Серед необмеженої кількості кухонних і пивних розмов про співвідношення якості та національної ідентифікації в українській музиці пригадую одну дискусію. Моя подруга із Запоріжжя переконувала, що важливою є не стільки мова пісень, як їхнє стилістичне оформлення та професійне виконання: «От є запорізька група «Фотомото». Ти не чула, і ніхто не чув. А хлопці роблять дуже хорошу клубну музику, це щось схоже на лаунж, ротуються в Європі. І сам Джон Пілл, культовий лондонський діджей, законодавець музичної моди, який прослуховував мільйони композицій, і відбирав з них в ефір радіо ВВС найперспективніші, крутив їхню музику, запросив у ефір, де колись були і Девід Боуі чи «Пінк Флойд»! Так, вони співають французькою, але хіба це має якесь значення?». Звучало інтригуюче, і коли в музичній афіші Києва з'явилося повідомлення про перший виступ у столиці «Фотомото», проігнорувати його було б нерозумно.

Найвідомішим українським пілігримам та менестрелям — гурту «Мандри» — таки вдалося дописати і презентувати свій третій альбом — «Дорога». Це одинадцять нових пісень, плюс хітова «Не спи моя рідна земля» під яскравою обкладинкою і розмитим мандрівним фото гурту на залізничному полотні, всередині: і на знімку, і на презентації альбому Сергій (Фома) Фоменко в папасі, яку вдягнув «з почуття поваги до братнього грузинського народу, що виборов революцію і сказав «фак» виродкам». «Ти її взагалі знімаєш?» — «Вдома знімаю (для переконливості киває головою. — Авт.)».