Який тягар повинен відчувати актор, на якому лежить відповідальність за кінопроект вартістю 300 мільйонів доларів? А саме в стільки обійшлися зйомки та рекламна кампанія першої частини кінотрилогії новозеландського кінорежисера Пітера Джексона «Володар перстнів». Коли у 1999-му 18-річному на той час актору Елайджі Вуду запропонували виконати в екранізації твору Толкієна головну роль хобіта Фродо Беггінса, то, даючи згоду на участь у зйомках, він, певне, усвідомлював, що йде ва-банк і розпочинає гру в «пан або пропав». У разі провалу фільму на акторській кар'єрі Елайджі можна було б поставити хрест. Та вийшов «пан» — комерційний успіх трилогії та 11 «Оскарів» для її третьої частини пам'ятають усі. Джексон, пропонуючи роль Вуду, розгледів у ньому не лише невисокого хлопця зростом 168 сантиметрів з великими виразними очима (з контактними лінзами) та «вічно дитячим» виразом обличчя, що ідеально підходив на роль хобіта, але передусім актора з великим талантом та великою самодисципліною, який здатен справитися з виконанням поставленого завдання. І не помилився.
Елайджа Джордан Вуд народився 28 січня 1981 року в провінційному містечку Сідар Репідс, штат Айова. Має старшого на сім років брата Зака (нині продюсер відеоігор) та на два роки молодшу сестру Ханну (поетка й акторка). Хоча батьки, Воррен та Деббі Вуди, назвали його на честь біблійного пророка Ільї, але в колі друзів Елайджа більш відомий під жартівливими прізвиськами Елвуд, Лідж чи Манкі (Мавпочка). Останнє отримав від брата ще в дитячі роки за непосидючість і постійне нестримне бажання блазнювати та розважати інших. Цю рису дитини помітила мати і вирішила відвезти семирічного сина до Лос-Анджелеса на щорічну Міжнародну конвенцію асоціації молодих моделей та талантів. Там здібності хлопця помітили фахівці, і він розпочав навчання в школі моделей. Мати належала до тих жінок, яким у житті мало що вдалося, тому вони роблять головну ставку на своїх дітей. Деббі Вуд, яка давно мріяла чкурнути з провінційного сільськогосподарського штату «у великий світ», через тиждень після прийому Елайджі до школи забрала двох інших дітей і переїхала до Лос-Анджелеса, залишивши чоловіка «пильнувати свій магазин делікатесів» в Айові. Майбутній «хобіт» потому лише раз зустрічався з батьком — сталося це десь років п'ять тому.
Хлопчик невдовзі розпочав зніматися в рекламних роликах та невеликих ролях на телебаченні. Його помітив у відеокліпі до пісні «Назавжди залишуся твоєю дівчиною» відомої співачки Поли Абдул менеджер із добору акторів. Елайджа пригадує: «Він запитав мене, чи хочу я бути актором. У цьому віці дитина нічого не боїться, бо для неї все є розвагою. А я вперше потрапив до Лос-Анджелеса і вперше в житті побачив пальми. Все це видавалося мені казкою». Свою першу помітну роль в кіно хлопець зіграв у 9-річному віці, в стрічці славетного голлівудського режисера Барі Левінсона «Авалон». Далі були ролі в таких серйозних стрічках, як «Рай» (1991) та «Завжди молодий» (1992), де партнером хлопчика був славетний Мел Гібсон.
Повне визнання та світова слава прийшли завдяки ролям у двох наступних фільмах: трилері «Хороший син» (1993), у якому Елайджа грав у парі з майбутньою зіркою фільмів «Сам удома» Макколеєм Калкіном, та мелодрамі «Північ» (1994) режисера Роба Райнера. У «Півночі» Елайджа виконував роль хлопчика, який обділений увагою зайнятих власною кар'єрою батьків, тому подає на них... до суду. Суддя вирішує, що хлопчик повинен або знайти впродовж двох місяців нових батьків, або, в іншому випадку, повернутися під опіку власних. Але показовішим та повчальнішим був фільм «Хороший син», де двоє хлопців ведуть між собою смертельну психологічну дуель. Показовою є й подальша доля героя нашої розповіді та старшого від нього лише на кілька місяців Макколея. Елайджа на цей час належить до голлівудської акторської еліти, а Калкін у свої 25 років перетворився на «списану руїну». «Дитяче акторство — це жорстокий та страшний бізнес і, дивлячись із перспективи часу, повністю позбавлений сенсу. Але вина за це лежить на батьках», — вважає Вуд. Утім він усе ж вдячний своїй родині, передусім матері, що вона оберігала його на «арені з левами», на яку сама випустила сина. Актор визнає: «У такому світі важко вижити, якщо не маєш міцних коренів та почуття власної вартості. Моя мама пильнувала за тим, щоб я зберіг певний рівень нормальності та насолоджувався своїм дитинством. Голлівуд — це передусім позерство, яке жодним чином не пов'язане з акторством. Я хочу триматися подалі від усіх тих дурниць та балагану. Молодий Голлівуд часто змінюється, а я просто хочу робити те, що роблю, і так довго, як це можливо. Я не хочу ловити кожну нагоду і швидко згоріти. Повірте мені, світ не обертається навколо кіно. Принаймні мій».
