В Україні настав час єднання, названий у відомій притчі «порою, коли треба збирати каміння». Нас дуже довго ділили, розкидали, протиставляли, розводили. З різних причин і у різний спосіб, однак мета завжди була єдина: поділивши, легше володарювати.
Сьогодні прийшла пора єднатися і серцем, і помислами, і у діях також. Бо, немов золотий пісок крізь пальці, стікають усі оті неоціненні здобутки нашої незалежності: національні багатства та ресурси, наш потенціал і наші перспективи. Все це осідає у кишенях кількох десятків людей, які вважають нашу Україну своєю вотчиною. Що передамо своїм дітям у спадок? Що залишимо їм на майбутнє? Країну, в якій не просто важко жити, а й безперспективно?
У Національному гімні України наші славні попередники писали: «Душу й тіло ми положим за нашу свободу». Так вони бачили свій обов'язок і так чинили.
Сьогодні наш громадянський обов'язок полягає в іншому: ми повинні сказати «так» Україні, у якій гідно житиме український народ. Ми так довго не мали права голосу і власних прав, що забули, як цим правом користуватися.
Ми думали, що тоді, в тепер уже далекому 1991 році, сказавши «так» незалежній Україні і не зумівши сказати «ні» старій владі, зробили все. Результат такої хиби сьогодні сягає меж національної катастрофи: маємо найнижчі у Центрально-Східній Європі пенсії і зарплати, найвищу смертність населення та найбільше шахтарських вдів.
Чи про таку Україну мріялося? У країнах Європи, де має місце громадянське суспільство, народи щоденно і повсякчас кажуть «так» усьому тому, що відповідає їхнім національним інтересам, і «ні» тому, що їм шкодить.
І ми, українці, повинні так само діяти, бо український народ є джерелом влади згідно з нашою Конституцією.
Я знаю, що та частина української спільноти, яка долучена до політичних партій, уже давно має визначену думку. Однак величезні пласти українського суспільства — селяни, гірники, інтелігенція — не тільки живуть у важких побутових умовах, а й змушені щоденно вислуховувати брехливу і тенденційну інформацію з офіційних ЗМІ, яка паплюжить не лише їхній громадянський вибір, а й честь і гідність нашого народу.
Як голова Союзу українок, всеукраїнської жіночої громадської організації, яка об'єднала жінок з усіх областей у їхній праці на благо найсвятішого — наших дітей і їхнього майбуття, я переконана, що настав час усією багатомільйонною українською громадою сказати «так» гідній і демократичній Україні і ще раз «так» — чесній і моральній владі. Що така влада може бути — переконалися за рік роботи уряду на чолі з Віктором Ющенком.
Сьогодні це гасло є визначальним в українському бутті, воно є визначальним у виборі долі для наших дітей і онуків.
Тож єднаймося у нашій праці: за наших дітей, за нашу родину, за Ющенка, за Україну!
Лілія ГРИГОРОВИЧ,
Голова Союзу українок,
народний депутат України.
Надовго запам’ятається жителям села Рукомиш Бучацького району, що на Тернопільщині, храмове свято, яке відбулося минулої неділі. Насамперед тому, що участь у духовних урочинах стародавньої Свято–Онуфріївської церкви брав третій Президент, лідер партії «Наша Україна» Віктор Ющенко. >>
У рамках програми «Владу — під контроль!» голова політради партії «Наша Україна» Валентин Наливайченко та голова центрального виконкому Сергій Бондарчук наприкінці минулого тижня побували на Волині. У Луцьку вони зустрічалися із підприємцями Завокзального ринку, де кілька років люди відстоювали своє право на працю в судах, бо їх хотіли позбавити права на оренду торгових місць. Лідери «НУ» мали також зустріч із громадськістю міста Горохів. На Горохівщині почалися заходи з відзначення 360–річчя Берестецької битви. У неділю Наливайченко та Бондарчук долучилися до офіційних урочистостей у селі Пляшева Рівненської області в Національному історико–меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви». >>
Радянський тоталітаризм намагався знищити українство — перервати в Україні історичний зв’язок між поколіннями, викорінити національну пам’ять, особливості нашої ментальності, культури і мови. А в чомусь ці деструктивні процеси тривають і зараз. Про це заявив голова партії «Наша Україна» Віктор Ющенко, виступаючи у меморіальному комплексі «Дем’янів Лаз». У цьому урочищі неподалік від Івано–Франківська 60 років тому проводились масові розстріли в’язнів із тюрми НКВС, загинуло понад 500 осіб. >>
Суботнього ранку в селi Пустовiйтiвка біля Свято–Троїцької церкви вправляються сонце, висвічуючи в хрестах, та козаки Роменського козацького товариства, готуючись вітати шановних гостей. Організатори свята «Калнишева рада» дещо нервуються: чи зійдуться люди? Та хвилина за хвилиною, і вже з якоїсь машини роздаровують стрічки, прапорці з символікою «Нашої України», під’їздить один, другий автобуси, вишиковуються легкові автівки. Незабаром на майдані людно й гамірно. >>
Минулої неділі на Тернопільщині зі святково–робочим візитом перебував голова політради партії «Наша Україна» Валентин Наливайченко. Святковим — бо, по–перше, приїхав якраз на Трійцю, а по–друге, взяв участь в оригінальних урочинах у старовинному замку. Захід був присвячений 10–літтю Державного історико–архітектурного заповідника міста Бережани — його проведенню сам Наливайченко і посприяв. >>
Шановна читацька громадо! На нашому редакцiйному календарi невдовзi кругла дата — 20–рiччя. Сподiваємося, що серед вас, друзi «України молодої», є ветерани–передплатники, хто знайомий iз нашою газетою вiд перших її випускiв; є читачi з меншим стажем; а хтось, може, придбав щойно цей номер... >>
