Кількість смертельних жертв самогубчого бомбового замаху на італійську військову базу в іракському місті Ен-Насирія зросла до 28, повідомило вчора італійське громадське телебачення RAI з посиланням на військові джерела. Вчора в шпиталі від отриманих під час замаху поранень померли ще один італієць і один іракець. Таким чином, баланс убитих становить 19 італійців та 9 іракців. Щонайменше 20 італійців та 59 іракців отримали поранення — повідомив під час виступу в парламенті міністр оборони Італії Антоніо Мартіно. Вибух стався у середу о 10.50 за місцевим часом. За словами свідків, двоє терористів-самогубців детонували начинену вибухівкою автоцистерну перед в'їздом до штаб-квартири італійських карабінерів. Будинок частково зруйнований.
Італія шокована замахом, оскільки італійські карабінери мали, на відміну від американців, приязні відносини з місцевим населенням. Ен-Насирія вважалася одним із найбільш спокійних та безпечних міст країни. Терористи дали зрозуміти, що в цій країні ніхто не може почуватися спокійно. В Італії замах охрестили «новим 11 вересня». На знак національного трауру за вбитими на всіх урядових будинках приспущено прапори, звичайні італійці вивісили національні прапори з вікон своїх помешкань. Президент Італії Карло Азельйо К'ямпі назвав замах «підлим терористичним актом», а прем'єр-міністр Сильвіо Берлусконі заявив, що Італія не залишить Ірак і надалі з усією рішучістю буде підтримувати цю країну на її дорозі до демократії. Частина лівої опозиції Італії все ж вимагає негайного виведення з Іраку італійського військового контингенту, який нараховує 2300 осіб.
У день замаху американський цивільний адміністратор Іраку Пол Бремер перебував у Вашингтоні, де мав зустріч із президентом США Джорджем Бушем. Темою розмови були постійні напади іракської опозиції на війська коаліції, безвихідна ситуація, яка склалася в цій країні, та шляхи можливого її вирішення. Під час наради було вирішено прискорити процес передачі влади в руки самих іракців і таким чином перекласти на їхнi плечі вирішення проблем, які виникли після військової інтервенції США. Американські ЗМІ пишуть, що вашингтонська адміністрація розглядає та зважує всі можливості для якомога швидшого повернення американських військ на батьківщину. Газета «Нью-Йорк Таймс» учора повідомила, що Буш і Бремер узгодили, що вільні парламентські вибори в Іраку відбудуться вже у першій половині наступного року. Новий парламент призначить тимчасовий уряд та розробить Конституцію. Це радикальна зміна позиції Вашингтона, який до цього часу наполягав: «Спочатку Конституція, а потім вибори».
Американські ЗМІ висловлюють припущення, що несподіваний візит Бремера до Вашингтона був викликаний останнім звітом ЦРУ, в якому змальовано надзвичайно песимістичну картину подальшого розвитку подій в Іраку. У звіті констатується посилення нападів на американські війська останнім часом і прогнозується ескалація насилля у майбутньому. У звіті стверджується, що тимчасова Правляча рада Іраку не контролює ситуацію, не користується підтримкою народу і не здатна самостійно розробити нову Конституцію країни.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані. >>
«У «темниках» було вказано: обов'язково акцентувати на тому, що Янукович сидів поруч iз Путіним, — розповіла мені приятелька з ТБ. — Він що, тримав Путіна за ....., що на цьому так важливо наголошувати?!». Переглянувши російську пресу, стає зрозумілим, що не Янукович Пітуна, а Путін Януковича, а на додачу ще й Кучму тримав. Російський президент, запрошуючи високих київських гостей у підмосковну резиденцію Ново-Огарьово буцімто на святкування дня народження (келейне святкування і запізніле: день народження минув 7 жовтня, а випити на своє 52-річчя Володимир Володимирович більше нікого з високих гостей не запрошував), уже знав: він заявить про підтримку Москвою спадкоємності влади в Україні. Він не вельми симпатизує Януковичу, але за «підписки» Леоніда Даниловича той став єдиною наразі силою в Україні, яка робить Путіну те, що жінки роблять чоловікам, і задоволений Путін, за відсутності альтернативи і наполегливості люблячих киян, згодився. Ось як описує «новоогарьовський процес» російська газета «Коммерсантъ», якій не пощастило отримати «темника» з київської вулиці Банкової: «Спершу з машини вийшов Кучма. Він вийшов і поцілував Путіна кудись у шию. За ним до російського президента підійшов Віктор Янукович... і старанно зробив те ж саме, силкуючись скопіювати всі рухи душі старшого товариша. Це було непросто, позаяк Янукович значно вищий за Кучму. Але йому вдалося». >>
Учений зі світовим ім'ям, засновник і президент Міжрегіональної Академії управління персоналом, голова правління Всеукраїнського благодійного фонду «Милосердя» 50-річний Георгій Щокін потрапив до лікарні внаслідок побиття. Як повідомив «УМ» керівник центру громадських зв'язків столичної міліції Дмитро Андрєєв, напад вчинили четверо невідомих, озброєних дерев'яними палицями-кийками. Сталося це позавчора на початку 12-ї години дня. Від нападу пана Щокіна не змогли захистити навіть двоє охоронців, які разом з президентом МАУП потрапили до лікарні. >>
Маршрутні таксі стають дедалі небезпечнішим видом транспорту, адже рідко який тиждень нині вони не фігурують у зведеннях Державтоінспекції. Минулий тиждень не став винятком, відзначившись аж двома ДТП за участю маршруток — на Рівненщині та в Криму. >>
Банк Швеції вчора оголосив прізвища лауреатів Премії з економічних наук ім. Альфреда Нобеля за цей рік. Вона заснована вже після смерті Нобеля, але за своєю значимістю прирівнюється до Нобелівської премії. >>
У суботу в Афганістані відбулися перші демократичні президентські вибори. Інтерес до них був надзвичайний. З 10,5 мільйона мешканців країни з правом голосу до виборчих дільниць з'явилися більше 10 мільйонів. І не побоялися при цьому погроз талібів влаштувати терористичні замахи, не побоялися вистоювання у довжелезних чергах, в яких вони гаяли час, вигукуючи: «Демокрасі, демокрасі!». >>
