Асiя Ахат — Мата Харi.
Фальшстарт після зимових святок дали брюнетка Асія Ахат і блонд-дует «69», яких вона продюсує. Не дочекавшись Водохреща, формального закінчення свят, вони на два дні «зафрахтували» дві київські кіностудії: 17 січня — студію науково-популярних фільмів, а 18 — кіностудію імені Довженка, і зняли по новому кліпу. «Фішка» цього дуплету полягає в тому, що в музичному відео на пісню «Не смогла» дуету «69» знімалася Асія Ахат. Як актриса, пояснює менеджмент співачки і скрипальки. А в кліпі Асії Ахат «Принцип Мата Харі» знялися віолончелістка Віолетта і флейтистка Діана із групи «69». Теж як актриси.
Для нової формації — дуету «69» — це перша самостійна відеоробота, до цього вони тільки підігравали своєму продюсеру в кліпі «Горячий поцелуй», де зображали сцени із піп-шоу, які зазвичай у кварталах червоних ліхтарів задовольняють цікавість людини через підглядання. У новому кліпі всі грають любов, а режисер Катя Царик командувала, як краще грати — пристрасніше прижмурюватися, хтивіше рухати тілом, красномовніше жестикулювати. Оператор відео на пісню «Не смогла» — Юрій Король.
Проконтролювавши процес зйомок своїх підопічних, Асія Ахат другого дня зі спокійною душею вийшла на знімальний майданчик у дещо гротескному образі спокусливої танцівниці з реноме шпигунки — Мата Харі. Співачка каже, що образ Мата Харі якнайкраще підходить для розвінчування всіляких табу, а пісня — стьоб на тему матріархату. Цю композицію взялися фільмувати, тому що за півроку вона перекрила за популярнiстю всі попередні хіти Асії, тож режисер Ігор Іванов і оператор Сергій Дишук збовтали пікантний коктейль із еротики, танцювальних номерів (постановка Олени Коляденко) і екстравагантних костюмів(стиліст Ольга Навроцька). На запитання, чому останнім часом такі акценти на еротиці в її кліпах, Асія сказала, що в нашому шоу-бізнесі без цього ніяк.
Найближчим часом АА і «69» планують випустити спільний альбом, а відео-диптихи — це ж такий прекрасний піар-хід.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
