Помаранчева краса по-американськи

      Після тисяч уже надрукованих сторінок помаранчевих мемуарів, хронік та фотосесій настав час презентацій помаранчевого відео. Одна з трьох заанонсованих стрічок («Помаранчеве небо», «Стоп революція»), у сценарії якої зміксували ще актуальне і незаїжджене — «оранж» та вічне — «лав», так і називається: Orangelove. За задумом авторів, назва не перекладається і є одним словом. «Ви знаєте пісню Yellow Submarine? Ці слова не треба перекладати, тому що вони зрозумілі для всіх і є брендом. Ми б хотіли, щоб «Оранжлав» теж була однією фразою й асоціювалася зі стосунками між двома молодими людьми у цьому фільмі», — говорить режисер фільму Алан Бадоєв.

      «Оранжлав», запевняють продюсери Аліна Панова та Володимир Хорунжий, засновники компанії CineCity Productions, створеної американцями три роки тому для роботи в Україні, стане першим українським комерційним фільмом. Його збираються презентувати у травні в Каннi, де стрічку зможуть купити прокатники з усього світу. Якщо захочуть, звичайно. Власне, прокат повинен покрити більш ніж тримільйонний бюджет «Оранжлав». Про специфіку звичного для Голлівуду та небаченого для України комерційного підходу до кіновиробництва, та що-де-по чому в «Оранжлав» «УМ» розмовляє з американським продюсером українського походження Володимиром Хорунжим. Це син письменника, колишнього головного редактора «Літературної України» Анатолія Хорунжого, який в кіно починав працювати композитором (керівник оркестру радіо та ТБ), а наприкінці 70-х емігрував у США, де продюсував кліпи та телешоу. Після Помаранчевої революції Володимир приїздить в Україну все частіше. Каже, завдяки творчому та природному потенціалу вона має всі шанси стати центром кіновиробництва, а CineCity Productions планує тут знімати і знімати.

      — Концепція фільму «Оранжлав» прийшла в голови одночасно мені і Аліні, — розповідає Володимир. — Ми дивилися Сі-Ен-Ен, і «помаранчеві» події органічно нас заторкнули, ми захотіли бути тут, з українським народом. Приїхали сюди в квітні минулого року, щоправда, я був тут після двадцятип'ятирічної перерви ще у 2004-му, почали переглядати відеоматеріали від режисерів та сценаристів — це, як на мене, найкращий спосіб мати конкретні результати вже на підготовчому етапі. Я хотів би наголосити на тому, що фільм не пов'язаний із Помаранчевою революцією. Його назва — це ім'я, яке дав хлопець дівчині через рудий колір її волосся і через те, що вона любила апельсиновий сік. А зароджується ця любов в умовах Революції.

      — Але ж якби ви хотіли зняти фільм не про Помаранчеву революцію, ви б про неї і не згадували...

      — Так, революція просто стала актуальним тлом, а її події дотикаються до життя героїв доволі опосередковано. Сценарій написали двоє українців — Ольга Крижичевська та Алан Бадоєв.

      — Алан не мав досвіду у повному метрі — досі були кліпи, реклама, короткометражки, і співпраця з вами для нього є дебютом. Те саме стосується Ольги Макєєвої, яка зіграла головну героїню. Чи не було занадто ризикованим довіряти їм бюджет у три з гаком мільйони доларів?

      — Я вважаю, що основними рисами кіномитців, акторів, людей мистецтва є їхній талант та абсолютна впевненість у ньому. І коли я зустрівся з Аланом, побачив його відеоматеріали, зрозумів, що працювати з ним буде легко: він точно знає, як добереться із пункту А в пункт Б. А Оля була знайомою Алана, він займався підбором акторів і взагалі на ньому була відповідальність за всі творчі моменти. На знімальному майданчику Бадоєв був одним із найвпевненіших... Стосовно акторського складу, то, між іншим, майже в останній момент раптово захворів американський актор, і попри те, що він готувався до зйомок, два місяці вчив українську мову, ми замінили його російським — Олексієм Чадовим, який знімався в «9 роті», «Іграх метеликів» та обох «Вартах», частково переписавши сценарій (тобто тепер не американець приїздить в Україну, а російський фотограф). Щоправда, Олексій розмовлятиме російською, а Ольга — українською, так, зрештою, як воно відбувається насправді.

