«Лижний потяг» з Шевченко на чолі

      Лише півмісяця залишилося до того часу, коли в Турині запалає вогонь ХХ зимових Олімпійських ігор. Українська делегація в Італії включатиме 53 спортсменів, з яких найбільше представництво мають лижники — 12 олімпійців. Що нам очікувати від українських майстрів лижні на Білій Олімпіаді, кореспондент «УМ» з'ясовував у державного тренера з лижних гонок Володимира Нечаєва.

      — За традицією, підготовку ми почали ще в травні минулого року, — розповідає Нечаєв. — Основний склад команди виїздив на збори в білоруські Раубичі. Індивідуально декілька зборів провела лідер нашої команди — Валентина Шевченко разом зі своїм особистим тренером Валерієм Лесніковим. Вона тренувалася на снігу в Фінляндії у так званій трубі, а більшу ж частину літа готувалася в естонському містечку Отепя.

      Головна надія українських лиж на Олімпіаді-2006 — саме на Шевченко, тому в неї були особливі умови підготовки. У вересні—жовтні Валентина готувалася на гірському льодовику в австрійському Рамзау, певний час там провели також Роман Лейбюк і Вікторія Якимчук. Метою тренувань у горах було підняти природний рівень гемоглобіну в крові за рахунок висоти, «нагадати» м'язам навички роботи на лижах, а також призвичаїти організм до навантажень у гірських умовах. Адже олімпійська траса в Італії пролягає приблизно на такій самій висоті.

      Якби в Україні природні умови дозволяли більше часу проводити на лижах, можна було б зменшити імітаційні вправи. А так — закладали функціональний фундамент і в тренажерному залі, і на висотній ролерній трасі.

      — Наскільки спортсменові необхідна так звана силова робота?

      — Насамперед це пов'язано з появою в змаганнях спринтерських гонок, коли треба за короткий проміжок часу викластися на повну потужність. Водночас швидкісно-силова підготовка потім допомагає у гонках на витривалість, тобто на довгих дистанціях. Наприклад, минулого року Шевченко бігла 80 км переважно рівниною, тобто основне навантаження лягло на плечовий пояс. Без сильних рук — нікуди.

      — Але спринт в Україні окремо не розвивають...

      — Насправді чимало країн вже відокремлюють спринтерські дисципліни в лижах, створюючи спеціалізовані групи саме цього напряму. Ідеться, зокрема, про Росію й Білорусь. Хоча, наприклад, двожильні норвежці змагаються в усіх видах гонок. Але для цього треба мати неабиякі здібності. Україна ж через не надто сприятливу фінансову ситуацію не може собі дозволити готувати окремо спортсменів на спринт і довгі дистанції, тому ми намагаємося «створювати» універсальних гонщиків. Але якщо у спортсмена виявляється схильність до конкретних дисциплін, то робимо акцент на них. Наприклад, Віталій Марців біжить усі дистанції, а Іван Білосюк — спринтер, котрий уже на першій сотні випереджає партнерів по команді на десять метрів.

      — Напередодні й після нового року в Тисовці відбулися змагання чемпіонату й Кубка України. Чимось особливим вони запам'яталися?

      — Система відбору на Олімпійські ігри в нас базується на результатах міжнародних стартів, тому змагання на Львівщині хіба що трохи внесли корективи у склад збірної. Приємною несподіванкою стала перемога в гонці на 30 км із масовим стартом Олександра Батюка. Син єдиного українського лижника–призера Олімпіади не тільки власноруч здобув право виступати на етапах Кубка світу, вдало виступивши на нижчому за рангом Кубку Європи, а й виборов олімпійську ліцензію.

      У Тисовці стартували всі наші найкращі спортсмени, за винятком Валентини Шевченко. Торік вона десь на Батьківщині підхопила вірусне захворювання, яке надовго вибило її з колії й не дало змоги повністю проявити себе на чемпіонаті світу. Тому нині ми дуже обережно ставимося до нашої лідерки.

      — Скільки всього спортсменів Україна мала право заявити в Турині?

