Коли 17 листопада минулого року у представництві ООН в Україні відбувалося «призначення» Лілії Подкопаєвої послом доброї волі ООН iз проблеми ВІЛ/СНІД в Україні, вона заявила: «Для мене дуже важливо, щоб я менше розповідала, а більше робила». Лілія справді виявилася з числа тих, хто в цій справі не обмежується суто представницькими функціями. Минуло три місяці, і дворазова олімпійська чемпіонка зі спортивної гімнастики разом із чоловіком Тимофієм Нагорним, який очолює компанію «Спорт-Сервіс», організувала в Донецьку першу в Україні шоу-виставу «Айронмен» («Залізна людина»). Усі гроші від продажу квитків — а Палац спорту «Дружба» був заповнений вщерть — пішли в дитячий будинок, де мешкають ВІЛ-інфіковані діти.

Знайти прекрасніший та естетичнiший вид спорту, ніж спортивні танці, непросто. Цей молодий неолімпійський вид в Україні, як і в більшості країн світу, набув популярності тому, що поєднує в собі дві популярні й красиві сторони — спорт і мистецтво. Ми майже не бачимо репортажів про «спорт-данс» у засобах масової інформації, хоча, скажімо, в сусідній Росії танцювальний спорт популярний і відомий широкому загалу. В Україні ж спортивні танці живуть своїм окремим світом і при цьому за кількістю залучених до них людей можуть скласти конкуренцію багатьом олімпійським видам спорту.

«Страшно не було», — скаже потім Наталя Сирота, коментуючи власне досягнення. Її сестра Тетяна додасть: «Нас ніхто не образить, бо ми сильні!». «Не просто сильні — найсильніші у світі, — доречно уточнить Ігор Підчибій, представник Книги рекордів Гіннесса. — Таку вагу ніхто з їхніх ровесниць ще не брав!».