Кризовий екстерн

      Завдяки «газовій війні» ми пройшли екстерном такий собі енергетичний лікнеп. Ми дізналися, що таке баланс постачання і споживання газу в країні. Дехто дістав карту і вивчив транзитний маршрут «блакитного палива».  Нам пояснили, чим скраплене «блакитне паливо» відрізняється від стисненого. Нас переконали, що слід поступово переходити на ринкові ціни на газ. Зрештою, дали зрозуміти, що розраховують на нашу ощадливість і економність, коли  йдеться про користування  благами житлово-комунального господарства. Найполітизованіші з нас навіть почали висловлювати свої міркування в прямому ефірі, не будучи фахівцями з питань ПЕК. Але ж, за великим рахунком, у жодній цивілізовaній країні від громадян не вимагають таких надзусиль, коли йдеться про енергетичну безпеку. Там про неї дбають заздалегідь, не вдаючись до  методів «майдану».

      Поза сумнівом, енергетикою ліпше управляти, коли суспільство перебуває у спокійному стані. Взяти хоча б такий аспект як енергозбереження. Донедавна існував відповідний державний комітет із розгалуженою мережею інспекцій у кожній області. Щоправда, за всі роки свого існування він так і не набрав тієї ваги, що дозволяла б помітно впливати на стан справ у промисловості або житлово-комунальному секторі. Чомусь виявилися марними надії, що  власники підприємств і пересічні громадяни переймуться ідеєю збереження гігакалорій та кіловатів і таким чином допоможуть державі боротися з енергозалежністю. Водночас у всьому  світі вважається, що єдиним стимулом для енергозбереження є підвищення цін на енергоносії. Причому саме до такого рівня, коли стає можливим визначати реальний стан справ із споживанням. А виходячи з цього, запровадити єдину систему нормування питомих витрат енергетичних ресурсів у суспільному виробництві.

      Відповідно до цього можна скласти більш-менш об'єктивну картину того, скільки і яких саме енергоносіїв потребує економіка. Тобто «намалювати» структуру їх споживання. Однак уже тепер зрозуміло, що в цій структурі Україна має фатальний перекіс у бік «блакитного палива». Питома вага природного газу в структурі споживання, за даними РНБО, становить 41 відсоток. Такий показник вводить нашу країну в «клуб» тих перших п'яти держав світу, які практично сидять на газовій «голці». І якщо надалі будемо зберігати залежність від цього виду палива, то постійно матимемо привід для «газових воєн». У багатьох випадках «блакитне паливо» можна замінити вугіллям, електричною енергією, дизельним паливом або мазутом — продуктами переробки нафти. Для країн Європейського Союзу такий підхід  до споживання енергоносіїв став повсякденною практикою. Скажімо, питома вага природного газу в структурі споживання в цих державах сягає не більше 21 відсотка. Тож не випадково в цих країнах на одиницю ВВП витрачається енергоресурсів у три-чотири рази менше, ніж в Україні.

      Можливостей для маневрування під час перебоїв у постачанні природного газу, які сталися в перші дні нового року, в нас було небагато. Те, що газ подавали з підземних сховищ, — це само собою. Пересічні громадяни насамперед згадали про електроенергію. Потужностей генеруючих станцій у нас, як відомо, надлишок. Розрахунки показали: завдяки тому, що національна енергосистема — ТЕС, ТЕЦ, АЕС і ГЕС — працює в нормальному режимі, вона може в годину ікс деякий час підтримати споживачів, яким не вистачить «блакитного палива». І такий варіант був цілком можливий, якби у критичні для «труби» дні погодні умови погіршилися і температура сягнула мінус 20 градусів. Саме цього побоювалися в Мінпаливенерго, знаючи про обмеженість запасів «блакитного палива» у підземних сховищах. За словами  міністра палива та енергетики Івана Плачкова,  тоді б довелося до згаданої порції в 120 мільйонів кубів газу щодоби додавати в «трубу» 80 мільйонів кубів для внутрішнього споживання.

