Зірки і родина — поняття, що апріорі балансують на межі фолу. Регулярні від’їзди, приводи для ревнощів... На дефіцит палиць у колесах свого сімейного авто зірки, як правило, не скаржаться. Але все одно, коли чуєш про черговий союз відомих і знаменитих, мимоволі думаєш: а раптом у них вийде і ці двоє проживуть у мирі і злагоді до золотого весілля... Тим, хто сподівався на щось таке відносно Ірини Білик і Дмитра Коляденка, мусимо повідомити прикру новину: пара оголосила про своє розлучення.
Хоча ще зовсім недавно вони виглядали щасливим і закоханими. Разом посміхалися у телекамери і розповідали про свої спільні плани. До того ж не лише творчі: Ірина зізнавалася, що мріє про другу дитину... І, здавалося, до формального кроку — весільний рушник, обручки, «Гірко!» — у Білик та Коляденко залишилась якась мить. Але громадянський шлюб не лише не трансформувався в офіційний, а й взагалі розпався. Хоча обручка з діамантом таки була: кажуть, Коляденко доповнив нею свою пропозицію руки і серця. На жаль, протягнутої руки у відповідь він так і не дочекався. Напевне, Білик дістали ревнощі Дмитра настільки, що вона вирішила зупинитися. «Мне не жаль...» — останню пісню співачки можна сміливо вважати коментарем цього розлучення.
Але на творчості ця подія, з усього, не позначиться. Ірина так само активно працює над альбомом «Навсегда», який має вийти на початку весни. А Дмитро готує сольну програму свого балету «Арт-класік». Життя триває...
Усе життя я соромилась співати. І на те були всі підстави: відчувала, що неправильно відтворюю мелодію, голос здавався якимсь «глухим», нецікавим. Але парадокс у тому, що з дитинства саме спів надзвичайно вабив мене: весь вільний час я слухала музику. Можливо, та любов передалася від тата. Він самостійно вивчився грі на декількох народних інструментах, завжди натхненно співав у колі друзів. >>
Ось уже півтора місяця найпопулярнішим музичним хітом в Україні є Державний Гімн. Ще ніколи не звучав він так часто і так масово. Його виконанням були позначені трагічні передранкові години 30 листопада та драматична ніч 11 грудня. Він палко лунав із вуст кожного, хто приходив на Майдан. З ним зустрічали Новий рік півмільйона українців. >>
Раніше, ще до середини грудня, на Майдані раніше суворо дотримувалися традиції щогодини співати «Ще не вмерла». Чоловіки знімали шапки і разом із жінками прикладали руки до серця, виконуючи Гімн України. Новий закон Майдану всім настільки сподобався, що заради виконання Гімну переривалася будь–яка робота, розмова, дискусія. >>
У Японії, коли дитина йде до школи, вона знає 300 народних пісень. В Україні навіть не кожен студент може підтримати своїм голосом співочу компанію. У школах на «народознавство», де б мали вчити звичаї та обрядові пісні, виділяється одна година на тиждень, і то не всі вчителі ставлять перед собою мету розспівати молоде покоління. >>
Для тих, хто не сприймає фольклор у чистому вигляді, музиканти подають етномузику у сучасних обробках. Буває, слухаєш якусь рок–ватагу з роззявленим ротом від захоплення, і навіть не підозрюєш, що цю пісню музиканти привезли з експедиції з Полтавщини чи Карпат. >>
Здається, лише ці корифеї українського рок–панку знають, що таке справжні «танці». У далекому 1987 році квартет молодих зухвалих хлопців уперше вийшов на фестивальну сцену Київського року–клубу і зіграв так, неначе знав, що на наступну чверть століття місце легенд українського року вже їм забезпечено. >>