Але це не означає, що Елайджа не любить кіно. «Я так само люблю дивитися фільми, як і все, що пов'язане з їхнім виробництвом, — зізнається хлопець. — Цей процес захоплює мене від початку до кінця, від техніків на знімальному майданчику до операторів і звукорежисерів. Я люблю акторський фах, люблю втілюватися у різні постаті, відкривати їх та заглиблюватися у характери різних людей, від яких я дізнаюся дуже багато не лише про себе, а й про життя взагалі».
Елайджа не ходив до школи, тому знімальний майданчик став для нього і звичайною школою, і життєвими університетами. Він назавжди завчив рядки з пісні британської рок-групи «Рейдіохед», які стали його життєвим кредо: «Немає нічого гідного у вивищуванні себе над ближніми. А справжню повагу до себе здобуваєш, підносячись над власним «Я».
Зараз Вуд знімається у своєму 37-му фільмі «Боббі». А нам залишається з нетерпінням чекати на появу на кіно- чи телеекранах його останньої стрічки «Все ясно», прем'єра якої у США відбулася 3 вересня минулого року в рамках кінофестивалю «Теллурайд». Цей фільм, про який «УМ» уже розповідала, цікавий нам тим, що його події розгортаються в Україні, а з екрану лунають не лише англійська, а й українська та російська мови. Однак «Усе ясно» є незалежною продукцією, тому навряд чи варто очікувати на широкий прокат...
Нагадаємо, знімалася ця стрічка в Чехії, на кіностудії «Барандов» поблизу Праги. Сценарій написаний за книгою єврейського емігранта з України Джонатана Сафрана Фоера (його можна бачити на початку фільму в ролі двірника, який підмітає листя) про молодого американця єврейського походження, котрий їде до України з метою знайти літню жінку, що в роки війни врятувала його діда від нацистів. В Одесі американець (Елайджа Вуд) знайомиться з молодим українцем, який хоч і дуже дивно розмовляє англійською мовою, але викликається бути перекладачем. Цей трагікомічний фільм не стільки про віднайдене коріння, як про дружбу двох молодих людей із дуже відмінних культур. Роль українського хлопця неперевершено виконав Юджин (Євгеній) Хатц, який 1998 року емігрував до США з Києва, але родом він із Закарпаття. Хатц є засновником та ідейним натхненником популярної останнім часом у США та Європі американської рок-групи «Гоголь Борделло», яка виконує неймовірну суміш з панк-року та етнічної музики. Юджина запросили спочатку як автора музики до фільму (в ньому таки звучать пісні «Гоголь Борделло»), але його бурхливий характер так сподобався продюсерам стрічки, що вони запропонували Юджину бути партнером Елайджі. Партнерство на знімальному майданчику переросло у міцну дружбу за його межами.
А найкращою у своїй кінокар'єрі Елайджа Вуд вважає роль Фродо Беггінса. Актор є першим членом офіційного фан-клубу «Володаря перснів» та має один із двох перснів, які використовували при зйомках фільму. Інший тепер належить актору Енді Серкісу, який виконав роль Голлума. Кожен із дев'яти членів «Товариства персня» має однакове татуювання: стилізовану цифру 9. В Елайджі воно розташоване нижче пояса.
Щодо інших уподобань, то улюбленою стравою актора є смажені артишоки. Під час зйомок «Володаря перснів» Елайджа знайшов маленький ресторанчик, де йому готували цю страву щонайменше тричі на тиждень. Вуд і сам любить готувати різні страви. Окрім того, він захоплюється фотографією та різними видами спорту: лижі, плавання, баскетбол і хокей. Актор любить читати, і його улюбленими книгами є «Хобіт» та «Горбун із Нотр Даму» («Собор паризької Богоматері»). Улюблений фільм — стрічка 1950 року «Харві». Улюблені акторки — Лайза Міннеллі та Ванесса Редгрейв. Але найбільшим захопленням Елайджі є музика. Він добре грає на піаніно, останнім часом бере уроки професійного вокалу, має вдома велетенську фонотеку з кількох тисяч компакт-дисків у найрізноманітніших музичних жанрах. Минулого року Вуд заснував власну фірму грамзапису, на якій має намір видавати диски як відомих виконавців («якщо хлопці з «Рейдіохед» зателефонують мені, то я їм не відмовлю»), так і нові таланти. Щоб розмістити свою колекцію дисків та керувати новоствореною фірмою, Елайджа минулого року придбав свій перший власний дім у місті Веніс, штат Каліфорнія. Улюбленими виконавцями Вуда є рок-група «Смешiнг пампкiнз», а після її розпаду — група «Звен» (Zwan), яку організував колишній лідер та вокаліст «пампкінсів» Біллі Корган. Актор навіть є членом фан-клубу цього гурту.
Поки що Елайджа неодружений. Певний час він зустрічався з німецькою акторкою Франкою Потерте та моделлю і акторкою Біджу Філліпс. Жовта преса повідомляє, що тепер «хоббіт» нерозлучний з вокалісткою рок-групи «Гоголь Борделло» Пем Рейсін. З нею Вуда познайомив під час зйомок фільму «Все ясно» Юджин Хатц. До речі, ще один улюблений вираз Елайджі: «Успіх — це отримати те, чого прагнеш, а щастя — це любити те, що маєш». Схоже, він має і успіх, і щастя.
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
