«Ми не «пожежники». Заваров прийшов в «Арсенал» всерйоз і надовго»

      Свого часу селекціонер Олександр Башлик засвітив на футбольному небосхилі яскраву зірку Олександра Заварова. Відтоді вони йдуть пліч-о-пліч. Ідеться про Італію чи Францію, Швейцарію чи Україну, кар'єру гравця чи тренерську роботу, Олександр Заваров — екс-гравець «Динамо», «Ювентуса» і «Нансі», кращий футболіст СРСР 1986 року — в одній зв'язці з тезкою Башликом. Очоливши київський муніципальний клуб — «Арсенал», Заваров запросив на посаду начальника команди свого вірного соратника, який відповідає за організаційні моменти функціонування колективу, і не тільки. Сьогодні Олександр Башлик — наш телефонний співрозмовник.

      — Олександре Григоровичу, ясно, що команда Олександра Заварова перебуває тільки на початку шляху. Про які підсумки становлення «Арсеналу» можна говорити на даному етапі?

      — У листопаді минулого року Олександр Заваров зібрав свою команду фахівців і тренерів, адже керівник мусить спиратися на людей, яким цілковито довіряє, з якими існує взаєморозуміння з півслова. Разом зі мною на пропозицію відгукнулися Василь Євсеєв, Орест Баль, який очолив селекційну службу. Свої посади в клубі зберегли Ігор Бабінчук, Вадим Лазаренко, Павло Блажаєв. Щодо роботи, то створені нормальні умови для комплектації «Арсеналу» зразка 2006 року і підготовки команди до весняної стадії чемпіонату України. Ми не обділені увагою, і, здається, по-іншому бути не може. Ось зараз ви застали мене на узбережжі Середземного моря — команда розквартирувалася в Туреччині, у готельному комплексі футбольного центру «Кремль», це знане місце для багатьох фахівців і команд.

      — Тобто умови комфортні й дозволяють команді якнайкраще підготуватися до березневих матчів?

      — Так, у нашому розпорядженні шість трав'яних полів, є й поле зі штучним покриттям, тренажерний зал, басейн із саунами і гідромасажем, а для душі — тенісні корти, де хлопці полюбляють зранку пограти  у теніс-бол замість зарядки. Є боулінг і більярд, але наші підопічні настільки віддаються роботі, що їм просто не до розваг.

      З січня у стінах п'ятизіркового готелю і футбольного центру вже побували майже зо три десятки команд. Зокрема, цьогоріч тут проходив і відомий розіграш «Ефес кап» за участю дортмундської «Боруссії», бременського «Вердера», турецьких «Галатасарая» і «Бешикташа». Тренерський штаб київського «Арсеналу» вирішив проводити тут і завершальні навчально-тренувальні збори, що триватимуть з 19 лютого до 1 березня.

      — А чому вам не до вподоби, скажімо, Арабські Емірати чи Кіпр?

      — Ми відповідально ставимося до кожної бюджетної копійки, а в названих країнах тренуватися дорожче, ніж у Туреччині, разів у два чи три. Та, як на мене, комфортніших умов, ніж у Туреччині, годі й шукати. Та й навіщо, якщо тут розвинута інфраструктура, прийнятний клімат і немає проблем зі спаринг-партнерами.

      — Якщо говорити про трансферну політику клубу, то на чому зараз робите акцент, які тенденції?

