...Радянські новосели завжди лаяли будівельників. І за погано поклеєні шпалери, і за неякісну столярку, і за той бруд і непролазні дороги, що стали невід'ємним символом тогочасного будівництва. А ще — за типові проекти будинків, цілих мікрорайонів, що були схожі один на одного, як близнята. Але у цій однаковості, що не кажіть, були й свої плюси. Якби не було однакових будинків — не було б бестселера радянського кінематографа «Іронія долі», що став атрибутом Нового року і для радянських, і для пострадянських громадян, які не уявляють новорічної телепрограми без пригод Жені Лукашина і Наді Шевельової й досі. Попри і справді далеку від хорошої якість радянського житла важко було уявити новий мікрорайон без дитячого садочка, школи і якого-не-якого, а транспортного маршруту.