Андрій до війська йшов охоче. І хоч у квітні поховали його тата, вже у жовтні хлопця забрали в армію.
Служба Андрієві подобалася. Якби не сталося того, що у страшному сні не могло наснитися. Хоча недобрі сни весь час не давали його мамі спокою. Тетяна Дмитрівна поїхала у військову частину, щоб відпросити сина у відпустку — якраз мала бути річниця по батькові. Та й Великдень на порозі. Хлопець півроку вже відслужив, може, й відпустять. Командири неохоче, але відпустили...