Зразкова дівчина-кицька від Людини-павука

      У неділю канал ICTV демонструє одну з останніх робіт Кірстен Данст — молодої (лише 23-річної), але вже знаної й популярної американської актриси. У спортивно-романтичній комедії «Уїмблдон» британського режисера Річарда Лонкрейна події розгортаються на тлі найпрестижнішого тенісного турніру. Головний герой, тенісист Пітер Кольт (актор Пол Беттані), який посідає в тенісному рейтингу 119-ту сходинку, ніколи не здобував перемогу на Уїмблдоні. Але цього разу, коли він уже збирався закінчити спортивну кар'єру, Кольту випадає унікальна нагода позмагатися за головний приз. Одночасно приходить кохання в особі молодої американської тенісистки, дебютантки турніру (Кірстен Данст). Критики пишуть, що сцени на тенісному корті, зняті з використанням комп'ютерної графіки, значно захопливіші від любовної лінії. Але кожен знайде в цій милій стрічці те, що бажає.

      А ми сьогодні розповімо про Кірстен Данст. Вона відома українському глядачеві передусім за фільмами «Людина-павук» та «Інтерв'ю з вампіром». В «Інтерв’ю...» Кірстен поцілувалася з Бредом Піттом і потім казала: «Це було жахливо, я ненавиділа це. Бред Пітт і Том Круз на знімальному майданчику для мене, немов старші брати. Тому це було тотально вульгарно».

Про дитинство та батьків

      «Мій тато походить із Гамбурга, і він прибув до США зі своїми батьками ще малюком. У дитсадку він розмовляв німецькою, тому всі діти сміялися з нього. А я можу скласти хіба що кілька речень дуже ламаною німецькою мовою».

      «Коли я розпочала зніматися в рекламних телероликах, мій тато вважав, що з цього не вийде нічого серйозного. Мама була цілком протилежної думки. Коли вона з'являється в кімнаті, то це виглядає так, ніби з дверей увірвався ураган. Думаю, це вона, а не я, мала б стати акторкою. Мої тато й мама є повними протилежностями. Мені інколи хотілося вигукнути їм: «Який дідько звів вас двох до купи?» Вони розлучилися, коли мені було 13 років. І справді, який сенс триматися разом лише задля дітей? Я вважаю, що, залишаючись разом та гризучись на смерть, вони завдали б ще більшої шкоди. Я знаю, що краще жити з одним із батьків та час від часу бачитися з іншим і таким чином робити їх обох щасливими».

      «Я хочу вирости вродливою. Я знаю, що краса не має особливого значення, але й не завдає болю».

      «До того як переїхала до Каліфорнії, я була невинною. Про секс я знала на рівні «як це роблять бджілки та пташечки». Але в Каліфорнії я вже у шостому класі добре розуміла значення слів «69» та «відсмооктати». Я вперше по-справжньому поцілувалася з хлопцем лише у восьмому класі. Це було в ліфті, коли ми з класом їздили на екскурсію до монумента Вашингтона».

      «У молодших класах школа так діяла мені на нерви та гнітила, що я мало не покинула її».

Про хлопців

      «Чому я повинна плакати через хлопця? Я ніколи не буду витрачати своїх сліз на хлопця. Навіщо витрачати сльози на когось, хто змусив тебе плакати? Але сльози — це найкраща техніка заволодіти кимось чи здобути бажане. Не тримайте свої почуття в закоркованій пляшці. Хай вони виливаються і запалюють усе навколо вас».

      «Я ніколи не скажу жодного слова про того, з ким зустрічаюся, до того часу, поки не вийду за нього заміж або не буду зарученою».

      «Я вважаю себе кицькою (Кірстен має вдома півдесятка котів. — Ред.), а хлопців — мишами. Яку вполюю — з такою і виходжу з дому. Але я роблю це не так часто, хоча я вправна в полюванні. Я не могла б жити без своїх кішок. Гадаю, що я була кицькою в одному з попередніх своїх життів. Я вірю в перевтілення».

      «Хлопці й дівчата можуть бути друзями. Але при цьому вони завжди уявляють собі, а якби було, якби я був (була) з нею (з ним)? Я хочу бути такою, як ті «круті», загадкові та темні голлівудські герої, які мають усіх дівчат. Якби я була чоловіком, то була б таким «гравцем». Дівчата ніколи не бувають такими, повірте. Якщо я буду так поводитися, то мене будуть вважати повією. А це огидно».

      «Я відчайдушно прагну мати цілком нормального хлопця, який однак спромігся б зрозуміти, що моя кар'єра є дуже важливою для мене і що я повинна зосередитися на ній. Між акторами-партнерами часто виникають романи. Ця хімія зі знімального майданчика переноситься в реальне життя. Спочатку ти думаєш, що це справжнє кохання, але невдовзі з'ясовується, що нам навіть немає чого сказати одне одному, що ми не маємо нічого спільного, і що наш зв'язок був лише розрядкою сексуальної напруги».

Про шкідливі звички

      «Усі палять! Моделі, акторки — всі! Чи вони не розуміють, що це так вульгарно і примітивно? Я розумію, що це шкідлива звичка, але мені все одно болить, коли я бачу, що мої друзі роблять це... Я ніколи в своєму житті не вживала наркотики. Я лише раз спробувала викурити сигарету. Я ненавиджу це. Я не хочу захворіти на рак. Коли мені доводиться курити за характером кіноролі, то я завжди пересвідчуюся, що це несправжні сигарети. Це жахлива звичка, і я просто не можу повірити, що діти все ще хочуть робити таке».

