Повчимося?

      Діти — згадуючи фразу, що стала вже банальною — це наше майбутнє. І формують майбутнє нашої країни та нації загалом не лише у школах, дитячих садочках, вищих навчальних закадах, а передусім удома, у сім'ях хлопчиків та дівчаток. Професія вчителя і вихователя зараз є непрестижною, тому людям, які здійснюють цю важку і почесну місію, все важче переконувати своїх вихованців брати з них приклад. Батьки у сьогоднішній непростий час переходу від планової економіки до ринкової більшість часу проводять на роботі, заробляючи на проживання, «вибиваючи» якісь перспективи для своїх же дітей. Залишаються телевізор, вулиця, комп'ютер, друзі... Це так небезпечно — віддавати свою дитину в руки таким непевним вихователям! Натомість для того, щоб дитина виросла доброю, чесною, працьовитою, веселою, впевненою у собі, зовсім не обов'язково весь час бути поруч (швидше, так можна втомитися один від одного). Достатньо того, що, коли батьки і діти збируться разом, батьки не робитимуть грубих помилок. То які ці помилки, що можна дозволяти дитині, а що ні? Як підтримати її впевненість у собі та водночас не розбестити? Як привчити її до ощадливості й відповідальності, але не зламати характер? Що відповідати на непрості запитання, пов'язані з проблемами статі? Як зрозуміти підлітка в «перехідний період»? Ви зацікавилися? Тоді стежте за нашою рубрикою «Школа для батьків».

Методи впливу батьків

      Моделі поведінки майбутніх дорослих чоловіків та жінок закладаються в дитинстві. Найчастіше за приклад дитина бере родину, в якій виростає. Дуже часто саме ті жінки, які бачили, що їхній батько ображає матір, терплять домашнє насильство від своїх чоловіків. Так само хлопці, навіть пройшовши стадію заперечення батькового авторитету (не хочу так робити, як він каже, не зобов'язаний бути таким же, яким був він!), починають iз віком копіювати поведінку свого батька. Тобто приклад є настільки сильним впливом, що, навіть усвідомлюючи, що тут щось «не так», людина однаково продовжує діяти так, як, на її думку, прийнято. Тому сім'ї, в яких батьки терплять одне одного «заради дитини», можливо, і не варто «зліплювати докупи», продовжуючи домашнє пекло.

      Батьки впливають на дітей не лише своїм безпосереднім прикладом, а й способом спілкування, ставленням до дитини. Психологи попереджають про те, що не можна казати про сина чи дочку «ти зовсім тупий», «вона геть лінива», «нездара», «брехун» тощо. Дитина намагається зрозуміти, хто вона в цьому світі, яка вона, який щабель на суспільній драбині займає (досить знайомі переживання і для дорослих, чи не так?). Подібні «ярлики»-звинувачення, приліплені до людини, яка ще шукає себе, переконують її в тому, що саме таким він/вона і є. Дитина вірить своїм батькам, їхній авторитет для неї є незаперечним, принаймні до перехідного віку, і часто батьки цього і прагнуть. Ну і навіщо тоді використовувати свій авторитет на шкоду і дитині, й собі? Як каже народне прислів'я, якщо назвати людину сто разів свинею, на сто перший вона почне рохкати.

      Більше того, батьки, крім прикладу і слів, мають дивний вплив на дитину з допомогою... думки. Так, те, що ви думаєте про дитину, навіть якщо не кажете їй про свої сподівання чи страхи, формує її як індивідуальність. Очевидно, причина в тому, що батьківське ставлення все ж проявляється у жестах, міміці, інтонаціях. Тобто якщо батьки вірять, що їхня дитина найкраща, найрозумніша, найсимпатичніша, то і дитина відчуватиме себе такою. А віра в себе є однією з найважливіших передумов перемоги. Проте існує і так звана негативна фіксація. Якщо батьки очікують, що станеться щось погане (ну так я і думала, знову в тебе відібрали іграшки, побив сусідський хлопець, отримав двійку), чи, ще гірше, починають змалечку турбуватися, щоб дитина не стала крадієм, повією, не зневажала в майбутньому своїх батьків... Не важко здогадатися, що такі негативні переживання налаштовують дитину на те, що так і станеться. І, за майже магічними законами (у що віриш, те і станеться, чого боїшся, того не минути), пророкування батьків — як позитивні, так і негативні — дуже часто збуваються.

