Шанс, який не можна втратити

      Вперше за часів незалежності Україна має шанс опанувати ситуацію в українсько-російських енергетичних  відносинах і примусити грати Росію за своїми сценаріями. Це можливість, яку сьогодні не можна упустити.

      Перекриваючи газовий кран на початку 2006 року, Росія готувала для нас заздалегідь програшну ситуацію: або Україна добровільно відмовиться від газу, і тоді холодна зима підірве її економіку і знищить рейтинг Президента та його уряду напередодні виборів, або новій владі доведеться красти газ в Європейського Союзу, що однозначно зруйнувало б уже створені передумови для співпраці. Для Росії обидва варіанти були прийнятними і виграшними. Нинішня ситуація свідчить: не було втілено  жодного з цих сценаріїв. Навпаки, заходи, вжиті українською владою у зв'язку із «газовою кризою», і пов'язані з цим події (нелегітимне рішення парламенту про відставку уряду) підвищили рейтинг «Нашої України» майже вдвічі — за різними оцінками, до 18-20 відсотків. Європейський Союз проігнорував створену конфліктну ситуацію, мовчки сприймаючи факт відбору газу Україною у лютому цього року, і продовжуючи політику її заохочення до євроінтеграції.

      Натомість свою критику ЄС спрямував на адресу Росії. Європейські політики неодноразово заявляли про політичний підтекст «газової кризи», а преса відверто назвала «Газпром» російською зброєю у придушенні демократії. Під час засідання «великої вісімки» представники Європейської Комісії закликали керівництво РФ лібералізувати свій енергетичний ринок відповідно до ринкових стандартів. Саме Росія була змушена виправдовуватися за недопоставки свого газу до Європи.

      Головною втратою для України в цьому конфлікті стали підписані в січні протокол та додатки до нього, в яких ішлося про постачання газу на українську територію. Непрозорість умов їхнього підписання, необгрунтованість вибраних схем спровокували критику громадськості на адресу влади. Враховуючи передвиборчу ситуацію, дискусія навколо газових перемовин перетворилася на змагання критики з боку опозиційних політичних сил. Провладні політичні сили не могли зайняти оборонну позицію через відсутність достатньої кількості оприлюднених фактів і, тим більше, обгрунтованих аргументів. Громадськість так і не отримала повну інформацію про сильні та слабкі сторони домовленостей.

      Велика провина за цей промах лежить на Кабінеті Міністрів, який не зумів сформувати єдину і зрозумілу позицію щодо результатів газових угод. Закритість нарад, суперечливі заяви урядовців у пресі свідчили про розбіжність позицій усередині Кабміну, і цю боротьбу не вдалося втримати у стінах кабінетів. Багато питань досі залишаються незрозумілими, — наприклад, хто є справжнім засновником компанії «РосУкрЕнерго», чи вплине зміна ціни з боку Туркменістану на внутрішні ціни на газ в Україні. Тоді як представники компанії «РосУкрЕнерго» попереджали про підвищення вартості «блакитного палива» для українців (оскільки ціна вираховується за відповідною формулою), представники Кабінету Міністрів наполягали на збереженні єдиної ціни за будь-яких умов — 95 доларів за тисячу кубометрів.

      Попри публічну підтримку створених схем, не виглядав упевненим у їхній ефективності сам Прем'єр-міністр Єхануров. Навіть після підписаних договорів він попередив, що поки не дозволяє видавати ліцензію новоствореній компанії, оскільки чекає на остаточні перевірки її документації. Для громадськості аргументом підписання договорів, за словами Єханурова, була не їх вигідність для України, а вимушеність ситуації, насування серйозних холодів. А оприлюднювати невигідні договори напередодні виборів і давати підстави для публічної критики було б для уряду вкрай невигідним кроком.

      Сьогодні, коли хвиля скандалу навколо газових домовленостей повільно спадає, Росія намагається зберегти її, підживлюючи інтерес до них з боку ЗМІ новими негативними інформаційними приводами. Такою провокацією нещодавно стала новина про можливе підвищення ціни на газ Туркменістаном — із 65 до 100 доларів за тисячу кубометрів. Розкручена російськими ЗМІ інформаційна хвиля  спричинила в Україні нові звинувачення та «страшилки» для металургів і хіміків, чиї виробництва можуть найбільше постраждати від високої ціни на «блакитне паливо». Спростування заяви Туркменбаші, яке за кілька днів оприлюднило посольство Туркменістану в Росії, в Україні майже не було поміченим.

      Росія, розпочавши велику гру, вже неспроможна контролювати багатоваріантність її розвитку. Свідченням цього є непрорахованість заяв, які виголошують їхні політики, зокрема президент РФ Володимир Путін. Виступивши з критикою компанії-посередника «РосУкрЕнерго» і намагаючись тим самим звинуватити українську сторону в темних схемах, пан Путін відкрив нашим переговорникам можливість для відступу. Сьогодні це звинувачення взяли «на замітку» Президент України і глава українського уряду, які запропонували відмовитися від невигідного посередника. Політична заява глави РФ обернулася цілком реальними кроками — на ім'я прем'єра Фрадкова вже відправлено офіційного листа з обгрунтуванням щодо зміни партнера. Для Росії цей крок має стати серйозним сигналом того, що ситуація вже вийшла з-під контролю і може розвиватися за непрогнозованими сценаріями.

      Більше того, якщо російська сторона вже застосувала свою головну зброю — газ, то Україна лише починає вдаватися до власної політики тиску. Сьогодні в її арсеналі є багато чого — Чорноморський флот, власні підземні сховища газу, деякі стратегічні комплекси, торгівля. Чим обережніше ми будемо використовувати цей арсенал, тим у кращому світлі поставатимемо, оскільки агресором у конфліктній ситуації продовжує залишатися Росія, погіршуючи ставлення до себе з боку міжнародної спільноти. Важливо також, аби ми  максимально дотримувалися правового поля, оскільки це не дозволить укорінитися  поширюваній Росією тезі про Україну як країну, яка не вміє грати за правилами.

      Нас підтримує стратегічно важливий гравець у регіоні — Європейський Союз. Сьогодні Захід активно обговорює можливість включення Білорусі та України до енергетичного діалогу ЄС — Росія. Політика диверсифікації джерел постачання «блакитного палива», яка активізувалась у багатьох країнах після українсько-російського газового конфлікту, дає нам непогані шанси стати лідером у кількох стратегічно важливих європейських енергетичних проектах. У відповідь на позитивні сигнали з Європейського Союзу в своєму радіозверненні Президент  чітко зазначив, що Україна буде і надалі узгоджувати свою стратегічну політику з європейською. Натомість Росія може суттєво втратити у своєму діалозі з ЄС: більшість коштів, які планувалося виділити на побудову альтернативних шляхів постачання російського газу в Європу «в обхід» України, буде спрямовано на нові шляхи «в обхід» Росії.

      Сьогодні перед Україною відкривається перспектива розпочати самостійну гру в енергетичній сфері. Уперше за часи незалежності ми можемо намалювати реалістичний сценарій своєї довгострокової енергетичної політики і  змусити Росію бути її елементом, а не куратором. Для цього вже сьогодні потрібен новий погляд на наші стратегічні програми, насамперед, стосовно розвитку ПЕК. З чиновницького папірця ця програма має перетворитися на зрозумілий сценарій і дати нам бачення енергетичного сектору країни. Це лише перший крок, але без нього ми не зможемо рухатися далі.

Олена ВІТЕР,

експерт громадської Ради з енергетичної політики.