Лялечка Доллі: розумна блондинка

      Ця жінка немов зійшла зі сторінок якогось американського коміксу. Філігранна білявка з кругленьким личком, точеними ніжками, осиною талією та велетенським бюстом. Здавалося б, у реальному житті таких жінок не існує. Та ні, таки є. Принаймні одна. І звати її Доллі Ребекка Партон. Творець недарма обдарував її таким феноменом, вірніше — двома, бо з її грудей (застраховані на 600 тис. доларів!) лине один із кращих голосів Америки.

      В обновлюваному щороку телеканалом «Кантрі мюзік телевіжн» (це своєрідне MTV музики стилю кантрі) загальноамериканському рейтингу кращих співачок за всі часи Доллі незмінно посідає четверту сходинку після Петсі Клайн, Таммі Вайнет та Лоретти Лінн. Але якщо врахувати, що цих трьох легенд американської музики вже немає на цьому світі, то четверте місце Партон обертається першим. Пісня I'll Always Love You («Я завжди кохатиму тебе»), яку Доллі написала та вперше виконала ще 1974 року, тепер очолює список «100 кращих любовних пісень музики кантрі за всі часи». Ідеться про ту саму пісню, яка добре відома нам у виконанні Уїтні Х'юстон (з фільму «Особистий охоронець»).

      Так само четверта ця зірка в рейтингу «20 найсексуальніших співачок музики кантрі». Можливо, трохи недотягнула до перемоги через мініатюрний зріст — 152 сантиметри. Зате першу в світі клоновану тварину — овечку Доллі назвали на честь Доллі Партон!

      Талант артистки різнобічний. Вона знялася в кількох чудових комедійних стрічках, які неодноразово демонструвалися українськими телеканалами: наприклад, «Від дев'яти до п'яти» (1980; а пісня Доллі до цієї картини навіть була номінована на «Оскара»), «Найкращий маленький бордель у Техасі» (1982), «Гірський кришталь» (1984), «Стальні магнолії» (1989) тощо.

      Доллі Партон народилася 19 січня 1946 року в містечку Локуст Рідж, штат Теннессі. Була четвертою з 12 дітей місцевого фермера. Родина бідувала, і всі 12 малих спали в одній кімнаті. З дитячих років крихітка Доллі співала у церковному хорі та грала на кількох музичних інструментах. На гітарі, яку подарував їй дядечко, вона навчилася грати у віці семи років. В 11 уже виступала на радіостанції містечка Ноксвіль, в 13 років підписала перший контракт на випуск платівок зі своїми піснями, а наступного року випустила першу платівку з піснею Puppy Love («Цуценяче кохання»). Після закінчення школи Доллі переїхала до столиці музики кантрі, Нешвілла, де впродовж семи років виступала у «храмі музики кантрі» — концертній залі «Гранд Ол Опрі». Її твори виконували десятки інших співаків, а сама Доллі невдовзі розширила жанрові рамки і стала виконувати також поп-музику. Вона — володарка п'яти нагород «Греммі». У США не існує понять на кшталт «заслужений» чи «народний» артист, але якби існували, то такі титули неодмінно отримала б Доллі Партон.

      Серед різнобічних обдарувань Доллі не можна не згадати також про те, що вона є дуже вдалою бізнес-леді, володіє імперією розваг, вартість якої оцінюють у кілька сотень мільйонів доларів. Стовпом цієї імперії є містечко розваг під назвою «Доллівуд», розташоване на території національного парку в Теннессі, неподалік від ферми, де народилася Доллі. Тепер тут відбуваються концерти та щорічні фестивалі музики кантрі. Очевидно, гулятимуть і сьогодні — з нагоди 60-річного ювілею Доллі.

      Першим загальнонаціональним хітом Доллі Партон стала її пісня 1967 року Dumb Blonde («Дурна блондинка»). Тепер можна з упевненістю сказати, що Доллі співала явно не про себе. Хоча, приміром, ось це її зізнання в одному з інтерв'ю так і проситься в анекдот про білявок: «Мене не ображають жарти про дурних блондинок, оскільки я знаю, що не дурна. Я також знаю, що я не блондинка».

      Усю правду про себе Доллі розповіла в автобіографічній книзі «Моє життя та інші незакінчені справи». Зокрема про те, що вона зустріла своє перше кохання у 18 років в особі власника невеличкої фірми з укладання асфальту Карла Діна. Пара побралася 30 травня 1966 року і перебуває у шлюбі до цього часу. Родинне щастя затьмарене хіба що тим, що пара не має дітей. Доллі зізнається, що мріяла продовжити традиції дідів та батьків і народити «надцятеро» діточок, але в результаті трагічної помилки лікарів (вони порекомендували неприпустиме поєднання протизаплідних пігулок з сильними антиалергічними препаратами) стала безплідною ще в молоді роки. Зате після смерті батька Доллі з чоловіком виростила як власних дітей п'ятьох молодших братів та сестричок.

      «Фірмовим знаком» Доллі є метелики. Їхні зображення містяться на обкладинках всіх альбомів співачки, вона носить прикраси у формі метеликів, оскільки вважає їх символом краси та свободи.

      «Якщо вам не подобається дорога, якою ви йдете, — почніть прокладати іншу». «Якщо хочеш побачити веселку, то перетерпи дощ». «Я вже стала такою багатою, що можу дозволити собі знову співати, як бідна». Це — фірмові фрази від Доллі Партон. Як іще одна — про її гігантські груди: «Я не знаю, чи я їх підтримую, чи вони — мене».