Молочна драма

      Телефони волинських молокопереробників в усі дні молочно-м'ясної «війни» з Росією «червоні» від дзвінків з Росії. Там хочуть купувати нашу продукцію. Тільки ВАТ «Рожищесирзавод» експортував до Росії 50 відсотків вироблених твердих сирів, а торік це — 2500 тонн (поставки «Комо» ще більші). За останні три роки росіяни закупку українських сирів збільшили втричі, і 60 відсотків їхнього сирного ринку становить український продукт. Волинь продавала в Росію, окрім сиру, масло вершкове, молоко, вершки, кисломолочні продукти. Ось чому заборону на ввіз цих продуктів Віталій Заремба, заступник голови Волинської облдержадміністрації, назвав справжньою господарською драмою. Бо якщо наші політики й міністри не домовляться, то Україну чекає обвал ринку заготівель молока як для великотоварних виробників, так і для дрібнотоварних. Дуже прикро, що це відбувається після того як наш молочний ринок тiльки стабілізувався, коли закупівельні ціни на молоко на Волині зросли за рік на 42 відсотки (це другий показник в Україні). Поки що переробники намагаються весь удар взяти на себе. Вони тимчасово перепрофілювалися на виробництво казеїну та сухого молока. І головне завдання, яке зараз стоїть перед ними, — зберегти свої зони заготівлі молока, бо потім буде дуже непросто налагоджувати відпрацьовані схеми по-новому. Виконавчий директор «Рожищесирзаводу» Петро Шванц повідомив, що їхнє підприємство теж тимчасово перепрофілювалося на казеїн та масло.

      — Ніколи, починаючи з 2001 року, Волинський держспоживстандарт не мав претензій до якості нашої продукції, хоча вимоги у них дуже високі. Отож російські претензії безпідставні. Ціни на український сир у Росії весь час повзуть догори. Зрозуміло, ніша ця не може бути довго порожньою. Її обов'язково хтось заповнить: чи Польща, чи Німеччина, чи Голландія. Але наша продукція для російського споживача більш доступна за ціною. І за рахунок цього ми успішно конкуруємо на цьому ринку. Хоча для російського молоковиробника нинішня ситуація вигідна, бо піднімуться їхні закупівельні ціни. Та треба враховувати, що без імпорту молочних продуктів Росії не обійтися. Думаю, наші уряди врешті-решт домовляться, — намагається бути оптимістом Петро Шванц.

      Тим часом ціни на молоко на Волині вже впали до сімдесяти копійок за кілограм для приватників та дрібних товаровиробників (для постійних великотоварних підприємств вони тримаються в межах 0.70—1.35). Загалом ціни знизилися на 26—30 відсотків.

      Переорієнтація на сухе молоко та казеїн — це дуже енергозатратне виробництво. Підприємства в такому режимі довго працювати не зможуть. На жаль, від наших виробників і обласної влади в цій ситуації нічого не залежить. Залишається сподіватися, що питання вирішиться на міждержавному рівні вже найближчим часом. А чи можлива переорієнтація волинських виробників на інші ринки збуту? Як не крути, а Росія була і залишається поки що головним стратегічним партнером. Можна було б відправляти наші сири у Казахстан, але для цього треба пройти митниці чотирьох країн, а найкоротший шлях — через морський порт Поті. Однак це надто ризиковано, враховуючи нестабільність цього регіону. Отож російський споживач був і залишається головним клієнтом українських молочників. До речі, ще за радянських часів найкращі сири виготовлялися в Алтайському краї, на кількох заводах у Підмосков'ї, частково в Білорусі і на Волині.