Чи може «вистрелити» аутсайдер?

      Учора ввечері чоловіча збірна України стартувала вже на четвертому своєму чемпіонаті Європи. Перший матч у групі А наші провели з поляками.

      У Швейцарії всі одностайно відводять українцям роль аутсайдерів. Мабуть, недарма. У 2000-му в Хорватії «синьо-жовті» були останніми, зігравши лише внічию з німцями. За два роки у Швеції наші гандболісти таки стали третіми у групі, обігравши команду Польщі, але потім програли всі три матчі на другій стадії і посіли 11-те місце. На Євро-2004 «синьо-жовта» дружина здала всі три групові поєдинки і стала 15-ю на континенті. Цікаво, що два роки тому в останній грі наші хлопці поступилися швейцарцям (22:25), які й тепер обрали команду Сергія Кушнирюка як бажаного конкурента у боротьбі за третє місце в групі. Річ у тім, що господарі Євро-2006 мали право обирати собі квартет, уже знаючи, як жереб розподілив збірні.

      У групі А в альпійському місті Санкт-Галлен, де виступають українці, основним фаворитом є срібний призер Євро-2004 — збірна Словенії, з якою ми граємо 28 січня; наступного дня після цього ми завершимо груповий турнір  поєдинком із господарями. Що ж до поляків, то це — єдина збірна, яка поступалася нам у фінальній частині європейських першостей. Утім це вже не ті поляки, які протистояли нам у 2002-му.

      «Новому тренеру «кадри» — Венті, — наголосив напередодні Сергій Кушнирюк, — вдалося зібрати гравців із багатьох відомих клубів. Найвідоміший із них — капітан Гжегож Ткачик з німецького «Магдебурга».

      З якою тактикою ми спробуємо побороти свій імідж «зайвих» на чемпіонаті? На це запитання олімпійський чемпіон Кушнирюк відповів так: нашим молодим гравцям, які лише прагнуть уголос заявити про себе на міжнародній арені, найменше потрібно виявляти емоції. Основою нашої гри повинна стати жорстка і щільна гра в обороні з розрахунком на швидкі контратаки. «Щоб покращити наші показники попередніх чемпіонатів, нам достатньо «здивувати» бодай одну команду в групі та ще одну — на другій стадії», — каже Сергій Георгійович.

      Додамо, що у збірних, які можуть похвалитися наявністю зірок, існує інша проблема — «зіграти» своїх легіонерів, які розкидані по всьому континенту. І шанс українців — якраз у протиставленні свого прагматизму неузгодженості у діях майстерніших команд. Тим більше, що підготовку збірної України Федерація гандболу цього разу спромоглася організувати досить змістовну. Після матчів із білорусами у грудні (24:24, 38:30) та зі словаками в Ужгороді (31:25, 33:21) наша дружина видала щільний графік ігор у Європі — п'ять поєдинків за десять днів. Звичайно, поразки на «Меморіалі Домінго Барсеноса» в Іспанії господарям та росіянам зовні не виглядають втішними, але ця піренейська перевірка, а також останній контрольний матч із представником другої бундесліги «Байлінген Вейслтеттен» (30:26) показали ознаки стабільності цілої групи гравців.

      Якщо раніше ми покладалися лише на бомбардирські якості одного Юрія Костецького з португальської «Майдери», то тепер на роль перших голеадорів виходили Ігор Андрющенко («Шахтар-Академія») і Сергій Шельменко (ЗТР). Іспанцям 9 м'ячів закинув ще один запоріжець Володимир Кисіль. Як показали контрольні поєдинки, сьогодні збірну України навіть більше влаштовує домінування жорсткої оборони, коли на перші ролі в атаці виходять гравці задньої лінії.

ЗНАЙ НАШИХ

Заявка збірної України на ЧЄ-2006

      Воротарі: Сергій Білик («Телеком», Австрія), Андрій Камишов («Портовик», Південне).

      Польові гравці: Андрій Наталюк, Віталій Нат, Сергій Шельменко, Юрій Петренко, Микола Стецюра, Володимир Кисіль, Євген Гурковський (усі — ЗТР, Запоріжжя), Юрій Костецький («Мадейра», Португалія), Ігор Андрющенко, Сергій Ремізов (обидва — «Шахтар-Академія», Донецьк), Костянтин Тхоревський («Світлотехнік-Колос», Бровари), Богдан Кольцов («Портовик»), Олександр Гладун, Роман Придіус («Дюнкерк», Франція).