«Самостріл» із лука

       В Україні спорт фінансується за залишковим принципом — така реальність. У цьому сенсі — питання: чому на цій «безгрошовій ниві» точиться така запекла боротьба за посади — чи то головних тренерів, чи то президентів федерацій? Відповідь проста: завдяки існуванню можливості отримувати так звані «відкати». Іноді це обертається великими кадровими скандалами й організаційними проблемами. Такими, як у Федерації стрільби з лука та цьому виді спорту загалом.

      «УМ» уже писала про те, як заплямував себе на посаді президента ФСЛУ Віктор Сидорук, котрий упродовж попереднього олімпійського циклу був головним тренером збірної України зі стрільби з лука. Наші читачі знають, що його заступником був депутат від СДПУ(о) Нестор Шуфрич, а коли Сидорука нарешті змістили з посади президента, він свого звільнення визнавати не захотів. Упирався довго, відтак стало відомо, що збір національних команд, запланований на 21 січня, не відбудеться. Такий сюрприз на лучників чекає через те, що державний тренер Мінмолодьспорту несвоєчасно подав відповідні документи. Але основна причина кризи значно простіша: у стрільбі з лука на сьогодні немає головного тренера національних збірних.

      Тренер спромігся-таки відзвітувати перед комісією профільного відомства, й вона вирішила рекомендувати кандидатуру Сидорука для перепризначення на посаді тренера на період «до Пекіна». Утім наразі ця рекомендація ще не затверджена «нагорі».

      Що далі? Найліпшим українським лучникам уже в березні належить виступати на зимовій першості Європи в Іспанії, а тренування — скасовано. Скандал? Безсумнівно. Але спортивні ЗМІ переймаються переважно футболом, не помічаючи кризи у вигляді спорту, який для України є стабільно «медалемістким».

      Нагадаємо суть конфлікту. Титулований спортсмен і тренер Сидорук повернувся на Батьківщину в 2000 році після успішної роботи в Іспанії та Італії. В українській стрільбі з лука він одразу очолив «усе і вся». Головний здобуток — «бронза» чоловічої четвірки в Афінах-2004. Головна втрата — втрата довіри підлеглих та спортсменів, пов'язана з авторитарним стилем керівництва та підозрами у фінансових зловживаннях. Тож не дивно, що переважна більшість фахівців та спортсменів-лучників не бажає співпрацювати з таким головним тренером. При цьому пан Сидорук на всіх їх, м'яко кажучи, чхав. А ось деякі чиновники Мінмолодьспорту таки не проти підписати з Віктором Сидоруком новий контракт...

      Федерація стрільби з лука на своїй президії прийняла рішення не рекомендувати Сидорука для затвердження головним тренером збірних. До попередніх закидів на його адресу, які вже відомі читачам «УМ» (див. газету від 16 листопада), колеги додали ще кілька.

      Зокрема, вони заявляють, що Сидорук, використовуючи службове становище, впродовж року незаконно одержував президентську премію (3000 грн.) за підготовку бронзового призера Олімпіади-2004. (Йдеться про чоловічу збірну України, до складу якої входив львів'янин Грачов. Його «особистим тренером» Сидорук записав себе лише на один рік — 2004-й, а ось заяви самого спортсмена з цього приводу немає.)

      І ще один факт: з'ясовано, що Віктор Сидорук у нетверезому стані побив у рідному Львові в присутності багатьох свідків (і дітей зокрема) тренера «Динамо—СБУ» Костянтина Школьного. Сам Сидорук заявляв, що цю справу закрито. Далебі. Шевченківський райвідділ УМВС у Львові справді спочатку відмовив у порушенні справи з цього приводу, але, повідомляє пан Школьний, перед Новим роком він отримав листа з міського управління внутрішніх справ, у якому «постанову про відмову у порушенні кримінальної справи визнано передчасною». Детальний виклад цього документа потрапить на стіл керівництву Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту найближчими днями. Тож члени комісії Мінмолодьспорту отримають ще один привід замислитися, чи варто їм рекомендувати (причому одностайно) на посаду головного тренера людину, яка перебуває «під статтею» Кримінально-процесуального кодексу?

      Українська стрільба з лука таки може прожити без Сидорука. Ба навіть без зборів національних команд під його орудою. Принаймні тренери з двох регіонів — Анатолій Єгоров (Чернівці) та Олександр Ніколаєв (Харків), не змовляючись, одностайно стверджують, що трагедією відсутність січневих зборів вважати не слід — замість них можна попрацювати на місцях. В української школи стрільби з лука ще є запас міцності.

      Але чи вистачить терпіння і снаги, аби провести необхідні кадрові зміни?..