      — Наші гонщики здобули 17 іменних ліцензій. Проте ми не маємо наміру везти до Італії «туристів», тож відібрали дюжину кращих.

      — Отже, хто представлятиме нашу державу на Олімпійських іграх?

      — У чоловіків — Роман Лейбюк (Івано-Франківська обл./Київ), Олександр Батюк (Київ/Чернігівська), Олександр Пуцко (Суми), Володимир Ольшанський (Суми), Віталій Марців (Київська), Михайло Гуменяк (Івано-Франківська/Київ), Іван Білосюк (Закарпатська/Київська). У жінок — Валентина Шевченко (Київська), Вікторія Якимчук (Харківська), Тетяна Завалій (Суми), Катерина Григоренко (Біла Церква), Марина Лісогор (Чернігів).

      — Уже вирішили, хто зі спортсменів яку дистанцію бігтиме?

      — Поки що тренери склали лише попередній план, остаточно визначимося вже на місці. Попередньо передбачаємо, що кожен спортсмен стартуватиме в чотирьох гонках. Хіба що Шевченко бігтиме п'ять, а ще візьме участь в естафеті. Більшість наших збірників ще молоді за мірками лижного спорту, тому саме на таких змаганнях, як Олімпіада, вони й мають набиратися досвіду для майбутніх стартів.

      — На цій Олімпіаді важливу роль відіграватиме фактор перепаду висот. Змагання відбуватимуться на висоті 1535 метрів над рівнем моря, а де мешкатимуть наші лижники?

      — Більша частина делегації розташується в Олімпійському селищі на висоті 2035 метрів, і це створює певні проблеми для відновлення після гонок, адже на більшій висоті організм потребує для цього більше часу. Тому за допомогою НОК (а це серйозні фінансові витрати) нам вдалося отримати чотири місця для проживання лідерів команди на тій самій висоті, де проводитимуться старти. На мою думку, умови стартів для спортсменів у Турині будуть чи не найважчими за всю історію проведення Олімпійських ігор.

      — А якщо зазирнути в постолімпійський період. Досі великі міжнародні старти до нас не приходили. Чи не планується їхнє проведення в Україні?

      — Можна сказати, що ми дозріли прийняти у себе етап Кубка Європи зі спринту, старти якого відбудуться 11—14 березня в Харкові. Після Олімпійських ігор на початку березня ми проведемо на Слобожанщині змагання другого туру чемпіонату України, а потім більша частина нашої збірної, хіба що за винятком Шевченко, візьме участь у Кубку Європи. А незабаром українські збірники відправляться в японське місто Саппоро для обкатки трас чемпіонату світу 2007 року і участі в етапі Кубка світу. Склад делегації визначатимемо за результатами виступів на Олімпіаді.

РЕЗУЛЬТАТИ

      Напередодні Олімпіади Валентина Шевченко продовжує нарощувати оберти. На черговому етапі Кубка світу в німецькому Оберстдорфі 30-річна броварчанка посіла четверте місце у гонці переслідування, де 7,5 км спортсмени біжать класичним стилем і стільки ж — вільним. Результат Шевченко (40 хв. 9,9 сек.) не набагато гірший від часу призерок — канадки Бекі Скотт (39.44,3), німкені Клаудії Кюнцель (39.51,0) та чешки Катерини Нойманової (39.59,8). Лідери йшли по дистанції квартетом, але падіння Нойманової викликало також падіння нашої лижниці, через що Валентина трохи відстала від суперниць. А інакше — цілком могла претендувати на місце на п'єдесталі.

      У нинішньому розіграші Кубка світу це вже третє потрапляння Валентини до чільної п'ятірки. Харків'янка Вікторія Якимчук показала на цьому старті 24-й час (42.42,0).

      У чоловічій гонці 2х15 км Віталій Марців із Київщини фінішу не дістався. У спринті на 1,2 км результат Марціва виявився 34-м, а Романа Лейбюка — 50-м, через що обидва наші лижники до чвертьфіналів не пробилися.