Чоботи українського прикордонника на тлі новенької вивіски на позначення нашої стаціонарної застави на Косі Тузла. (Фото УНІАН.)
Українські прикордонники як несли, так i несуть службу на краю острова Коса Тузла в Керченській протоці. Більше того: зараз тут «стахановськими» темпами, за участю автокранів та іншої техніки, будується наша стаціонарна прикордонна застава. Водночас приходять невтішні вісті про долю самого шматка суходолу: за інформацією спеціальної тимчасової комісії Верховної Ради із забезпечення парламентського контролю над режимом державного кордону в районі Тузли, цей острів внаслідок посилення течії, викликаної будівництвом російської дамби на протилежному березі, став коротшим на 97 метрів і звузився на 40 метрів. Руйнування його продовжується, повідомляє УНІАН. Узагалі, виникла небезпека того, що острів може розділитися навпіл, обговорюються різні варіанти зміцнення берегової лінії Тузли.
Тим часом, як показують опитування громадської думки, більшість населення України (59%) вважає ситуацію, що склалася у жовтні навколо острова Коса Тузла, важливою або дуже важливою. Як показує анкетування, проведене Фондом «Демократичні ініціативи» та компанією «Тейлор Нельсон Софрез Україна» з 30 жовтня до 6 листопада 2003 року, частина українських громадян вважає, що це — прояв імперської політики Кремля (12,1%), просто непорозуміння (22%), змова Путіна й Кучми, «щоб підняти до себе довіру населення» (8,7%), або ж даремний галас, бо, мовляв, Росія будувала дамбу на своїй території (18%). Інша частина населення оцінює ці події як провокацію Росії з метою випробувати реакцію України (19,9%); спробу Росії шляхом загрози добитися від України поступок у переговорах щодо розділу Азово-Керченського водного простору (17%); як першу, але не останню спробу Росії реалізувати свої територіальні претензії до сусідніх держав (17,5%). Після конфлікту навколо острова Тузла у 18% опитаних погіршилося ставлення до Росії.
На питання, чи треба Україні після конфлікту навколо Тузли ратифікувати підписану Президентом Кучмою угоду про формування Єдиного економічного простору з Росією, Білоруссю і Казахстаном, відповіли: «так, треба» — 30,1% опитаних; «можливо, треба, але після з'ясування усіх причин конфлікту» — 16,6%, «ні, не треба» — 20,0. «Я не знаю умов цієї угоди» сказали 19,5 відсотка респондентів, не визначилися з відповіддю 13,8%.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