Дівчинка

      Скажіть спершу, якою ви б хотіли бачити свою донечку в майбутньому? Гарною господинею, милою, всепрощаючою душею дому? Чи, може, жінкою, яка зробить гарну кар'єру, керуватиме людьми, втілюватиме в життя сміливі проекти? Треба запитати саму дитину, чого б хотіла вона. Також батьківський авторитет не буде підірвано, якщо ви будете радитися, що приготувати на обід, куди поїхати відпочити, яке платтячко купити. Бо це також і її життя, чи не так? Психолог Володимир Леві тим батькам, які примушують дитину щось робити проти її волі пропонував ставити себе на місце дитини. Наприклад, уявити, що якийсь велетень запихає вам у рот ложку з кашею, яку ви їсти не бажаєте. Очевидно, що ви б кашу виплюнули, від велетня відбивалися. Ото ж бо.

      Говоримо про примус у контексті виховання дівчат, бо найчастіше саме їх «ламають» ще з дитинства. За уявленнями багатьох, дівчатка мають бути слухняними, ніжними, вразливими, скромними. Проте, сковуючи волю дитини, позбавляючи її можливості провадити експерименти (ламати іграшки, лазити по деревах, гратися не лише ляльками, а й якимись паличками, що є «хлоп'ячим привілеєм»), батьки обмежують творчий потенціал дитини, не дають достатньо вивчити оточуючий світ і свої можливості. Найбільше обурення у мене в дитинстві викликала репліка вожатого, коли я хвацько «затушувала» м'ячем під час гри у волейбол. Хлопця він би похвалив, а мені сказав, що так не можна, бо я, бачте, дівчинка. Не варто налаштовувати майбутніх жінок на слабку позицію, на підігравання чоловікам, бо сучасний світ прямує до рівноправності обох статей.

      Мати в житті дитини є спочатку божеством, яке може бути теплим і ніжним, яке заспокоює і годує, а може бути неуважним, дратівливим. Так відбувається, якщо жінка почуває себе непевно, якщо втомлюється. Таке трапляється досить часто, бо молодій матері буває важко відразу переключитися на нову роль, особливо якщо вона до того вела активний спосіб життя, займаючись кар'єрою, спілкуючись із друзями, відвідуючи виставки, театри. Тут молодій жінці повинен допомогти чоловік — і морально, і фізично. Пізніше, коли дівчинка підростає, матір стає, швидше, старшою подругою, саме тiєю людиною, яка може підказати, поділитися досвідом. І саме такі стосунки стануть передумовою того, що дочка не віддалиться від своєї матері, коли стане дорослою і самостійною.

      Дуже важливо, щоб у вихованні дочки брав активну участь батько. Дівчинка — це майбутня жінка, і її модель стосунків із чоловіками закладається під час спілкування з батьком. Якщо ви не хочете, щоб ваша маленька донечка в майбутньому виконувала бажання чоловіків, не примушуйте її виконувати всі ваші вимоги. Краще виробити чіткі правила (і тоді батько вимагатиме дотримуватися правил, а не казати «так має бути, бо я так сказав»). А правила варто обговорювати. Мені можуть зауважити, що інколи буває важко вибудувати рівноправні стосунки з дружиною, а тут хочуть, щоб глава сім'ї поважав якусь малявку. І все ж комусь треба подавати приклад. Хочете, щоб дитина радилася з вами, радьтеся з нею, хочете, щоб поважала, поважайте її, щоб допомагала... так, допоможіть їй, і це стосується не лише прибирання, уроків, а й ігор. Увійдіть у світ дитини, і ви відчуєте, що вас це дивним чином збагачує, дає можливість догратися в те, у що не погралися, коли були маленьким.

