Віддайте мікрофон!

      Зрозуміло, що заходи такого масштабу, як Олімпійські ігри, викликають підвищений інтерес у прихильників спорту. Адже тут збираються кращі атлети планети в прагненні увіковічнити своє ім'я в історії найбільшого змагання сучасності. Було б логічним, щоб висвітлювати Ігри відправлялися журналісти-професіонали високого рівня, які могли б допомогти нашим глядачам розібратися в тонкощах зимових видів спорту й разом з ними співпереживати перипетії стартів за участю українців. А що ж ми маємо?

      Знову, як і чотири роки тому, чуємо знайомі голоси бригади «пенсіонерів», яким давно варто якщо не поміняти професію, то вийти на заслужений (чи ні?) відпочинок, давши дорогу молодим. Незрозуміло, що ці горе-коментатори роблять між Олімпіадами? Адже жодна зі спортивних редакцій, що себе поважає, не запрошує цих дядьків до співпраці, їх не видно й не чутно, аж доки не починаються Ігри.

      Причини, здається, такі: по-перше, керівництво Національної телекомпанії не бачить підстав щось змінювати, бо не має достатньої поваги до свого глядача, якому набридло чути ляпи й філософські розпатякування про «хорошу погоду» під час захоплюючих лижних гонок або стартів біатлоністів. Можна ж не плутати Андресена з Андерсеном (мабуть, багато казок у дитинстві читали). Вивчити назву фірми-виробника зброї, якщо вона, за висловом самого коментатора, відома в усьому світі. Відразу після гонки взяти інтерв'ю у спортсменів і тренерів, як це роблять журналісти з усіх нормальних країн. А не казати з будки коментатора: «Фінішував хтось із наших». Для цього не треба їхати до Італії. А фрази на кшталт «Ніхто ніколи цього прізвища не називав», «Нагадую, я був свідком тріумфу цього спортсмена» чи «Поки триває гонка, надія вмирає останньою» наводять на висновки про повну вiдсутнiсть професiоналiзму в людей із мікрофоном. Таке враження (і це – по-друге), що заслужених телестариків просто преміюють «блатними» поїздками на Олімпіади. Замість додатку до зарплати «за вислугу».

      Крім усього іншого, дуже мало змагань Олімпіади, як виявилося, транслюються на УТ у прямому ефірі. Дивіться їх, любі прихильники спорту, після реклами й політичних передач або ж узагалі серед ночі. Обрізати на найцікавішому – це вже сумнозвісні традиції вітчизняного телебачення.

      Самі ж керманичі діють за сумнозвiсним принципом «Сам не гам й іншому не дам». Оскільки першочергове право викупити ліцензію на трансляцію Олімпійських ігор має УТ-1, воно це й робить в авральному порядку незадовго до початку змагань. Але не вміє як слід розпорядитися скарбом, не маючи моральних сил віддати його в руки когось іншого. Той же канал «Мегаспорт» зовсім по-іншому підходить до трансляцій, частину яких вдалося-таки отримати від НТКУ.

      ...І вже взагалі театром абсурду виглядає сюжет про лижників. Віталій Марців, звертаючись до всієї країни, закликає: «Вболівайте за українських спортсменів, знайте нас!». «Професіонали» УТ-1 під картинкою роблять підпис «Роман Лейбюк»... А коли говорить уже сам Лейбюк, нехай і в сонцезахисних окулярах, то і його нагороджують не своїм ім'ям, а товариша по команді. Я більше цього не можу бачити й чути, дорога редакціє!