Український костюм робить жінку привабливішою

Костюм з минулого

      Невелика виставкова зала була переповнена, люди походжали повз манекени, вдягнені у святкові строї того чи іншого регіону України. До речі, хто не знає, стрій — це традиційний для певної території комплект одягу. Наприклад, український жіночий стрій складається з домотканої сорочки різної модифікації, поясного одягу (це запаска, плахта, спідниця), пояса, безрукавки, верхнього одягу, головного убору і взуття. Приваблювали рясно гаптовані гуцульські костюми, картата барвистість плахт Полтавщини, вишуканість поєднання чорно-біло-червоного ансамблю жіночого костюму з Тернопілля, світлі, ніжні тони одягу з Волині. Відвідувачі відзначали вишиті бісером закарпатські черевички, незвичний для сучасної людини верхній одяг з цупкого матеріалу (це, очевидно, пращур нашого пальто), штучні віночки (такі, до речі, також носили наші предки, а не лише сучасні учасники самодіяльності), хустки та намітки, схожі на звичайні вишиті рушники.

      Директор фірми «Продекс», яка стала ініціатором проекту, Андрій Філоненко підкреслив, що унікальність сьогоднішньої виставки полягає в тому, що тут представлено строї практично будь-якої області України. «Не важко знайти традиційний костюм західноукраїнських областей, а ось спробуйте відтворити справжній комплект Луганщини, там, де фактично всі ці традиції втрачено!» — захоплено розповідав він. За словами пана Філоненка, зі східної України приїздили спеціалісти, які скептично ставилися до самої ідеї такої виставки, але побачивши, що канонічність східноукраїнського костюму чітко відтворена, переконувалися в серйозності проекту. Пан Андрій також розповів, що правильно скомплектувати традиційний одяг не так уже й просто. За його словами, в музеї під відкритим небом (Пирогiв) є майже 25 тисяч одиниць українського народного одягу, але все це лежить неопрацьоване, нескомплектоване. Загалом музеї мають надто мало грошей на закупівлю експонатів, тому кращі зразки старовини, зокрема одягу, містяться у приватних колекціях. А в експозиції цієї виставки представлено експонати з Музею народної архітектури та побуту, з музею Івана Гончара та дуже багато костюмів з приватних колекцій.

      Колекціонер Олена Скрипка зізналася, що зацікавилася народним костюмом передусім тому, що краса українського одягу цікавила її як жінку. «Хотілося це вдягнути, відчути одяг на собі та побачити його «вживу». Це справді прекрасне відчуття», — розповіла вона на відкритті. А експерти пояснюють, що український костюм підкреслює, а не приховує форми тіла, тому назвати його еротичним хоча й не канонічно, але, по-суті, правильно.

      «Український костюм дуже різний, — пояснює Андрій Філоненко, — і це вказує на багатство нашої культури. Водночас є якісь загальні риси, те, що ріднить український одяг та відрізняє від одягу інших народів — це та ж вишита сорочка, особливий крій. До речі, вишивка є оберегом, і логічно, що нею більше оберігали жінок, бо вони продовжують рід. Зараз з'явилися дослідження, в яких доводять, що надруків'я — це одне з найвразливіших місць, через яке негативна енергія може вразити людину. Саме тому вишивали рукави». «Загалом українські жінки найкрасивіші, — ділиться спостереженням та життєвим досвідом пан Андрій, — а якщо вони ще одягнуться в український одяг чи використовуватимуть у сучасному одязі українські мотиви, то це взагалі буде неповторне явище!»

Так одягалися буржуазні націоналісти

      Навпроти манекенів, одягнених у святкові строї, вишикувалися презентанти колекції українського військового одягу, зібраної львівським дослідником Богуславом Любівим. Пан Богуслав уже більше десяти років досліджує та відтворює одяг військових формувань початку ХХ століття, які діяли на теренах України — січових стрільців, воїнів УПА, загонів гетьмана Скоропадського, військ УНР та ЗУНР. За словами пана Богуслава, уніформу він відтворював в основному за фотографіями та архівними джерелами, адже подібний одяг до цього часу, за рідкісними винятками, не зберігся. І рiч не у тому, що уніформа була неякісною (швидше навпаки — військовий однострій шили з гарного сукна, прагнули робити міцним і зручним). Рiч у тiм, що за збереження форми українських захисників вітчизни за радянських часів людина могла потрапити «у місця не надто віддалені», — сумно-іронічно посміхається пан Любів. Тому такий одяг знищували, щоб не приписали український буржуазний націоналізм.

      Цей військовий одяг був споріднений з козацьким костюмом. Наприклад, вояки кінних загонів найчастіше носили жупани, а наспід одягали вишиванки. Також власне українською знахідкою є шапка-мазепинка. За словами пана Богуслава, вона пішла з часів Мазепи. «Клин на шапці був запозичений ще за козацьких часів. І ця шапка увійшла в історію як символ українського війська».

      Пан Богуслав переконаний, що сучасний український військовий однострій треба обов'язково покращувати і змінювати, бо це є еклектика, суміш різних стилів, і він не відтворює характер українського вояка.

Мультимедійна енциклопедія

      Виставка є лише частиною проекту з дослідження українського строю. ТОВ «Продекс» за допомоги, сприяння та фінансування Міністерства культури та туризму, Товариства «Просвіта», науково-дослідних інститутів випустило кілька дисків, де повнiше розповідається про українську обрядовість, про одяг та українську символіку, архітектуру, народний календар. На жаль, незважаючи на державну підтримку, тираж цих тематичних компакт-дисків досить обмежений і, як зізнався пан Філоненко, вже відсотків на 80 розібраний за попередніми замовленнями бібліотеками, навчальними закладами. Сподіватимемося принаймні, що розробники «вивісять» напрацьовану інформацію в інтернеті.

Костюм сучасний

      Завершував відкриття виставки показ моделей сучасного одягу, розроблений на основі (чи з елементами) традиційного. Під «Дикі танці», спів гурту «Мандри» довгоногі манекенниці вражали оригінальністю створених з допомогою одягу образів, несподіваними поєднаннями авангардних та бабусиного «вiнтажу». Самі модельєри із задоволенням носять одяг із елементами українського костюму. Олександра Шаповалова, студентка Київського державного технікуму легкої промисловості, автор колекції, що отримала другу премію на конкурсі «Кришталева надія» у 2005 році, зізнається, що одягає намиста, полюбляє дерев'яні прикраси. Цього року буде актуальним поєднання натуральної шкіри, домотканого полотна, вишивки та гобелену, — переконана вона.

      Олена Карпишина, дизайнер одягу та взуття «Кунжур-студіо», автор колекції «Куркуль», готує вишукану колекцію в князівському стилі, а дизайнер Дзюбан Дмитро пророкує, що цього сезону модна вишивка на взутті.