Хлопчик

      Яким має бути справжній чоловік? Телефільми нас переконують у тому, що це той, хто може «надавати по фейсу» всім «поганим». Позитивні ж моменти зводяться до того, що у «крутого хлопця» є кохана, і з нею він може бути принаймні уважним. Матері хочуть, щоб їхній син був добрим хлопчиком, батьки — щоб сильним, сміливим, умів себе захистити. Більшість сімейних пар так і не доходять згоди, як виховувати хлопця, тому пускають цю справу на самоплин. Натомість важливо просто поважати свою дитину і сприймати її такою, якою вона є. Батькові не варто кпинити зі слабкого хлопця, якого ображають у школі чи дитсадочку; якщо дитина мрійлива, вразлива від народження, то «перетискуванням» можна досягти протилежного ефекту. Чоловіки соромляться проявляти свої почуття. Хлопці також вчаться цьому, часто перетворюючись на замкнених, потайних, або страждаючи від того, що їх не розуміють. Тому батькам варто навчити дитину проявляти свої емоції, розпитувати і побільше хвалити. Але це має бути не солодке «усі-пусі, малесенький», а ставлення, що копіює поведінку дорослих: повага, постановка спільних завдань, віра в сили свого сина. Для хлопчикiв важливо мати можливість випробовувати власнi сили, тому їх так цікавлять спортивні гуртки. Не варто забувати, що майбутніх чоловіків дратує слабкість, у тому числі проявлена батьками. Це не значить, що хлопців треба бити (найчастіше покарання такого роду — це прояв слабкості батьків), але сувора доброта є найкращим стилем виховання для батька. Мати ж не повинна соромитися нагадувати, що є жінкою. Її прохання хлопець має виконувати (хоча б для того, щоб його майбутня дружина була з ним щаслива), і слідкувати за цим бажано батьку. Хлопці, яких виховують самі жінки, потребують чоловічого прикладу, ким би цей чоловік не був — дідусем, сусідом, тренером чи старшим товаришем.

      При написанні статті використані книжки психологів Міжнародного гуманітарного центру «Розрада» Н. Шишлової «Як виховувати хлопчика» та В. Бондаровської «Як виховувати дівчинку».

ПРЯМА ЛІНІЯ

«Телефон недовіри» для студентів

      З 10 січня по 8 лютого, на час зимової сесії, за телефоном (044) 486-1316 діє «гаряча лінія» Міністерства освіти та науки України. Студенти, їхні батьки або викладачі можуть проконсультуватися щодо особливостей навчального процесу або пожалітися на порушення їхніх прав у ВНЗ.

      Колесник Геннадій Олексійович, спеціаліст департаменту вищої освіти, саме був «на телефоні», коли кореспондент «УМ» вирішив передзвонити на «гарячу лінію» та розпитати, яку підтримку, крім моральної, МОН може надати студенту, від якого, скажімо, викладач прямо чи натяками вимагає хабар за оцінку.

      Геннадій Колесников: «Річ у тім, що нам частіше телефонують, щоб проконсультуватися з того чи іншого правового питання, яке стосується освіти. Наприклад, студент, який здобуває вищу освіту в навчальному закладі одразу на двох факультетах — на одному безкоштовно, на іншому платно, — цікавився, чи можна йому перезараховувати результати іспитів, щоб не здавати двічі одні й ті самі. А щодо правопорушень, то працівник Міністерства може принаймні зателефонувати у навчальний заклад, щоб розібратися, що за порушення там у них відбуваються. Інша справа, що більшість дзвінків є анонімними.Тому, зрозуміло, що звертатися до правоохоронних органів на основі таких звернень ми не можемо».

      За словами пана Колесникова, поки що дзвінків було дуже мало, лише кілька на день. Він пояснює це тим, що не всі люди знають телефон «гарячої лінії». Та і до 14 січня в Україні традиційно продовжується етап новорічних свят, що теж могло позначитися на кількості дзвінків. Крім того, значно більше звернень до державних чиновників було під час вступних та випускних іспитів. Міністерство освіти планує і надалі проводити «гарячу лінію» під час сесій.

      Напередодні сесії міністр освіти Станіслав Ніколаєнко також розіслав ректорам вищих навчальних закладів листа, в якому нагадав, що у ВНЗ мають чітко дотримуватися термінів зимової сесії, а також забезпечувати можливість для студентів законно здавати іспит повторно. Міністр попередив про недопущення під час сесії проявів службових зловживань і хабарництва, а також підкреслив, що стягнення плати за перескладання екзаменів та пропуск занять є незаконним, «оскільки така послуга не передбачена Переліком платних послуг, які можуть надаватися державними вищими навчальними закладами».