Міні-Тайсон виходить на стежку війни

      Успіхи українського боксу на професійній арені асоціюються у нас в першу чергу з братами-суперваговиками Віталієм і Володимиром Кличками. Але не лише їхніми досягненнями ми можемо похвалитися — торік двоє наших співвітчизників — Володимир Сидоренко й Сергій Дзинзирук — досягли значних висот на міжнародному рівні, виборовши пояси чемпіонів світу.

      Рівно дванадцять місяців тому Сидоренко завоював титул чемпіона світу за версією WBA в категорії до 53,5 кг у протистоянні з мексиканцем Хуліо Зарате. А в листопаді минулого року успішно захистив почесне звання в поєдинку з венесуельцем Хосе де Хесусом Лопесом. За манеру ведення бою в колах професіоналів Володимир отримав прізвище Little Tyson (маленький Тайсон).

      Удруге відстоювати свій пояс спортсмен з Енергодара буде за три тижні в німецькому Гамбургу. Спочатку планувалося, що суперником українця стане японець Манабо Фукушима, але травми спершу Володимира, а потім азіата не дозволили відбутися цьому двобою. Наступним кандидатом на зустріч із Сидоренком був представник Таїланду Пунсват Кратингдаенжима, володар тимчасового титулу чемпіона за версією WBA. Цей пояс він отримав під час лікування нашого боксера. Але й цей варіант відпав. Тепер наш міні-Тайсон готується зустрітися з колумбійським боксером Рікардо Кордобою.

      27-річний південноамериканець посідає перший рядок у рейтингу WBA, демонструючи на професійному ринзі вражаючий результат — 27 перемог у 28 боях (з них 18 — нокаутом). Цікаво, що єдиної поразки Кордоба зазнав у серпні минулого року від... таїландця Пунсвата Кратингдаенжима.

      Саме про зміну суперників «УМ» і запитала українського чемпіона світу насамперед.

Записую суперників у чергу

      — Володю, чому ж так довго обирався суперник для твого наступного бою?

      — У професійному спорті на ймовірність проведення того чи іншого бою впливає дуже багато факторів. Насамперед, у ньому мають бути зацікавлені глядачі, самі боксери та їхні промоутери. Нерідко причиною переносів стають і травми. Наприклад, мені дуже хотілося зустрітися на рингу з Манабо Фукушимою, але завадили проблеми із здоров'ям, а потім і менеджери не зуміли досягти згоди у фінансових питаннях. Але сподіваюся, що поєдинок з японцем таки відбудеться з часом.

      — Ти так сильно цього прагнеш?

      — Бій у Японії мені конче необхідний, щоб «засвітитися» в Азії. Справа в тому, що чемпіонським поясом за найпрестижнішою версією WBC зараз володіє японець Хозумі Хасегава. Тому з усіх боків привабливою виглядає зустріч із ним у двобої за об'єднання. І попередня «активна реклама» мені не завадить.

      — Але наразі перед тобою стоїть завдання розібратися з Кордобою. Що ти знаєш про свого майбутнього суперника?

      — Чесно кажучи, колумбієць для мене поки що є «темною конячкою». Знаю лише, що він сильний боксер, лівша, який посідає провідні позиції в рейтингах чотирьох боксерських організацій. Звісно, чув, що він програв лише один двобій. Але, запевняю, до початку бою я буду знати про суперника всі подробиці, деталі.

      — Як проходить твоя підготовка до матчу?

      — Десять днів тому я за звичним планом розпочав щоденні дворазові тренування у містечку Гессен. Цікаво, що свого часу там проводила збори німецька олімпійська збірна. Днями додадуться теоретичні заняття, де разом із тренерами переглядатимемо Кордобу в ділі. А потім на мене чекає двотижневий збір за межами Німеччини.

      — А хто, на твою думку, є найсильнішим боксером у вашій ваговій категорії?

      — Я ніколи не замислювався над цим. Думаю, справедливо кажуть, що не існує непереможених бійців. Останнім часом багато говорять про мексиканця Рафаеля Маркеса. Хотілося б і з ним зустрітися на ринзі для з'ясування стосунків. Бачите, яка довга черга в мене збирається (сміється).

Перед боєм люблю смачно поїсти

      — На життя в Німеччині не скаржишся?

      — Ні, адже моя професія — бокс, а для нього тут є всі умови. Проводжу десять тренувань на тиждень, а в неділю, як майже в усіх тут, — вихідний. Взагалі-то можна сказати, що до Німеччини я їжджу на роботу. Так, повернувся сюди лише в середині січня після новорічних свят на Батьківщині. Бо вже досвідом перевірено на практиці, що двох місяців інтенсивних тренувань мені вистачає, аби набути оптимальної фізичної форми перед черговим двобоєм.

