«Мене запитують, чому датою релізу мого альбому не став День святого Валентина, адже він про кохання? — пояснює Олександр. — Так, мій альбом про любов: любов до жінки і любов до України. Він починається романтично, емоційно зривається всередині, набирає філософського забарвлення і закінчується патріотичним закликом любити свою країну. Цей альбом — це мій емоційний стан, в якому є і романтика, і готовність до бою, і біль громадянина своєї держави, проте найбільше тут, звичайно, кохання. Я вважаю, що було б несправедливо, якщо б слова кохання звучали лише в офіційні дні, як то 14 лютого чи 8 березня. Я кажу: Я люблю тільки тебе — сьогодні, завтра, післязавтра, завжди, доки живе почуття. І саме постсвятковою датою релізу я хочу підкреслити важливість уваги один до одного і кохання щодня, щохвилини».
На презентації платівки в одному зi столичних ресторанів 15 лютого Пономарьов виконує лише «Я люблю тільки тебе». В цей час на екранах слайдуються останні фото Олександра: з доньками, з Ані Лорак на зйомках кліпу, на його презентації та на балу, з Катериною Чумаченко, на Буковелі та з гуцулами в строях на Різдво. І все.
Заголовна пісня, як і більшість представлених в альбомі треків, добре відома. Загалом треки, які увійшли до нового альбому або окліповані в минулому («Я люблю тільки тебе», «Серце»), або наново зміксовані («Грім», і — увага — «Серденько»), або переспівані (Сашко, теж брав участь у підготовці триб'юту «Скрябіна» і виконує пісню Кузьми «Спи собі сама», а також «Країна»). Одну пісню — «Разом назавжди» — Пономарьов написав спільно з Павлом Шильком (DJ Пашею), а патетичний речитатив про «нашу рідну землю і єдину країну» начитав Положинський. В альбом увiйшла давня пiсня на слова Юрiя Рибчинського «Край дороги не рубай тополю...».
Але найбільше запитань, звичайно, ставлять співакові «а любві»: кому присвячена пісня? Як написав? І т. п. «Восени 2004 року, коли я завершував роботу над створенням «Я люблю...», зрозумів, що це — унікальний твір, такі пісні не пишуться щодня, я в цьому переконаний. Я уявляв своє майбутнє кохання, і як я буду говорити ці слова...» — розповідає Пономарьов, поправляючи у типовий для себе спосіб окуляри. На День Валентина він отримав: «зранку, коли прокинувся — величезне серце, обклеєне пір'ячком, ручної роботи і м'яку іграшку — ведмедя. А у відповідь подарував — не повірите! — чорну мавпу з серцем і на носі в неї теж було серце». А от присутня на презентації Ані Лорак на День Валентина отримала комплект нижньої білизни тигрових тонів від таємничого Його. Мабуть, День Валентина вони святкували нарізно...
Музика О. Пономарьова
Слова О. Пономарьова
Варто чи ні жити без тебе?
Я б полетів з тобою в небо.
Я повернув би час назад.
І сказав би так:
Приспів:
Я люблю тільки тебе,
Богом дану мені,
Моє серце палає у вогні,
Що ти дала мені,
Богом дана одна,
Моя лебідко, кохана.
Варто чи ні жити лиш згадками:
Спомини в сні,
З холоду — в жар, з подиху — в біль.
Я повернув би час назад
І повторив би так:
Приспів:
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
