Львівські лікарняні «довгобуди» багато років були «фішкою» для будь-якої влади — їх мало не щороку «відкривали» міністри та «губернатори». Втім від перерізання стрічок та запуску в роботу лише невеличкої частини медичних потужностей цих центрів мало що змінювалось. Частина лікарняних корпусів у цих львівських центрах працюють уже роками.

Важко повірити, що діти також хворіють на рак. Важко уявити собі відчуття батьків, які щойно дізналися про хворобу своєї «кровиночки». Мало хто виходить без сліз із лікарняної палати, в якій лежать хворі хлопчики й дівчатка — всі як один худі, з лисими головами, з великими сумними очима, які не вміють бешкетувати й голосно сміятися, які рано дорослішають і, на жаль, рано йдуть із життя.