За радянських часів я дуже любив їздити у відрядження до Жовтих Вод. Насамперед тому, що рівень життя тут здавався на порядок вищим навіть за мірками тоді досить впевненої у собі Дніпропетровщини. Відвідини першого-ліпшого жовтоводського магазину це засвідчували переконливо — асортимент пропонованого товару переважав за своїм розмаїттям навіть обласний центр. «У нашому місті — постачання безпосередньо московське», — у місцевих мешканців відразу знаходилося пояснення.
Відтоді, начебто, й води спливло не настільки багато. Однак Жовті Води нині не впізнати. Зруйновані, недобудовані будівлі стали чи не найхарактернішою ознакою міста, яке колись процвітало.
Статистичні дані навіюють суцільний сум. Коефіцієнт смертності у Жовтих Водах значно перевищує відповідний показник народжуваності у середньообласному вимірі. Від новоутворень тут люди помирають у 1,5 раза частіше, аніж будь-де на Дніпропетровщині.
Рівень міграції місцевого населення теж вражає неабияк. Зокрема, у 2004 році він склав 5,2 особи на 10 тисяч мешканців — середньообласний показник це перевищило у 10,4 раза.