      — Де відбувалися зйомки? І чи використовували ви автентичний реквізит, подібно до того, як у зйомках ще одного «революційного» фільму «Помаранчеве небо» були задіяні справжні «майданівці»?

      — Частково задіяні вуличні зйомки, але ми також збудували дві квартири всередині знімального павільйону... Методи зйомок бувають різні, ми працювали за голлівудською схемою, яка залишає в результаті найправдоподібніші кадри. Давній закон Голлівуду такий: якщо ти хочеш, щоб воно виглядало правдиво, його треба збудувати, відтворити. Бо коли ти просто береш предмет із життя, він ніколи не виглядатиме по-справжньому. А чому саме Голлівуд? Тому що я прихильник впровадження останніх ноу-хау в життя. Якщо ви хочете гарний автомобіль, то, вочевидь, не будете його купувати у китайців, а підете до німців. Так і в кіно: якщо хочеш зробити найкращий продукт, треба користуватися методами, внаслідок яких виходить найкраще кіно, себто методами Голлівуду.

      І між іншим, на кіностудії Довженка часів Льоні Бикова чи Сергія Параджанова так і робили. Єдине, що було непрофесійним — розподіл часу, організація праці. А в нас от зараз було: два з половиною місяці на зйомки — препродакшн, мiсяць на продакшн, три на постпродакшн, все повинно бути виконано вчасно і грамотно. Цьому можна навчитися або у вузі (бажано американському), або на власній шкірі. Я пройшов і те, й інше: відвідував курс лекцій в Каліфорнійському університеті, і працював у Голлівуді композитором (близько 40 фільмів) і потім уже заглибився у процес зйомок.

      — Як, на вашу думку, треба змінювати українське кіновиробництво?

      — Говорячи про Голлівуд, я не маю на увазі сюжети фільмів, акторів чи мову. Чому таким популярним останнім часом стає азійське кіно? Його ж не знімають англійською чи іншими «популярними» мовами. Просто корейці чи японці мають школу виробництва, навіть без додатку кіно. По-друге, це не повинна бути простягнута рука, не йти до Мінкульту, а залучати приватні інвестиції, що ми, наприклад, і зробили, заручившись підтримкою концерну «Київ-Донбас». Тобто кіновиробництво — це перш за все бізнес, і капіталовкладення повинні не тільки використовуватися на зйомках, а й повертатися до інвесторів внаслідок прокату. І важливо тут те, що ці зміни ми бачимо вже зараз, хоча б на нашому фільмі: 460 молодих людей, середній вік 26 років, українські інвестиції...

      — Ще до початку зйомок ви говорили про презентацію «Оранжлав» у Каннi. Чи відома вже програма, у рамках якої вона відбуватиметься?

      — Ні, тому що фільм тільки монтується, нам залишилося ще три тижні до фінальної версії. На розгляд журі, яке займається селекцією для Каннського фестивалю, ми відішлемо його в березні. Це може бути як конкурсна програма, так і комерційне представлення. Тобто фільм обов'язково матиме звук у форматі «Долбі діджітал» і англійські субтитри.

      — Чи правда, що в сюжетній лінії згадується також тема СНІДу?

      — Так. Але ми не розголошуємо деталі до травня.

      — Хто автор музики до фільму?

      — Рiч у тім, що не вся музика остаточно затверджена. Точно буде саунд-трек від «Естетік Ед'юкейшн», можливо, дівчата з гурту «Фльор»...