      Після Олімпійських ігор в австралійському Сіднеї у 2000 році мене запрошували до США. Але я відмовився, бо не сприймаю американський стиль життя і хочу жити тільки в Україні. А тренуватимуся в Німеччині, де поруч мешкають багато боксерів із країн СНД.

      — Кожен боксер по-своєму налаштовується на поєдинок. Як ти проводиш останні години перед виходом на ринг?

      — Великої таємниці з цього я не роблю. Зранку снідаю, об 11-й іду на годинну прогулянку. Потім — невеликий відпочинок і обід, в меню якого обов'язково є спагеті. Ця смачна їжа не просто висококалорійна, а й, що головне, легко засвоюється. Після обіду годинку подрімаю, незабаром ще можу дозволити собі легку вечерю, і вже йду до роздягальні.

      — А що ж відбувається наступного після бою дня?

      — Півдня сплю. А потім іду на обід обов'язково з кимсь із наших хлопців — партнерів по клубу: Сергієм Дзинзируком, Андрієм Котельником, Олександром Дмитренком або ж Тарасом Біденком. Потім насолоджуюся відпочинком, намагаючись тимчасово забути про бокс. До речі, звички надовго затримуватися в Німеччині після матчів в українців немає — намагаємося пошвидше втекти додому.

Ще не Кличко, та все ж відомий

            — У вашій ваговій категорії «крутяться» далеко не такі великі гроші, як у середній чи важкій. Тому деякі боксери у пошуках більшого гонорару не цураються переходити на категорію вище. Ти про це не замислювався?

      — Поки що ні. Адже я чемпіоном світу став не так давно, і тепер треба довести, чого вартий саме тут. А потім, можливо, про це й подумаю, бо в перервах між боями набираю вагу 56 кг. Перед поєдинками доводиться її зганяти.

      — Володимир Сидоренко — популярна особистість у Німеччині?

      — Не мені про це говорити. Мабуть, трохи популярний (посміхається), хоча не настільки, як брати Клички. Звичайно, на відсутність уваги з боку журналістів або вболівальників поскаржитися не можу. Особливо після виграшу чемпіонського титулу. Але все одно місцеві боксери найпопулярнішi.

      — Навіть попри те, що ваші бої вищі за своїм статусом?

      — Виходить так. Взагалі ж українським піар- і прес-службам є чого повчитися у німецьких колег. Наприклад, в офісі «Юніверсума» у кожного боксера є особиста скринька, куди приходить пошта від прихильників. Найчастіше з проханням надіслати автограму — фотокартку з переліком досягнень і підписом кумира. І жоден лист уболівальника не залишається без уваги.

      Ближче до самого вечора боксу клубні менеджери проводять широкомасштабну рекламну кампанію. Численні афіші, відео- й аудіоролики з анонсом майбутніх боїв ідуть скрізь — у пресі, в інтернеті, на телебаченні й на радіо. В результаті поєдинок стає в Німеччині справжньою спортивною подією. В Україні  з цим наразі великі проблеми.

      — Тому кращі наші боксери надають перевагу боям за кордоном?

      — Це через те, що організовувати боксерські вечори в нашій країні доволі важко. Хоча якось ми виступали у Львові, і це справді було здорово. Підтримка залу виявилася просто фантастичною. Особисто я боксував на такому емоційному підйомі, що в той момент здатен був перемогти будь-кого. Сподіваюся, той двобій не стане для мене останнім в Україні.

      — Знаємо, що ти готуєшся стати батьком...

      — Так. Спершу думали, щоб дружина народжувала в Німеччині, але потім вирішили, що наша дитина має бути повноцінним українцем — не лише за національністю, а й за місцем появи на світ (сміється).

ДОСЬЄ «УМ»

Володимир Сидоренко

Народився 23 вересня 1976 р. в Енергодарі (Запорізька область).

Зріст — 162 см, вага — 54 кг.

Заслужений майстер спорту з боксу.

Вагова категорія — 53,5 кг.

      Досягнення на любительському рівні: бронзовий призер Олімпійських ігор у Сіднеї (2000 р.), дворазовий чемпіон Європи (1999, 2000 рр.), срібний призер чемпіонату світу (2001 р.), триразовий чемпіон світу серед військовослужбовців (1995, 1998, 1999 рр.). Виграв 290 з 310 проведених боїв.

      Кар'єра серед професіоналів: із 2001 року виступає за клуб «Юніверсум бoкс промоушен» (Німеччина); 18 перемог у 18 поєдинках. Чемпіон світу за версією WBA.

      Тренери — Міхаель Тімм і Володимир Манзуля.

      Промоутер — Клаус-Пітер Коль.