      — Найголовніше те, що Заварову вдалося зібрати гравців, для яких  спортивні амбіції головніші за гроші. Наприклад, до нас прийшов із «Шахтаря» кандидат у національну збірну Свідерській — він вважає, що проявить себе в «Арсеналі» і здобуде право захищати прапор України на «мундіалі». Не кожен може погодитися на зменшення зарплатні заради отримання постійної ігрової практики на рівні вищої ліги. Зазвичай гравці йдуть ще й під того чи іншого тренера. Прийшла молодь із донецького «Шахтаря» — Ярошенко і Півненко, Хенду, Шандрук. Для них, ще не розманіжених грошима, головне — наочний приклад для наслідування, а це успішна кар'єра звичайного луганського хлопця Олександра Заварова. Та й орендованим нами київським динамівцям, гравцям молодіжки Романчуку і Башлаю, важливо зробити новий крок у доросле життя із благословення колись іменитого динамівця, а без гри у вищій лізі цього не вдасться. Тобто йдеться про тих гравців, яких віддали відомі футбольні функціонери і клуби саме «під Заварова». Або ці гравці прийшли самі. За тим же Ярошенком вишиковувалися черги, щоб його «взяти в оренду».

      — До речі, дехто звинувачує вас у тому, що ви не віддаєте переваги  саме київським футболістам. Мовляв, берете у команду донецьких, луганських хлопців...

      — Чекайте, а хіба Свідерський чи Олексієнко — не кияни від народження? Вони повернулися до рідного міста, бо в Донецьку кандидати до збірної України виявилися незатребуваними. А гравці молодіжки Башлай і Романчук навряд чи так швидко могли би пробитися до основи «Динамо». Тобто для молоді у київському «Арсеналі» найкоротша дорога до елітного національного дивізіону. Останній приклад із доморощених гравців — Олександр Батальський, який прошов шлях від ДЮСШ до основи.

      Та й яка різниця — донецький, луганський, київський... Головне — відшукати насамперед професіоналів. А їхнє походження — це вже справа десята. Зрозумійте, ми підбираємо тих, хто підходить під бачення моделі гри головного тренера. Зараз здебільшого покладаємося на оренду і підписуємо контракти на засадах оренди, бо монополію на талановиту молодь, яку утворили «Динамо» і «Шахтар», важко зруйнувати за один чи два роки. Будемо чекати і створювати умови, щоб зростали київські футболісти під прапорами муніципального клубу.

      — Чи завершено комплектацію команди? Які позиції ще потребують посилення?

      — Так, селекційна служба вдало попрацювала. Утім про результати цієї роботи можна буде говорити лише у травні, за підсумками турніру у вищій лізі. Наразі маємо 25 гравців, два рівноцінні склади, тобто конкуренцію на кожній позиції. Трансферне вікно закривається 24 березня, і до того часу можлива точкова селекція, не більше.

      — У 2003 році Заваров рятував швейцарський «Віль» від пониження у класі. Та й так завзято, що колектив уперше в історії клубу виграв національний Кубок. Навесні 2005 року перед тренерським штабом Заварова, куди ви також входили, стояло завдання «збереження прописки» для харківського «Металіста». Тепер потрібно врятувати «Арсенал». Що, Заваров має рецепт подолання криз?

      — Якщо ви натякаєте, що ми — «пожежники», то це зовсім не правильно. Олександр Заваров очолив «Арсенал» всерйоз і надовго, інакше не підписував би довготривалий контракт. А якщо проаналізувати вік і статус новобранців, то виходить, що «Арсенал» комплектували здебільшого молоддю і навіть юнаками 1984—86 років народження. Тобто Заваров свідомо взяв курс на омолодження колективу, зібрав усіх найкращих, бо у найближчій перспективі йому доведеться вирішувати інші завдання.

      — І все ж Заварова в Україні сприймають ще здебільшого як колишнього гравця і не знають як тренера. Не знайомi широкому загалу і його концепція та тренерське кредо...

      — Майже всі великі гравці, які залишили значний відбиток у футбольній історії, рано чи пізно прагнуть свій досвід, своє відчуття, свої навички реалізувати у тренерській роботі. Олександр Анатолійович жив і працював тривалий час за кордоном, акумулював у собі всі найкращі ідеї і вийшов на формування власного бачення футбольного процесу в рамках окремо взятого клубу, нині «Арсеналу». І я з оптимізмом дивлюся у найближче майбутнє «канонірів».

Інтерв'ю надане прес-службою ФК «Арсенал-Київ».