викладачі вважають це не обов'язковим. Нам повідомили, що олімпіадну роботу можна писати українською або російською мовою, на результат це не вплине. Сказали також, що в разі використання інших мов потрібно попередити — щоб запросили перекладача. Саме тоді в мене виникла ідея — написати всю роботу англійською, та завадило незнання термінів.

      Я, як і відчувала, місця не зайняла. Та випробування олімпіадою мало і позитивні наслідки — незначне, але все-таки підвищення оцінки з предмету і прикольну тему для публікації.

Марічка ЛОТОЦЬКА,
учениця 9-го класу київської школи.
  • За що воюємо на Донбасі?

    У Станично-Луганському районі Луганської області, більша частина якої підпорядкована Україні, із 24 середніх шкіл усього дві школи є українськомовними. Одна з таких шкіл — Чугинська загальноосвітня І — ІІІ ступенів, де впродовж 15 останніх років навчання здійснюється винятково державною мовою. >>

  • «Ми розробили тести, здатні розпізнати справжнього вчителя»

    Останнім часом в iнтернеті з’явилися повідомлення про суперечності та недоліки, що нібито притаманні визнаному лідеру педагогічної освіти України Національному педагогічному університету імені М. П. Драгоманова, помилки, допущені його керівництвом тощо. Складається враження, що «хтось» прагне системної дискредитації вишу. >>

  • Майбутнє пам’яті

    Якою була б сьогодні Україна, якби 25 років тому на полицях наших книгарень з’явилися сотні видань про українську історію і культуру — для дітей і дорослих? А школи отримали б новенькі комплекти репродукцій картин видатних українських художників на історичну тематику, портрети знаних постатей, краєвиди природних перлин України? >>

  • «ХНУРЕреволюція»

    Міністерський аудит виявив у Харківському національному університеті радіоелектроніки багатомільйонні розтрати, у результаті чого одразу три проректори позбулися своїх посад. Але, незважаючи на сенсаційність цього повідомлення, його важко назвати фінальним акордом війни, що триває у цьому ВНЗ з осені минулого року. >>

  • Луцький уже йде на посадку?

    Максим Луцький та весь екіпаж колишніх керівників Національного авіаційного університету чекає для себе «льотної погоди». Екс-депутат ВР від Партії регіонів, екс-голова Солом’янської райдержадміністрації Києва, екс-проректор НАУ, близький товариш сановитих утікачів Дмитра Табачника та Рената Кузьміна, Луцький прагне позбутися хоча б одного «екс» — разом із чотирма колегами з керівної верхівки НАУ, звільненими в.о. ректора університету через незаконне призначення та заключення контрактів екс-ректором Миколою Куликом з перевищенням службових повноважень. >>

  • Усе почалося з Брейгеля...

    Не кожна школа може похвалитися багаторічною історією. Столична Предславинська гімназія №56 функціонує в ошатному приміщенні колись міського училища для однорічного навчання грамоти дітей малозабезпечених киян, ухвалу про створення якого прийняла Київська міська дума ще у 1902 році. >>