      Українці благополучно пережили падіння тиску в газопроводі. Житлово-комунальний сектор здебільшого не відчув якогось дискомфорту. Принаймні вже 5 січня було знято обмеження в газопостачанні теплокомуненерго. Влада, як і обіцяла, виконала новорічний норматив з цивільної оборони на «відмінно». Кризовий менеджмент виявився під силу «Нафтогазу України». «Вбудовані» в цей менеджмент теплові електростанції, за даними Мінпаливенерго, впродовж перших десяти днів січня скоротили свою частку споживання природного газу на 28 відсотків. У свою чергу, громадянам нагадали, що й від них, за великим рахунком, залежить  паливний баланс країни.

      Крім того, в останній день минулого року Президент Віктор Ющенко підписав указ, яким започаткував Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів. З-поміж іншого, до його функцій належить проведення єдиної державної політики у сфері енергозбереження. Агентство також працюватиме над збільшенням частки нетрадиційних та альтернативних видів палива. Утім сам по собі факт появи такого органу ще не означає, що він не повторить долю Держкомітету з енергозбереження. Аби такого не сталося, потрібно полишити надію підняти цю низку проблем лише з допомогою бюджетних коштів. Принаймні такої думки науковий співробітник Інституту економічних досліджень та політичних консультацій Іван Полтавець. Бюджетне фінансування, на його думку, потрібно спрямовувати винятково в сектори, в які приватний сектор не зацікавлений вкладати кошти. У своєму коментарі «УМ» науковець зазначив, що насправді єдиним, чим, на його думку, слід займатися згаданому агентству, — це фінансуванням проектів, які б стимулювали впровадження наукових технологій з енергозбереження.

      Водночас цей державний орган, як випливає з указу, також має здійснювати моніторинг виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоносіїв та вдосконалювати систему обліку та контролю за споживанням енергетичних ресурсів. Нічого подібного не було дано колишньому Держкомітету з енергозбереження. Отож за своїми функціями новостворене Нацагентство нагадуватиме Держфінмоніторинг, навколо якого, як пригадується, спочатку розпалилися пристрасті. Не дивно, що з персональним призначенням у цю структуру не поспішають. Поза сумнівом, той, хто наважиться  очолити це нацагентство, так само постане в центрі уваги ЗМІ. Адже до цього часу енергетичний сектор лише частково підлягав обчислюванням і вимірюванням, а тому становив таку собі енергетичну «терра інкогніта». І господарювали в ній, встановлюючи свої неписані правила, всі, хто тільки міг — і промислово-фінансові групи, і поки що не приватизовані енергетичні підприємства, і навіть дрібні фірми, усіляко здешевлюючи для себе споживання гігакалорій і кіловатів.

      Україна єдина з-поміж європейських країн не має своєї розробленої і затвердженої енергетичної стратегії, як визнав секретар РНБО Анатолій Кінах. Утім, певно, справа не стільки у прийнятті чергової програми, як у політичній волі. «Чому жоден український Президент не підняв питання енергетичної безпеки на рівень першочергового національного пріоритету? Чому в нас немає власного ядерного циклу?» — заявив під час обговорення в парламенті «газового питання» лідер фракції  УНП Юрій Костенко. За його словами, саме відсутність контролю з боку влади у сфері споживання енергоносіїв призвела до їх колосального розкрадання  і корупції. Фракція УНП запропонувала провести парламентські слухання з питань енергозбереження, і, певно, якщо вони відбудуться, на них буде оприлюднено багато цікавих фактів.

      А втім, власне самі народні депутати, як показала практика, здебільшого воліють під час парламентських слухань займатися іншими справами, судячи з порожніх крісел у сесійній залі. Мовляв, нічого страшного не станеться. Отож, якщо справа і далі так піде, то проблемами енергозбереження здебільшого перейматимуться пересічні українці. Тоді вони, довівши оплату житлово-комунальних послуг до ста відсотків, ще довго дивуватимуться, чому й досі теплокомуненерго так бідують і що відбувається з нашим газовим балансом.

«Декоративне» визнання світлих голів в енергетиці — лише одна з проблем вітчизняного енергозбереження. Над розв'язанням цих проблем працюють, зокрема, й науковці Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» під керівництвом директора Інституту енергозбереження та менеджменту НТУУ «КПІ» професора Артема Праховника.