Від оглядин до ярмарку — один крок

«Різдво в Карпатах» — не повторення пройденого

      Фестиваль з інтригуючою назвою «Різдво в Карпатах» дебютував у січні 2004-го. Його гостями були близько сотні журналістів, які з'їхалися на Івано-Франківщину майже з усіх областей України та близького зарубіжжя. Перший млинець не видався глевким: захоплені красою зимових Карпат, обрядовою автентикою гуцулів та багатообіцяючими перспективами тутешньої туристично-рекреаційної галузі, представники центральних і регіональних мас-медіа «переплавили» враження у цікаві газетно-журнальні, радіо- і телерепортажі. Однак наступного, 2005-го, року задекларований як традиційний фестиваль узяв тайм-аут — тоді країна ще не відійшла від виснажливих президентських виборів, а місцева влада  переймалася вже не  промоцією гірських краєвидів, а передачею кабінетів «помаранчевим» наступникам.

      Відродження «Різдва в Карпатах» відбулося цьогорічного 12-15 січня також за участю гуцульських та покутських вертепів, відвідин оригінальних колиб-ресторанів, але в дещо іншому статусі. Окрім журналістів, на відому яремчанську базу відпочинку «Карпати» — центральний пункт збору — приїхали представники посольств і консульств Німеччини, Хорватії, Польщі, Росії, Литви, Румунії, Угорщини та повітове і воєводське керівництво сусідніх держав. Івано-Франківська обласна влада зібрала всіх гуртом, аби заінтригувати не тільки неповторною автентичною культурою та екологічною чистотою гір, а й презентацією привабливих економічних можливостей Прикарпаття. «Наступний крок —  серйозний інвестиційний ярмарок, на якому буде виставлено кілька привабливих економічних проектів у галузях лісопереробки, туризму, машинобудування та легкої промисловості, відбудеться влітку, — пообіцяв на відкритті форуму голова облдержадміністрації Роман Ткач.  — Бізнесмени зможуть придбати у власність чи взяти в оренду запропоновані нами земельні ділянки і підприємства, які їх зацікавлять».

Область — як багата наречена

      Івано-Франківщина цілком справедливо вважає себе центральноєвропейським регіоном — стовпець із позначенням «пупа» Європи закопаний саме в Українських Карпатах. Багато хто з мешканців Старого континенту, очевидно, щиро заздрить нашим природним ландшафтам та незайманим територіям, які вже  майже ніде в цивілізованому світі не збереглися. Третина області зайнята горами, 43 відсотки її території вкриті лісами, а загальна площа природно-заповідного фонду, до якого входять, зокрема, Карпатський національний парк, Національний природний парк «Гуцульщина» та природний заповідник «Горгани», становить 69 тисяч гектарів.

      Не менші багатства заховано під землею. У регіоні, за словами першого заступника голови облдержадміністрації Андрія Романчука, розвідано понад 300 родовищ цілющих мінеральних вод (більшість з яких ще не експлуатується) та 236 родовищ із 23 видами корисних копалин, передусім нафти, природного газу, бурого вугілля, торфу, вапняку, кам'яної та калійної солей, сірки, фосфатів.

     Водночас Івано-Франкіщина славиться розвинутою промисловістю. Область  — єдиний у державі виробник етилену, поліетилену та тафтингового покриття. На її підприємствах продукується 23 відсотки загальнонаціонального виробництва калійних добрив, 25 відсотків — дерево-стружкових плит та 38 відсотків — шиферу. За обсягами випущеної продукції регіон упевнено посідає друге місце серед п'яти областей заходу України,  поступаючись лише Львівщині.

