Новий рік гурт «Oт вінта» зустрів так вдало, що навіть забув про снігопад. А він затримав їх дорогою до Борисполя, і хлопці запізнилися на літак до Єкатеринбурга, відмінивши участь у фесті «Мороз Рок». По-перше, газета «Рівне вечірнє» визначила «Альбомом року» їхню платівку «Дарма я наївся цибулі», а «Концертом року» акцію «Не будь байдужим!», яка стартувала в місті Костопіль Рівненської області, і участь у якій брали «отвінтисти». По-друге, 13 січня на сцені Рівненського палацу дітей та молоді гурт запрезентував новорічну композицію «Пісня про ялинку», вперше виступивши на сцені з духовим оркестром. Дебют вийшов настільки вдалим, що наразі ведуться переговори про залучення духових музикантів до запису альбому, а можливо, й концертних виступів. По-третє, хлопці «відгвинтили» Варшаву, де грали на етнічній, староноворічній вечірці у клубі СDQ.
Але, як співає фронтмен гурту Юрій Журавель, «був козаком, а тепер боягуз», бо з'їли хлопці на радощах стільки цибулі, що вирішили цей божественний овоч оспівати у своєму новому відео «Дарма я наївся цибулі». «Ми поїхали в Росію, заробили в них купу грошей, і тепер країна, особливо наші прихильниці, знатимуть своїх героїв в обличчя», — розповідає «УМ» Журавель, чекаючи на початок зйомок в одному з суші-барів Києва (дивним чином він сам цибулі сьогодні не їв, незважаючи ні на мороз, ні на третю годину ночі). Шкода, щоправда, що так і не зрозумієш, від чого плакатимуть прихильниці: від щастя, що нарешті побачили своїх кумирів, чи від цибулевих фітонцидів, які вочевидь просочаться навіть через екран телевізора...
Цей кліп знімає один з операторів телеканалу ТЕТ Ігор Романов, земляк-волиняка, який знімав перше відео гурту «От вінта» на пісню «Шуруй» (кліп, щоправда, так і залишився невідомим широкому загалу). Ідея сюжету «Дарма я наївся цибулі» належить режисерці, ведучій телеканалу «Інтер» Тетяні Гончаровій, яка дебютувала в новій іпостасі. Тетяна вирішила зіграти на контрастах: виокремити «безбашених» украбільників із гламурної тусовки, та ще й на тлі японського антуражу. Отож японець, який працює в суші-барі, закохується в українську модель, портрет якої висить у нього на стінці. Одного разу вона приходить у ресторан, де той працює, а він — от, халепа! — в цей час ріже цибулю, яка, як усім відомо, смердить, а йому ж треба ще й подати страву... Чи впорається головний герой із нелегким завданням, а також чи вдягнуть свої прикольні комбінезони «відгвинти», дивіться на початку лютого.
А через кілька тижнів після цибулевого відео «От вінта» планують запустити в ротацію мальований кліп на пісню «Опля-картопля». «Це буде прорив серед українських мальованих кліпів, а працює над ним рівненська «Дизайн студія», — поділився таємницею з «УМ» Журавель.
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