      «Я вважаю, що вегетаріанці, принаймні більшість з них, обирають такий стиль з огляду на відсутність радощів життя та брак справжніх зв'язків з іншими людьми. Частина з них насолоджується тим фактом, що вони хоч щось можуть контролювати у своєму житті».

Про розваги й вільний час

      «Я люблю проводити час зі своїми друзями. Ми ходимо до боулінг-клубів, на концерти, в кіно та на пляж. Мій найневдаліший пляжний досвід пов'язаний зі спробою навчитися серфінгу. Я весь час падала з дошки. А мій інструктор був таким красунчиком, що я прагнула справити на нього враження. Я гадаю, що він до цього часу вважає мене повною ідіоткою».

      «Я не можу жити без моїх котів. Я стелю ковдру на галявині перед будинком і можу гратися з ними цілий день. Ось така я доросла ідіотка».

      «З-поміж музикантів найбільше мене надихає Джефф Баклі. Його музика допомогла мені дізнатися дуже багато про таємний бік речей. А сучасна музика — це немов швидкорозчинна кава. Я вважаю, що Брітні Спірз є непоганою танцюристкою. Вона дуже вправно дригає своїми сідницями. От лишень чому в музиці мого покоління так мало поетики?».

Про гроші й Голлівуд

      «Я не знаю, скільки їх у мене, бо цим займається мій фінансовий радник. Я не переймаюся таким лайном».

      «Я вважаю, що при правильному виборі гроші обов'язково прийдуть. Тепер пропозиції чергових ролей буквально валяються в мене під ногами. Але як мені діяти, коли мушу вибрати лише одну з трьох чудових ролей?»

      «Я завжди даю гроші бездомним людям, якщо тільки вони відразу не витратять їх на алкоголь. У такому випадку я купую їм обід у «Макдональдзі».

      «Я провела половину свого життя у Голлівуді. І, як не дивно, він навчив мене людяності. Я бачу карму кожної людини безпосередньо на її обличчі. Ти повинен бути добрим до людей, і тоді добро пошириться довколо нас».

Про політику й релігію

      «Я вважаю, що ми [у США] повинні мати молодшого президента. Такого, щоб просто плив за течією. Тоді, можливо, буде більше миру».

      «Я вважаю, що тепер багато людей втрачають свою віру. Навіть я. Коли я була дитиною, то кожної неділі ходила до церкви, а тепер навідуюся туди лише на великі свята. Але я вважаю, що якщо людина має щось всередині, медитує, то все, навколо чого обертається її життя, виходить на краще».

      «Чи я молюся? Так, звичайно. Я також розмовляю з Богом. Я вірю, що Він веде мене життям».

Про фільми

      «Моїм улюбленим фільмом є «Едвард Руки-Ножиці». Він змушує мене плакати».

      «Більшість пропонованих мені ролей — це кліше, я б сказала, жахливий непотріб, а я мрію знятися в мюзиклі. Я хотіла б зробити один такий фільм, за яким люди запам'ятали б мене назавжди».

      «Людина-павук» (2002): «Я дійсно прагнула отримати цю роль, оскільки знала, що вона надасть поштовх моїй кар'єрі, особливо на закордонних кіноринках, де мене, як я відчуваю, не знають достатньо добре».

      «Було б дуже цікаво, якби Людина-павук померла. Ви запитаєте, а чому це супергерой повинен померти? Я думаю, що тоді Мері Джейн (екранна подружка Людини-павука. — Ред.) залишилася б самотньою та вагітною, народила б немовлятко-павука, і тоді можна було б зняти цілий телесеріал про цього хлопчика. Чи щось подібне».

Підготував Славко ФЕРТ.

      P. S. Фрагменти інтерв'ю походять із часописів «Ю-Ес», «Ю-Ес уїклі», «Мувілайн», «Піпл», «Прем'єр», «Роллінг стоун» (усі — США), «Сінема» (Німеччина) і «Емпаєр» (Велика Британія).

ДОСЬЄ «УМ» 

      Кірстен Керолайн Данст народилася 30 квітня 1982 року в місті Пойнт-Плезант, штат Нью-Джерсі, США, в родині Клауса Данста, німця за походженням та медпрацівника за фахом, та шведки Інез Данст, колись — власниці художньої галереї, яка тепер веде справи доньки.

      У дитячі роки дівчина не могла вимовити своє німецьке ім'я Кірстен, тому називала себе Кікі, що й залишилося її прізвиськом до цього часу. Почала зніматися в рекламних телероликах у віці трьох років. Загалом знялася майже у ста рекламних кліпах. У кіно дебютувала у сім років у стрічці Вуді Аллена «Нью-йоркські історії».

      Після розлучення з чоловіком Інез Данст переїхала з двома дітьми до Лос-Анджелеса, де й розпочалася справжня кінокар'єра Кірстен. Перший великий успіх прийшов завдяки ролі дитини-вампіра у фільмі славетного кінорежисера Френсіса Форда Копполи «Інтерв'ю з вампіром» (1994). Наразі Кірстен встигла знятися у 55 різнопланових художніх та телевізійних фільмах: від артистичного кіно найвищого гатунку («Маленькі жінки» (1994) та «Самогубства незайманих» (1999)) до підліткових комедій і високобюджетних блокбастерів («Джуманджі» (1995) та трьох частин блокбастера «Людина-павук». Заснувала разом із матір'ю власну кінокомпанію Wooden Spoon Productions («Дерев'яна ложка»). Дивна назва обрана з огляду на те, що в дитинстві бабуся-німкеня била Кірстен за неслухняність дерев'яною ложкою по сідничках.