Сто «баксів» — ще не інвестиційний бум

      Переваги вигідного географічного розташування Івано-Франківщини, її ландшафтні красоти, багату мінерально-сировинну базу, дешеву та кваліфіковану робочу силу вже встигли оцінити бізнесмени сорока країн світу, які вклали інвестиції в економіку області. Найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій (загальна їх сума становить близько 125 мільйонів американських доларів) надійшли з країн колишньої Югославії, Польщі, Канади, Данії, Угорщини, Ізраїлю та Німеччини. Звісно, це ще не ті обсяги капіталовкладень — умовно трохи менше ста «баксів» на одного мешканця краю, які могли б дати потужний поштовх розвитку регіональної економіки. Хоча в області з'явилися посланці відомих європейських фірм із солідними фінансовими портфелями.

      Досвідом успішного бізнесу в лісопереробній промисловості Івано-Франківщини на яремчанському форумі поділився представник італійської фірми Serin, яка прийшла в Україну в 2004 році, пан Клаудіо Паскуале. Окрім основного «лісопромислового» інтересу, його фірму зацікавило житлове та промислове будівництво на Прикарпатті — взятися за спорудження об'єктів Serin планує уже цьогоріч, вклавши в усі види своєї діяльності впродовж наступних кількох років понад 250 мільйонів євро. Разом з інвестиціями, запевнив пан Паскуале, італійські фахівці привезуть в Україну найсучасніші будівельні технології, що базуються на системних інноваційних матеріалах — економних та екологічно чистих.

      Прикладами успішного інвестування в економіку області стали також спільне українсько-нідерландське підприємство «Тикаферлюкс» з виробництва вишуканого хутряного одягу; ТОВ «Агропромислова компанія «РОСАН-АГРО» за участю канадського бізнесу; лісопромислова корпорація «Галичина-ліс» (основний інвестор — австрійська фірма «Роберт Плачек»); ТзОВ «Кроно-Осмолода» за підтримки польських інвесторів.

Приїжджайте, люди добрі, з тугими гаманцями

      Нова команда, яку в кабінети обласної виконавчої влади «внесло» на гребені Помаранчевої революції, створює, за словами начальника головного управління з питань євроінтеграції, зовнішніх зв'язків та інвестицій ОДА Павла Андрусяка, привабливі умови для ведення бізнесу на Прикарпатті. Аби вникнути у хитро сплетену за часів Кучминого правління дозвільну систему, чиновники ющенківського «призову» взялися дослідити процедуру надання суб'єктам підприємницької діяльності вільних земельних ділянок для нового будівництва в Коломиї.  «З'ясувалися, — каже Павло Андрусяк, — дивні речі: від моменту першого звернення інвестора до міської ради з проханням дати дозвіл на проведення проектних робіт і до отримання права власності на збудований об'єкт інвестор повинен був отримати 64 конкретних дозволи, погодження, узгодження різноманітних служб. За кожним таким документом приховувався контакт з чиновником, що створювало сприятливий грунт для процвітання корупції. Та найстрашніше те, що жодний чиновник міськради не зміг від початку до кінця назвати весь ланцюжок процедур, яким повинен пройти інвестор, котрий хоче вкласти гроші в будівництво. Не знайшлося жодного документа, в якому був би викладений алгоритм вирішення цього питання. Тому коли взялися за зведення  дозвільних служб у єдиний офіс, багато хто не вірив у реалізацію цієї ініціативи. Однак зусиллями місцевої влади та недержавних організацій у лютому 2005 року в Коломиї відкрито дозвільний центр, який видає 21 вид документів за обмеженої участі підприємця. Такі ж центри невдовзі відкрилися в Івано-Франківську та Калуші — найбільших містах Прикарпаття».

      «Передайте своїм бізнесменам, — звернувся пан Андрусяк до присутніх на форумі керівників регіональної влади сусідніх держав, — якщо вони хочуть інвестував в Україну, зокрема в Західну Україну, то найкраще це робити на Івано-Франківщині. Обіцяємо, що вони не розчаруються. Робити бізнес у нас не тільки вигідно, а й комфортно».

      Наскільки переконливими стали багатообіцяючі сигнали івано-франківської влади іноземним бізнесменам і чи можна сподіватися на інвестиційне міні-диво в окремо взятому регіоні? Відповідей почекаємо до літа.