«Хімія» масового ураження

      До залізничної станції Грековата звідси рукою подати — навіть будівлю вокзалу видно. Тим паче не віриться, що вкрай небезпечний об'єкт могли розташувати зовсім недалеко. Хоча тоді про подібне навряд чи думали. Ще в далекому 1974 році до Криворіжжя звезли 452 тонни різних отрутохімікатів — відходів виробництва в бочках та мішках. Для подальшого використання у сільському господарстві вони виявилися непридатними, технологій їхньої переробки та утилізації тоді не існувало. Отож вирішили отрутохімікати банально складувати, звізши їх сюди з 22 районів Дніпропетровщини, немовби на Криворіжжі своїх екологічних бід бракує.  

      Звалили все це добро просто неба, внаслідок чого тара стала швидко руйнуватися. І різнокольорові струмочки після дощів дружно стікали до навколишніх яруг. Це тривало майже двадцять років — доки тара не стала зовсім непридатною. Зрештою, отрутохімікати передислокували до металевих ємностей від заправників безводного аміаку заводського виготовлення. Зробили це без належного обліку та врахування маркувань. Отож на сьогодні ніхто не знає, з якими саме отрутохімікатами тепер доводиться мати справу.

      Час від часу об'єкт перевіряли фахівці. Практично завжди своїми висновками вони били на сполох. Зокрема, у травні 2004 року тут відбулося виїзне засідання комісії з обстеження стану невпорядкованого майданчика для збереження хімічних засобів захисту рослин, що не підлягають ідентифікації, під егідою Міністерства оборони України, яке відрядило сюди фахівців з утилізації озброєння та засобів захисту. Їхні висновки були зовсім не радісні. Через відсутність твердого покриття під ємкостями отрутохімікати безперешкодно потрапляють у грунт, на багатьох завантажувальних люках цистерн з-під аміаку відсутні затягуючі гайки (по 3—4 замість необхідних 14), протягом чотирьох років рідкі отрутохімікати прокапували (щоб запобігти цьому, ємкості пофарбували).  

      Найжахливіше ж — комісія засвідчила, що «хімія» цілком може потрапити до русла річки Інгулець та Карачунівського водосховища — джерела питної води для майже мільйонного Кривого Рогу. Також було зазначено, що ці речовини негативно впливають на людський організм, а за аварійних ситуацій можуть спричинити масове ураження.

      Звісно ж, звернули увагу й на охорону, яка не несла ніякої відповідальності, в чому я пересвідчився особисто, побувавши на об'єкті. Охороняють об'єкт по одному без будь-якої зброї. Щоправда, охоронець Галина Гриценко була сповнена певного оптимізму: щойно закопали і залили бетоном металеві палі, між якими натягнули провід, — вздовж нього тепер має гарцювати собака.

      За зізнанням пані Галини, сама ночувати на такому об'єкті вона вже звикла. Хоча спершу було й страшнувато — насамперед через візити мисливців за металобрухтом, які вочевидь вищезгадані затягуючі гайки й поскручували. Віднедавна ж стало легше — поруч розташовано нафтобазу, а в'їзд до неї оснастили шлагбаумом. Отож і непроханих візитерів поменшало.

      Що характерно — об'єкт, розташований на території Лозуватської сільської ради, ніхто не хоче брати до себе на баланс. Перший заступник голови Криворізької райдержадміністрації Юрій Волосов це пояснює просто — відразу на звитяжця наїдуть прокуратура, санепідслужба та інші контролюючі органи. А поки що і спитати немає з кого. Хоча апріорі «Облсільгоспхімію» начебто ніхто не ліквідовував.

      Керівник представництва Комітету з питань екологічної політики та природокористування Верховної Ради України в Дніпропетровській області Сергій Юхименко головний шлях до вирішення задавненої проблеми бачить у розробці та впровадженні обласної програми тимчасового зберігання та утилізації непридатних для використання й заборонених агропестицидів на 2006—2010 роки, яку він нині активно відстоює. Тоді, мовляв, усі дії можна буде хоча б спрямувати у спільне русло. Цього року, приміром, виділили близько 200 тисяч гривень обласному підрозділу Міністерства з питань  надзвичайних ситуацій саме на боротьбу з нерозпізнаними отрутохімікатами, але там ними розпорядилися на власний розсуд. Хоча об'єкт на Криворіжжі залишається найнебезпечнішим. Як засвідчує невблаганна статистика, на Дніпропетровщині нині зберігається близько тисячі тонн заборонених та непридатних пестицидів. Криворіжжя тут, очевидно, лідирує — в районі знайшла прихисток відразу третина отрутохімікатів.

      Такою ж гострою залишається й проблема у всеукраїнському масштабі. Згідно з повідомленнями ЗМІ, на теренах нашої держави нараховується близько двохсот складів «нерозпізнаних» отрутохімікатів, у яких накопичилося до 20 тисяч тонн пестицидів. Отож проблема їх утилізації стукає у двері. Й ситуація не здається зовсім безнадійною. Зокрема, нині реалізується спільний українсько-датський проект, покликаний привернути увагу саме до проблеми пестицидів. Його найперша складова — реконструкція складу отрутохімікатів у Лозівському районі на Харківщині. Тут мають організувати безпечне зберігання 160 тонн непридатних пестицидів. Бочки, до яких пересиплять завчасно зважені отрутохімікати, виконані за стандартами Європейського співтовариства, їх встановлюють на спеціальні піддони і спеціально маркують після детального хімічного аналізу. Таким чином, започатковується державна база даних непридатних пестицидів. Отож варто сподіватися, що колись дійде черга й до Криворіжжя. Не спізнитися б тільки...

Сергій ДОВГАЛЬ.