Кадр з клiпу Антона Гоменюка.
Нарешті наші зірки, пошук спонсорів для яких є нормальним станом душі, можуть зітхнути з полегшенням: з'явився альтернативний варіант поповнення власної кліпографії. Якщо раніше зйомки ледь не кожного нового відео всі вони починали з вирішення питання «хто ж за це заплатить?», то тепер... достатньо мати щирих та не позбавлених фантазії i смаку прихильників. Нещодавно Кузьма, лідер гурту «Скрябін», одержав просто царський дарунок — аж три нових відеокліпи. Про це він дізнався з електронного листа від батька 12-річного хлопчика: татусь сповістив Кузьму, що син на комп'ютері намалював флеш-мультики до пісень «Модна Країна», «Годинник» і «Бультер'єр» з попередніх альбомів.
Молодого митця звати Антон Гоменюк, навчається він у фізико-математичному ліцеї Києва. Створювати кліпчики хлопчина почав просто сам для себе, а нові кліпи «Скрябіна» довгий час пролежали в одній з робочих шухляд комп'ютера.
На перший погляд анімації дитини можуть здатися примітивними і безпосередніми, але з кожним наступним переглядом починають проявлятися все нові і нові подробиці, підкреслені почуттям гумору і неабияким інтелектом юного мультиплікатора. «Тому варто говорити радше не про примітивізм, а про витончений мінімалізм, — упевнений Кузьма. — Коли я переглянув ті мультики, я був абсолютно повалений на коліна, бо гадаю, що то не просто три флешики, зроблені геніальним хлопцем, а то є фактично блискавка в українському кліпотворенні».
Кузьмі також дуже імпонує той факт, що відео робилося не на замовлення за чиїмось сценарієм, а винятково під враженням музики: такий собі чистий, неупереджений погляд на речі і на музикантів. Саме тому музичні мультики свіжо виглядають не лише на тлі вітчизняного відео, але й на фоні західного кліпобудування.
«Маю підозру, що подібних умільців в Україні — тисячі, але вони собі сидять десь по сховках і ніхто про їхні витвори нічого не знає, — міркує Кузьма. — Я вважаю, що такі юні обдарування треба популяризувати, ними треба пишатися. Я разом з колегами докладу щонайбільше зусиль, щоб ті речі, які зробив Антон Гоменюк, були висвітлені максимально. Треба, щоб ці вундеркінди та й узагалі обдаровані люди асоціювалися саме з Україною, а не так, як нині відбувається, коли наша держава у світі асоціюється швидше з якимись негативними формами життя».
Наразі мальовані «Бультер'єр», «Модна Країна» та «Годинник» можна переглянути на офіційному сайті «Скрябіна» www.skryabin.ru
Водночас не дрімає і сам Кузьма — нове відео «Скрябіна» «Останній танець» сьогодні крутять усі музичні канали. Це своєрідний життєпис команди, над яким працював режисер Володимир Зайковський, що відзняв понад 100 годин відео- і кіноматеріалів у період 1989—1995 років, частину з яких ми і бачимо в «Останньому танці». Хронологія знову нагадує нам про екс-«скрябінців» Ростика та Шуру, а ми вкотре переконуємося, що саме той склад і був найкращим за всю історію існування гурту...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
