За нинішньою передвиборчою метушнею і новими спробами політиків зачарувати електорат «полів і ферм» шквалом надмірної любові вже якось призабулося, що саме в такий же зимовий період 2000 року частокіл пропрезидентського партійного оточення також готовий був рушити на село, аби в найкоротші строки втілити в життя указ щойно коронованого на другий строк Леоніда Кучми «Про невідкладні заходи щодо прискореного реформування аграрного сектору економіки». Тоді Аграрна партія України (АПУ) як локомотив «грандіозного проекту» навіть взяла на себе політичну відповідальність за його результати. Чим завершилася чергова кампанія реанімації постколгоспного сільського господарства, видно з відстані шести прожитих років. Струсила із себе політичну відповідальність, як Бровко блохи, й АПУ, змінивши свою назву на Народну партію під проводом Володимира Литвина. Ще одна група соратників Кучми вже захрипла від криків «Не так!» і звинувачень команди Ющенка у розвалі сільського господарства.
Саме в той же час «прискореного реформування» зник із карти наукового світу й унікальний — єдиний такого рівня на просторах колишнього СРСР — Інститут хрестоцвітих культур, розташований на околиці Івано-Франківська. Щоправда, ще залишаються актуальними напрацювання фахівців цього НДІ, які можна застосувати для поліпшення кормової бази вітчизняного тваринництва і заміни частини традиційних дорогих енергоносіїв дешевшими й екологічно чистими. Про це розмова з колишнім заступником директора Інституту хрестоцвітих культур з наукової роботи, а нині директором Ботанічного саду Прикарпатського національного університету Миколою КЛИМЧУКОМ — «батьком» семи нових сільгоспкультур, захищених авторськими свідоцтвами.