Потенціал жанру сімейної хроніки привертає увагу багатьох режисерів, проте дається він не всім. Навіть Джордж Лукас намагався зробити свої «Зоряні війни» в цьому епічному жанрі, проте вийшла мегафантастика. Прочитавши сценарій за романом Григорія Ряжського, режисер Юрій Мороз спершу хотів знімати «моралізаторську мелодраму», в результаті — 13 лютого глядачі каналу «1+1» побачать сімейну сагу «Діти Ванюхіна».
Постановник знімав історію трьох поколінь двох сімей Ванюхіних і Клаусів у зрізі зіткнення двох світів: міста і села. Адже одна сім'я живе в селі, інша — в місті.
Долі героїв саги химерно переплітаються. Річ у тім, що дружина Ванюхіна, Ніна, народивши близнят, вимушена віддати одного з хлопчиків у сім'ю Клаусів. Згодом Клауси виїжджають за кордон і забирають із собою тяжкохворого малюка. Але історія починається значно раніше, в роки юності самого Саші Ванюхіна, роль якого грає відомий актор Олексій Серебряков. Сашків тренер пропонує хлопцеві «вигідну оборудку» — викрасти ікону з місцевого храму в обмін на бесплатні заняття з карате. Юнак погоджується, але під час пограбування вбиває священика. Злочин залишається нерозкритим, й незабаром Саша з простого сільського хлопчини перетворюється на власника потужного заводу та великого банку.
«Я вважаю, — коментує Олексій Серебряков, — що Ванюхін — це тип людини, дуже жадібної до життя, дуже жадібної до успіху, до успішності, але не поверхової успішності, яку зображують глянцеві журнали, а внутрішньої успішності, яку можна визначити словами: «Я маю право жити на цій землі». Сам режисер теж неоднозначно трактує лінії поведінки своїх героїв. Тож його фільм — це, певним чином, філософська притча, що залишає питання без відповідей, бо кожна людина мусить знайти для себе свою відповідь.
Основні зйомки серіалу відбувалися у Мінську, де Мороз майже шість років працював над серіалом про Каменську. Рідним селом героїв Олексія Серебрякова, Олени Бабенко, Юрія Степанова та Наталії Єгорової став такий собі Озерець. Події фільму охоплюють великий період часу — 30 років, життя трьох поколінь.
Гримери робили з акторами на знімальному майданчику справжні дива — спершу омолоджували, орієнтуючись на старі фотографії виконавців головних ролей, потім потроху зістарювали. «Ця картина — про покаянне кохання, — розказує режисер Юрiй Мороз, — причому про кохання в усіх значеннях цього слова: любові до життя, до грошей, до жінки. Головний герой одержимий бажанням самореалізуватися за будь-яку ціну — це теж своєрідна пристрасть. Він з'ясовує, що бізнес часто будується на крові. Але якщо справу починати з цього, то у неї немає майбутнього...»
Анастасія СВЄТЛОВА.