Театр тіней

      Mайбутню Верховну Раду п'ятого скликання експерти вже встигли охрестити олігократичною. І це, можливо, вперше, коли слово «олігарх» доречне, бо грошовиті депутати п'ятої каденції завдяки політреформі будуть формувати Кабінет Міністрів. Тобто отримають майже необмежений доступ до бюджету та всього-всього, що ще залишилося незайманим у нашій країні. Золоті роки настають для наших олігархів та їхнього найближчого оточення.

      Тому цілком зрозумілий потяг, наприклад, Рiната Ахметова отримати нарешті депутатський значок, щоб покерувати фінансовими потоками. Зазвичай, на благо країни, частиною якої він є. Як каже стародавній афоризм: «Хто у владу вкладає гроші, той завжди буде на ній заробляти».

      По-перше, а в цьому мало сумнівів, у фракції Регіонів України саме пан Ахметов буде займати головну посаду. І фракція ніколи не піде всупереч інтересам свого ватажка, голосуючи саме так, як треба.

      По-друге, у фракції Соціалістичної партії, де головним «грошовим мішком» буде колишній четвертий номер «ЗаЄдУ», директор Металургійного комбінату ім. Ілліча Володимир Бойко, залюбки підтримають будь-який законопроект стосовно пільг для металургів. І не тільки. Бо Олександр Мороз, поступившись своєю принциповістю, вже говорить про необхідність формування промислового лобі в парламенті.

      По-третє, і це стосується саме бізнесових, але ніяк не державницьких або національних інтересів, магнати завжди зможуть один з одним домовитись. Тим більше що всі вони є спадщиною десятирічного правління Леоніда Кучми. Саме завдяки другому Президенту України та його численним радникам у державі замість європейської моделі суспільства було створено кланово-бюрократичну модель, що за умов неструктурованості середнього класу та аморфності політичного середовища є дуже життєздатною.

      Так, парламентські перегони-2006 виглядають саме як масове входження магнатів під купол на вулиці Грушевського. Але чи всіх? Чи нікого не забули? Здається, забули — Віктора Пінчука. Його немає в жодному партійному списку.

      Всемогутній родич колишнього Президента після минулорічної зустрічі Президента Віктора Ющенка з олігархами зробив заяву, що він не має бажання балотуватися до Верховної Ради. «У Верховній Раді не повинно бути бізнесменів, бо це місце для професійних політиків», — пояснив тоді своє рішення пан Пінчук. Чим, здається, наступив на горло власній пісні. Бо саме він найбільш постраждав від нової влади, згадаймо хоча б перепродаж «Криворіжсталі» та нескiнченну бійку навколо Нікопольського заводу феросплавів.

      Але давайте не поспішати з висновками. Публічний політик відрізняється від реального володаря, як актор від режисера. Перший завжди на публiцi, але виконує накази того, хто ховається за кулісами. Схоже, що Віктор Пінчук задіяв саме цю, стару як інститут влади, формулу.

      «Актори» «режисера» Пінчука входять до складу труп, назва яким — партія «Віче» та Блок Литвина.

      У першому випадку глибоко копати не треба, бо номер перший «Віче» — Інна Богословська. Скільки б вона не привозила до Києва Горана Бреговича чи влаштовувала інші шоу, головний її виступ за останній час — на майдані перед Нікопольським феросплавним. Саме пані Богословська взяла на себе невдячну роль публічного адвоката Віктора Пінчука, відстоюючи його інтереси щодо цього заводу. І навіть після оприлюднення Михайлом Бродським нібито протоколів допиту екс-голови Фонду держмайна України Михайла Чечетова Інна Богословська не взяла назад своїх слів про недоторканність НЗФ.

      Можливо, Інна Богословська таким чином відпрацьовує підтримку, що надавав «Команді озимого покоління» Віктор Пінчук. Адже чим пояснити, що в її списку під сьомим номером фігурує в.о. голови правління та гендиректора НЗФ Олександр Неустроєв?

      Проте колишній зять Президента зарезервував місце й у Народному блоці Литвина на випадок, якщо Інна Богословська не стане народним депутатом. Під № 23 у списку Блоку значиться Юлія Чеботарьова, яка навряд чи запам'яталася своєю депутатською діяльністю, — майже за чотири роки роботи в парламенті вона жодного разу не те що не виступила з трибуни, а навіть не взяла слова з місця. Її роль була в іншому — бути «людиною Пінчука». Подивимось лише на її трудову діяльність. Пані Чеботарьова працювала в «Інтерпайпі», починаючи з 1993 року, а вже через три роки обіймала посаду фінансового директора корпорації. З 2000 року Віктор Пінчук почав активно формувати «сімейний бізнес», в чому Юлія Чеботарьова активно йому допомагала. Експерти кажуть, що вона — єдина людина, яка знає все про імперію пана Пінчука. Що й не є дивним: вона була автором сценарію приватизації НЗФ та «Криворіжсталі», брала найактивнішу участь у приватизації та купівлі НДТЗ, НМТЗ, Харківського заводу «Сільгоспмаш», ЛІНОСу, УКРНАФТИ, розподілу НЮТЗ тощо.

      А в 2003 році — вже після обрання під №40 «ЗаЄдУ» до парламенту — вона стала членом Ради директорів «Інтерпайпу».

      Тобто можна сміливо казати, що Юлія Чеботарьова — тінь олігарха. Тінь, яка буде повторювати всі його рухи. А слідом за нею ці рухи буде повторювати фракція. Відмовившись від особистої участі у парламентських виборах, на відміну від інших олігархів, Віктор Пінчук матиме надійне представництво «своїх людей» у Верховній Раді.

Віктор БОНДАРЕНКО.