Грошей хочеться

      Реакція на нові «газові» реалії з боку великого бізнесу була очікуваною. Представники важкої індустрії рішуче заявили, що нова ціна на «блакитне паливо» для них є проблематичною. Можливо, їхні голоси було посилено у багато разів не в останню чергу завдяки виборам, що наближаються. Свою позицію висловили Українська асоціація підприємств чорної металургії, Союз хімиків України, об'єднання «Укркольормет». Це нагадало добре організовані листи протесту трудових колективів за радянських часів. Отож промисловики вдарили на сполох і попередили про негативні наслідки підвищення ціни на газ для конкурентоспроможності, експортного потенцiалу та фінансового стану підприємств. Вочевидь, ніхто й не намагався приховати політичне забарвлення цього руху. Скажімо, Асоціація підприємств чорної металургії спільно з Соціалістичною партією України має намір звернутися до уряду з пропозицією створити особливий режим кредитування тих металургійних комбінатів, які впроваджуватимуть у себе енергозберігаючі технології.

      У свою чергу, Мінпромполітики підготувало перший варіант державної програми з енергозбереження, причому в її перший пункт включено підготовку енергетичного балансу галузі. Ситуацію прокоментував на прохання «УМ» заступник міністра промислової політики Віктор БАРАНЧУК.

      — Повiдомлялося, що українська промисловiсть споживає 19.5 мiльярда кубометрiв газу. За словами Володимира Шандри (мiнiстр промполiтики. — Авт.), 13 мiльярдiв кубометрiв можна вивести з цього балансу. Iншими словами, зекономити. Пояснiть, будь ласка, детальнiше, як це робитимуть.

      — Планується, що близько 3 мільярдів кубів газу, які використовують на металургійних підприємствах, замінять коксом. Решта обсягів «блакитного палива» припадає на хімічну галузь. Ми пропонуємо цим компаніям перейти на давальницьку схему постачання газу. У цьому випадку всі проблеми із забезпечення балансу газу для хімкомбінатів ляжуть на плечі фінансово-промислових груп, які володіють ними. Нагадаю, що йдеться про «Черкасиазот», «Рівнеазот», сіверськодонецький «Азот», «Стірол». До цієї категорії підприємств належить й Одеський припортовий завод, хоча, на відміну від вищезгаданих, він перебуває у власності держави. На нашу думку, приватним компаніям, які самі оплачують постачання газу, краще було б працювати в автономному режимі і звертатися за послугами до інших трейдерів, а не тільки до компанії «Нафтогаз України». Така можливість є. Скажімо, «Укрнафта» також має свій газ і торгує ним. Крім того, отримує «блакитне паливо» Сумське науково-промислове об'єднання імені Фрунзе — навзамін за послуги, які надає туркменській стороні, хоча поки що це паливо закуповує «Нафтогаз України». А втім, думаю, з третьої декади січня можна буде реалізувати схему газопостачання, за якої комерційні компанії самі дбатимуть про те, аби забезпечити себе паливом.

      — Як позначилася газова «задишка» на важкій галузі?

      — Металургійні комбінати працюють стабільно, хоча й знизили споживання газу на 12,7 відсотка. На підприємствах у побутових та інших невиробничих приміщеннях замінили газове опалення на електричне — і ось такий результат. Хоча кількома днями раніше на меткомбінатах вдавалося економити до 17 відсотків «блакитного палива». От що значить ціновий чинник (якраз було оголошено, що замість 230 доларів платитимуть 95 за тисячу кубів. — Авт.). Як тільки зрозуміли, що з ціною ще зможуть упоратися, то й розслабилися. Проте цього не варто робити, тому що в металургів попереду велика програма з модернізації та реструктуризації виробництва. І енергозбереження в ній посідатиме чільне місце. Усі це розуміють, але на промислових підприємствах, на жаль, досі немає чітких програм енергозбереження — щодо заміни котлів тощо. Коли нагадуєш про це, то кажуть, що, мовляв, для цього не створено стимулів на законодавчому рівні. Насправді ж річ у тому, що українські виробники досі розкошували дешевим газом і економити на ньому ніхто не вважав за потрібне. У цьому сенсі порівняння з російськими підприємствами не на нашу користь. Скажімо, Магнітогорський металургійний комбінат тільки у 2004 році вклав у реконструкцію виробництва в 12, 8 раза більше коштів, ніж «Криворіжсталь», якою донедавна володіла корпорація «Індустріальний металургійний союз» (цю структуру контролював «директор Донбасу» Рінат Ахметов. — Авт.).

      — Як ви прокоментуєте відкритий лист керівників металургійних підприємств, оприлюднений у ЗМІ в зв'язку з газовою проблемою? У ньому міститься низка пропозицій...

      — Я не раз звертався до цих керівників: «Скажіть, що вам заважає самостійно добиватися мети? Де ваші пропозиції до законодавства?» Я постійно бачу цих людей на нарадах у нашому міністерстві. Але директори меткомбінатів (майже всі згадані об'єкти вже не належать до державної власністі. — Авт.) покладають цю роботу на наші плечі. Але ж, якщо вже йдеться про мене, я не є менеджером приватизованих металургійних підприємств, проте, нагадаю, на них працюють сотні юристів. Ці фахівці, обізнані з проблемами галузі, цілком спроможні розробити потрібні зміни до законодавства. І ми готові беззаперечно підтримати такі зміни. Натомість керівники меткомбінатів просто накручують політичну ситуацію, коли скаржаться, що їм працюється погано. А де ж модернізація підприємств, запитую я. Відомий лише один позитивний приклад того, як із застарілого комбінату зробили цілком сучасне підприємство. Це Алчевський металургійний комбінат, де в минулому році запровадили безперервний цикл лиття, — до речі, на його презентації особисто був присутній Президент Віктор Ющенко. Корпорація «Індустріальний Союз Донбасу» витратила на модернізацію комбінату 2 мільярди 700 мільйонів гривень. Інші ж власники металургійних підприємств і вухом не ведуть, коли їм нагадують, що й вони повинні зробити в себе щось подібне.

      — А як ви ставитеся до пропозиції, яку викладено у згадуваному листі, — ввести особливий режим кредитування «за ціною газу-2005» для господарювання суб'єктів, які зобов'язуються знизити енергоємність своїх кінцевих виробів на 30—35 відсотків упродовж трьох років?

      — Я категоричний противник такого кредитування. Ми згодні забезпечити кредитування винятково державних підприємств машинобудування, які виготовлятимуть конкурентоспроможну продукцію. Що ж до приватних компаній, то про відкриття для них кредитних ліній можна говорити хіба що за умови, коли б вони налагодили виробництво на інноваційній основі, з дотриманням усіх вимог енергозбереження.