Отже, вогонь ХХ зимових Олімпійських ігор запалено. Тепер уся увага спортсменів, їхніх тренерів, чиновників і, звісно, чотирьох мільярдів прихильників спорту біля екранів телевізорів (стільки, за підрахункам організаторів, складе глядацька аудиторія) упродовж 16 днів буде прикута безпосередньо до стартiв.

Кілька днів тому чоловіча збірна України повернулася з першості континенту, де в шести поєдинках не програла тільки господарям-швейцарцям. Кореспондент «УМ» вирішив звернутися за оцінкою 12-го місця «синьо-жовтих» до віце-президента ФГУ Сергія Іванісова.

Цього року в Хмельницький прийшла справжня зима: хоч бракує снігу, та морози — якраз для ковзанок. І дев'ятирічний онук почав «теребити» мене: «Дідусю, я ще в житті не стояв на ковзанах, давай кататися...» Прохання підростаючого покоління — закон для старшого. Знайшли в підвалі й підновили ковзани, куплені ще для сина, а по радіо оголосили, що на стадіоні «Поділля» залито ковзанку, до того ж безплатну. Пішли ми з онуком, узув його в ковзани, і почали тренування. Вже на другий день він міг сам потихеньку ковзатися. Простору було вдосталь, бо всього кілька чоловік забавлялися — певно, ті, хто знайшов ковзани в запасах або знайшов гроші на дорогі магазинні. Через тиждень ми побачили вже кілька десятків, а далі — й сотні ковзанярів. Виявилося, що на стадіоні відкрили пункт прокату ковзанів. Утім працював він недовго. З'ясувалося, що «лавочку» прикрила... міліція. Тож на міській ковзанці знову лишилися лічені одиниці, і внукова однокласниця вже не могла кататися разом із нами...